EU Reporter: Замість принципів ЄС. Чому атака на профспілки ставить під загрозу євроінтеграцію України?

На тлі заяв української влади про прогрес в ухваленні євроінтеграційних законів президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн закликала "поважати соціальний діалог". Про це йдеться у матеріалі EU Reporter

Шлях до ЄС: Україна заявляє про виконання "домашнього завдання"

Вже у 2023 році Україна має розпочати переговори про вступ до Європейського Союзу. Таке завдання у п’ятницю, 23 грудня, поставив своїм дипломатам президент України Володимир Зеленський.

Із цієї та низки інших заяв українських чиновників може скластися враження, що загалом Україна вже відповідає більшості критеріїв для членства у ЄС і залишилося лише зробити "косметичний ремонт" – ухвалити низку змін до законодавства.

14 грудня голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук прозвітував, що парламент, як законодавчий орган, за його словами, вже ухвалив всі законопроекти, яких вимагав Євросоюз. Проте вже зараз стає зрозуміло, що навіть формально низка умов ЄС залишаються невиконаними: відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів не завершено, директора Національного антикорупційного бюро України не призначено, не запрацював Реєстр олігархів, не ухвалено закону про телерекламу, а новий закон про Конституційний Суд України забракувала Венеційська комісія.

Дискримінація та калька з російських законів: неоліберальні ініціативи українського парламенту у трудовій сфері

Тривожні дзвіночки лунають і з інших сфер. Як відомо, одним із пріоритетів розвитку Європейського Союзу, згідно з Римською декларацією, підписаною лідерами країн ЄС 25 березня 2017 року, є рух до "соціальної Європи". Ключову роль у цьому процесі відіграють профспілки. Профспілковий рух часто називають каталізатором формування громадянського суспільства. У Європі він має тривалу історію, тоді як в Україні незалежні від партійних і державних органів профспілки зародилися з набуттям Україною незалежності. Тим не менш, здобутки українських профспілок визнають у всьому світі. В жовтні цього року Виконавчий комітет Європейської конфедерації профспілок ухвалив рішення про прийняття до своїх лав Федерації профспілок України. Це – приклад успішної та кропіткої роботи профспілок, такий собі "вступ до ЄС", лише у розрізі профспілкового руху.

Відносини між профспілками та представниками державної влади в Україні ніколи не були простими. З одного боку, це позитивно, оскільки свідчить про те, що профспілки в Україні є справді незалежними від держчиновників. Проте в останні роки це протистояння як ніколи загострилося, коли профспілки виступили проти неоліберальних реформ у сфері трудових відносин, які взялися активно впроваджувати деякі народні депутати, серед інших – голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики Галина Третьякова. У вересні 2019 року, виступаючи на форумі Національної бізнес-асоціації у Києві, вона заявила, що має на меті лібералізувати трудові відносини, щоб стимулювати бізнес створювати в Україні нові робочі місця. При цьому відверто зазначила: "Ми будемо трішки "наїжджати" на права та дискримінувати найманого працівника".

Федерація профспілок України оцінила 35 законопроектів, внесених у парламент, які прямо зачіпають права та інтереси робітників. Дійшли висновку, що 23 з них спрямовані на звуження їхніх прав.

У липні український парламент ухвалив суперечливий закон №5371, який фактично позбавляє частину працівників права на трудовий захист. Для тих, хто працює на приватних підприємствах середнього та малого бізнесу з чисельністю до 250-ти осіб, документ встановив договірний режим регулювання трудових відносин. Де-факто, законодавець допустив можливість надурочної роботи, дозволив звільнення з ініціативи роботодавця без пояснення причин тощо. Окремі норми документа порушують Угоду про асоціацію між Україною та ЄС (статті 296, 419, 420).

21 вересня українські народні депутати підтримали іншу суперечливу законодавчу ініціативу – про ліквідацію Фонду соціального страхування через його приєднання до Пенсійного фонду України.

