"Син поліцая". Як можна називати Медведчука після заборони книги про справу Стуса

Шість заборонених цитат з книги "Справа Василя Стуса"

Перш за все процитуємо судове рішення.

• "… чи була можливість у Стуса вибрати "менше зло". Однак є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпеки адвоката звали Віктор Медведчук".
• "… Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання".
• "… він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?.."
• "… розпинав поета — призначений державою адвокат Медведчук".
• "… шістка комуністичної системи Медведчук…"
• "Злочин перед поетом юрист Медведчук зробив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КДБ або просто завжди був циніком і аморальним типом?".

Про перші три цитати з цього списку в судовому рішенні сказано, що інформацію, яка міститься в них, суд визнав "недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Медведчука Віктора Володимировича на повагу до гідності, честі, недоторканності ділової репутації".

Про останні три цитати з вищенаведеного списку в судовому рішенні йдеться, що інформацію, яка міститься в них, суд визнав такою, що "порушує особисте немайнове право на використання імені Медведчука Віктора Володимировича без його згоди і дає можливість ідентифікувати Медведчука Віктора Володимировича як персонажа (дійової особи) твору".

Крім того, суд зобовʼязав Вахтанга Кіпіані та видавництво "Віват" "вилучити з книги "Справа Василя Стуса" інформацію про особу Медведчука Віктора Володимировича" і заборонив їм тиражувати і розповсюджувати цю книгу "до усунення порушеного особистого немайнового права Медведчука Віктора Володимировича", а також він заборонив їм у виступах в ЗМІ використовувати з цієї книги інформацію, яка "дає можливість ідентифікувати Медведчука Віктора Володимировича як персонажа (дійової особи) твору без його згоди".

Таке рішення прийняв вранці 19 жовтня 2020 р. Дарницький районний суд Києва в особі судді Марини Заставенко за позовом Віктора Медведчука до Вахтанга Кіпіані та видавництва "Віват". У травні минулого року у видавництві "Віват" вийшла книга Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірник документів з архіву колишнього КДБ УРСР". Підкреслимо: у книзі 688 сторінок. У ній зібрані ключові документи про судовий процес над поетом-дисидентом Василем Стусом в 1980 р. Насамперед, вона допомагає глибше зрозуміти самого Василя Стуса. Природно, в ній відображена і роль Медведчука, який був державним захисником обвинуваченого. І ось тепер 688-сторінкова книга про Василя Стуса заборонена судом на тій підставі, що Медведчуку в ній не сподобалися кілька фраз.

Три цитати, що залишилися незабороненими

Щоб бути точними, відзначимо, що суд не повністю задовільнив позовні вимоги Медведчука. Зокрема Медведчук просив суд визнати порушення його прав у девʼяти цитатах з книги, проте суд задовільнив це прохання тільки по шести цитатах, які ми навели вище, а по трьох — не задовільнив. Отже, наведемо ці три цитати:

• "… син поліцая …"
• "… Віті, що виховувався в родині політссильних … кажуть — шуцман".
• "Адвокати відверто "відбували номер", не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем сімей …".

Автор книги Вахтанг Кіпіані посміхається: "Два смішних моменти — не можу тепер згадувати всує тов. Медведчука, але називати "сином поліцая" можна". Кажуть, зараз на українській Вікіпедії сплеск відвідувань сторінок про Медведчука (де можна почитати про його батька) і про охоронну поліцію Третього рейху, відому як Шуцманшафт (Schutzmannschaft).

"Син поліцая" — двигун продажів

Ну і, звичайно, не тільки на Вікіпедії зараз сплеск інтересу до Василя Стуса. "За годину книгу "Справа Василя Стуса" розкупили знову. Всі склади порожні — прювет куму Путіна 😉 Але новий тираж знову буде! — каже Кіпіані. — Ми подамо апеляцію на це ганебне рішення судді Заставенко. Її голос тремтів — соромно було, напевно".

Образно кажучи, Медведчук і Заставенко цим рішенням суду винесли собі вирок. Вони намертво звʼязали своє імʼя з забороною на книгу про Василя Стуса — великого українського поета, що віддав життя за свободу українців. У травні 2015-го російські окупанти демонтували барельєф Василя Стуса, який був розміщений на корпусі філологічного факультету Донецького національного університету. Зараз в Дарницькому суді Києва, образно кажучи, пособники окупантів завдали ще одного удару по памʼяті про Василя Стуса. Втім, адвокат Кіпіані закликав "не кидати капцями в суддю" — Вʼячеслав Якубенко наголосив: суддя зробила все, що могла. "Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовільняти численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити". У той же час Якубенко наголосив: "Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала тим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції". І навіть додав: "Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно — чого не зрозуміє більшість".

Звичайно, рішення суду викликало гнівну реакцію народних депутатів, в першу чергу — з "Європейської солідарності". "Кат бʼється за право катувати", — прокоментувала Софія Федина. "Безумовно, це рішення є свідченням прямої цензури в Україні. З моєї точки зору, воно є абсолютно неконституційним, таким, що суперечить принципам свободи слова", — підкреслив Микола Княжицький. "Back to USSR. В Україні Стус знову під забороною. Вахтанг Кіпіані, доведеться знову валити совок. І ми це зробимо", — заявив Володимир Вʼятрович.

Мотиви позивача і судді

Тут доречно поставити собі запитання про мотиви самого Медведчука, коли він подавав такий позов, і судді Заставенко, коли вона приймала таке рішення. Зрозуміло, що відповідь може бути тільки гіпотетичною.

Один з можливих мотивів — вислужування перед окупантами. Хтось, бажаючи вислужитися, збиває барельєф Стуса зі стіни вишу, де Стус навчався. Хтось, теж бажаючи вислужитися, домагається заборони книги про Стуса. У 1980-му за справою проти Стуса, нагадаємо, стояв КДБ. Путін — ідейний спадкоємець КДБ, і немає нічого дивного в тому, що кум Путіна взявся воювати з книгою про українського поета, який став жертвою КДБ.

Ходять наполегливі чутки про відчайдушну конкуренцію всередині ОПЗЖ між Медведчуком і Юрієм Бойком за право, образно кажучи, бути путінським гауляйтером України. Ось Медведчук і демонструє свій ексклюзивний доступ до путінського тіла — недаремно в останній раз, коли він вакцинувався путінською псевдовакциною від коронавірусу, Медведчук літав до Москви один. А тепер ось може ще й похвалитися забороною книги про Стуса.

Що ж стосується судді, то навіть беручи до уваги коментарі адвоката Кіпіані, ця ситуація дозволяє оцінити судову реформу, яку провів Володимир Зеленський. "Ми повернемо довіру і повагу до суду", — обіцяв Зеленський у своїй передвиборчій програмі. І результат проведеної реформи — у наявності.

Формально зараз є різні органи, які уповноважені перевіряти і оцінювати роботу суддів. Якби суддя побоювалася покарання за рішення про заборону книги про Стуса — таке рішення навряд чи б зʼявилося на світ. Недарма адвокат Якубенко говорить про те, що тепер мʼяч на полі вищої судової інстанції. І не потрібно спокушатися ілюзією, що, мовляв, Медведчук добився рішення проти Кіпіані. За цим рішенням чітко проглядається інше: поетові-дисиденту Василю Стусу винесено новий вирок, на цей раз — судом Зеленського. Образно кажучи. Бо це наша нова реальність — образно говорити, щоб тебе не засудили пособники окупантів.