У пояснювальній записці до законопроекту йдеться про те, що він покликаний зекономити для державного бюджету до 2 – 3 млрд гривень щороку. Заощадять кошти за рахунок працівників, що постраждали від нещасних випадків на виробництві або тимчасово втратили працездатність (у тому числі, у зв’язку з пологами чи вагітністю). Вони більше не зможуть отримувати виплати своєчасно та у повному обсязі. Закон набере чинності 1 січня. За дивним збігом обставин, у той же день у Російській Федерації – країні, що веде проти України загарбницьку війну – вступить у силу аналогічна ініціатива – про злиття Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування у так званий "Соціальний фонд".

Такий наступ на права робітників викликав реакцію у Європейської та Міжнародної конфедерацій профспілок. Вони висловили своє занепокоєння у листі до президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн. У відповіді на цей лист від 30 листопада голова вищого органу виконавчої влади ЄС повідомила, що взяла зауваження профспілок до уваги. Урсула фон дер Ляєн наголосила, що "відповідність трудових реформ європейським та міжнародним трудовим стандартам, а також необхідність просування та поваги до соціального діалогу, були регулярними темами в дискусіях з українською владою протягом останніх років".

Конфіскація майна та арешт лідера: українські профспілки під ударом

Проте замість соціального діалогу посилився наступ вже на самі українські профспілки.

4 листопада Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект, внесений Кабінетом міністрів України, про фактичну експропріацію державою профспілкового майна. Йдеться, зокрема, про просторі будівлі у самому центрі Києва – Будинок профспілок і Жовтневий палац. Окрім них, уряд хоче отримати право конфіскувати у профспілок ще десятки офісних будівель, санаторіїв, оздоровниць і культурно-спортивних комплексів.

В уряді, тим часом, стверджують, що планують розмістити у вилучених санаторіях і готелях людей, переміщених унаслідок російського вторгнення, виділивши їм не менше 10-20% місць. Але, як з’ясувалося, профспілки вже це зробили – не питаючи дозволу в Кабміну. У Федерації профспілок України заявили, що з початком повномасштабної війни розконсервували 17 профспілкових санаторіїв, 8 туристичних об’єктів, близько десяти об’єктів галузевих профспілок і територіальних профоб’єднань – саме для потреб переселенців. Деякі з цих закладів на 90% заповнені людьми, що втратили житло через російські обстріли чи окупацію.

Загалом Федерація профспілок України після 24 лютого надала тимчасовий або постійний притулок приблизно пів мільйону українців, які опинилися в біді. На базі профспілкових об’єктів також лікують і реабілітують українських військових. Все це стало можливим, у тому числі, й завдяки міжнародній фінансовій допомозі. Міжнародна організація праці, благодійні фонди, профспілкові центри Данії, Ізраїлю, Литви, Німеччини, Норвегії, США та Франції допомагають українським профспілкам піклуватися про переселенців. Від першого дня повномасштабної війни Федерація профспілок України щотижня відправляє гуманітарні вантажі та іншу допомогу для Збройних сил України, а також – для мешканців прифронтових регіонів.

Натомість, ілюстрація "ефективності" державного управління майном, – це доля приблизно 70-ти об’єктів, які були вилучені у профспілок за каденції проросійського президента Віктора Януковича. Відібрані рішеннями судів колишні санаторії та оздоровчі центри нині, здебільшого, стоять пусткою. Ці рішення не переглянуті, попри те, що у 2018 році Європейський суд з прав людини визнав неправомірним зазіхання держави на профспілкове майно.

Наразі законопроект про конфіскацію профспілкових об’єктів готують до розгляду у другому читанні. За збігом обставин, 12 грудня в Києві відбулося гучне затримання профспілкового лідера – заступника голови Федерації профспілок України Володимира Саєнка. Офіс генерального прокурора підозрює його в тому, що він як голова наглядової ради прийняв рішення про продаж об’єкту нерухомого майна – Київської курортної бальнеолікарні. Але схоже забув зауважити, що такі рішення не ухвалюються одноосібно. Лише колегіально – всією наглядовою радою.

В Україні, формально, профспілки володіють майном за правом приватної власності. У чому ж незаконність розпоряджання власником своїм приватним майном? Справа в тому, що українські правоохоронці трактують законодавство по-своєму та оголошують будь-яке майно профспілок "незаконно виведеним" із власності держави.

Сам Володимир Саєнко назвав своє кримінальне переслідування "намаганням знищити незручні профспілки, відібрати у них інструменти статутної діяльності". У пості на Facebook від 22 грудня він наголосив, що, перебуваючи на посаді, лише виконував свої функціональні обов’язки та колегіальні рішення органів Федерації профспілок України.

Наразі заступник голови Федерації профспілок України перебуває за ґратами. Для нього обрали запобіжний захід тримання під вартою і поставили непідйомну заставу у 124 мільйони гривень (майже 3 мільйони євро), щоб натякнути іншим профспілковим лідерам – висовуватися не варто. До затримання Саєнко активно виступав у пресі, критикуючи законодавчий наступ на соціальні та трудові права українців. А також плани законодавців вилучити майно у профспілок. Він, зокрема, порівняв політику українського уряду щодо профспілок з політикою уряду Бразилії за каденції президентів Мішела Темера та Жаїра Болсонару.

Бразилія та Білорусь: неприємні паралелі

У 2017 році в латиноамериканській країні було проведено трудову реформу, що зробила фактично безправними найманих працівників і зруйнувала профспілки. Такі зміни були покликані подолати економічну кризу, зробивши ринок праці "більш гнучким". Президент Бразилії Мішел Темер обіцяв, що це допоможе створити шість мільйонів робочих місць протягом десяти років. За п’ять років ефект виявився зворотнім – економічний спад і повальне безробіття. У 2022 році Міжнародна конфедерація профспілок внесла Бразилію до десяти "найгірших країн світу для працівників". Серед іншого, реформа 2017 року спростила процедуру їхнього звільнення, позбавила гарантованого мінімального доходу. Водночас профспілки, що раніше частково фінансувалися з федерального бюджету, були позбавлені державної підтримки та почали масово припиняти свою діяльність. Оцінку реформі нещодавно дали бразильські виборці: на цьогорічних президентських виборах чинного президента Болсонару переміг колишній голова держави та профспілковий лідер Лула да Сілва.

Інший приклад знищення незалежних профспілок – дії диктаторського режиму Лукашенка в Білорусі. У липні цього року Верховний суд Білорусі заборонив діяльність низки профспілкових організацій, деякі з яких висловлювалися проти вторгнення в Україну та закликали вивести з Білорусі російські окупаційні війська. Впродовж останніх місяців у Білорусі регулярно відбуваються судилища над профспілковими лідерами. Так, 20 грудня розпочався процес над керівниками Білоруського конгресу демократичних профспілок – Аляксандром Ярашуком, Сяргєєм Антусєвічем і Іриною Бут-Гусаїм. Які ще до рішення суду, з квітня місяця знаходяться під вартою. Чи не схожий сценарій хочуть застосувати й до українського профспілкового лідера?

У сусідній Російській Федерації, яка веде агресивну війну проти України, профспілки оприлюднили комюніке, у якому заявили про підтримку "рішення президента Росії Володимира Путіна про проведення операції з денацифікації України". Після чисельних звернень Федерації профспілок України російську організацію виключили з усіх поважних міжнародних інституцій.

"Бразильський" чи "білоруський" сценарії – це не те, чого прагне український народ і на що він заслуговує. Це українці довели під час Євромайдану у 2014 році, коли відстояли європейський вектор розвитку своєї країни, а також – доводять щодня нині, стримуючи російську агресію та захищаючи як свій народ, так і весь демократичний світ. Важливо, щоб гарант Конституції та головнокомандувач вчасно звернув увагу на дії окремих своїх представників, які ставлять під загрозу майбутнє України, нехтуючи європейськими принципами побудови держави – правової, соціально орієнтованої, з розвинутим громадянським суспільством.