Етноцид навпаки. Як Путін перетворив Україну на мононаціональну державу
Знакова дослідження національної самоідентифікації громадян України, проведене нещодавно соціологами Центру Разумкова, багато чого розставив на свої місця. До цих пір висновки про актуальний етнічному складі нашої країни експерти могли робити, лише покладаючись на свої гіпотези і припущення, тепер же на руках конкретні цифри. А саме: 92% українських громадян нашої країни в даному соціологічному опитуванні вважають себе етнічними українцями, 6% назвали себе етнічними росіянами, а ще 1,5% відносять себе до інших етносів (0,5% респондентів відмовилися відповідати на питання). При цьому скорочення українських громадян російської національності в найближчі роки продовжуватиметься. Згідно з даними соціологів серед тих респондентів, кому 60 і більше років, ідентифікують себе як етнічні українці 87%, а ті, кому від 18 до 29 років, - 96%. Аналогічно зі зниженням віку опитаних знижується і частка етнічних росіян - з 10 до 3%.
Безумовно, соцопитування "разумковців" з теоретичної похибкою вибірки не перевищує 2,3%, не можна відносити до офіційної статистики, яку показує виключно загальнодержавна перепис населення, яка, нагадаємо, в останній раз в Україні проводилася цілих 16 років тому. Втім, тенденція, виявлена соціологами, більш ніж очевидна: наша країна, по суті, перетворилася в мононаціональну державу, що вперше спостерігається за ціле століття. Наприклад, згідно офіційних переписів, у 1897 р. на українській території проживали 71% українців, а росіян - 8,1%. В 1926-му -74,2 і 8,2%, у 1959-му - 76,8 і 16,9%, у 1979-му - 73,6 і 21,1%, у 1989-му - 72,6 і 22% відповідно. Нарешті, єдина за роки незалежності перепис-2001 зафіксувала останнє офіційне співвідношення українців і росіян в пропорції 77,8:17,3.
Само собою, російські пропагандисти всю провину за досягнення в Україні історичного мінімуму чисельності етнічних росіян покладають на горезвісну "київську хунту". Мовляв, ось вони, наочні результати "укрофашистов". Хоча реальні причини явища лежать на поверхні - це окупація Росією Криму та частини Донбасу, куди дорога українським дослідникам апріорі замовлена. А також, що важливо, масова відмова в ідентифікації з агресивним "російським світом" самих українських громадян російської національності. І тут справа не в чиєму-небудь страху перед невинними інтерв'юерами Центру Разумкова, про відсутність якого, між іншим, свідчить 10%-ний розліт у відповідях наймолодшого і найстарішого поколінь. Мова варто вести про глобальне ментальному переломі - етнічні росіяни в Україні зробили свій вибір на користь не російської, а української політичної нації, органічною частиною якої вони себе тепер вважають абсолютно по праву. А деякі нині перебувають у процесі свого остаточного самовизначення.
І тут, до речі, ще один важливий момент, зафіксований в даному соцдослідженні.
Якщо серед етнічних українців 77% відчувають свою приналежність тільки до однієї національності, то серед етнічних росіян таких всього 39%. Зате (по відчуттях 30% росіян в Україні) вони належать відразу до двох або кількох національностей, а 20% росіян стверджують, що взагалі не відчувають свою належність до одного етносу (серед українців такі показники менше в рази, 10 і 5% відповідно).
На думку соціологів, це може свідчити якщо не про відмову, то про певному дистанціюванні від етнічної самоідентифікації, яка, як і поліетнічність, у більшій мірі є характерною для нинішніх українських громадян російської національності.
Тепер перейдемо до того, як впливає на існуючий порядок речей неможливість охопити соцопросом про самоідентифікацію жителів Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей. Адже та ж Всеукраїнський перепис населення 2001 р. показала, що в цілому етнічна карта України була практично однорідної: в 13 областях українців проживало на той момент понад 90%, у шести - близько 80% і більше, ще в трьох - більше 70%. А от на Донеччині та Луганщині українців було менше 60%. Більш того, на території, яку нині контролюють терористичні освіти ДНР і ЛНР, спостерігалося найбільше присутність етнічних росіян, які в деяких містах і районах навіть переважали над іншим населенням.
У Донецькій області в 2001-му росіяни переважали над українцями в трьох містах - Донецьку, Макіївці та Єнакієве. А в Луганській - у Должанске (колишній Свердловськ), Кадіївці (колишній Стаханов), Сорокине (колишній Краснодон) та районі, а також в Кришталевому (колишній Червоний Промінь). Нині за нашу сторону фронту залишився єдиний анклав етнічних росіян - Станично-Луганський район. Скільки нині проживає людей в ОРДЛО, достеменно ніхто не скаже (за різними оцінками, мова йде від 2 до 3 млн), як і не назве реальні пропорції між тамтешніми росіянами і українцями.
Що ж стосується АРК і Севастополя, то вони 16 років тому були єдиними в країні регіонами, де росіяни складали більшість -58,6 і 71,6% відповідно, або, якщо брати весь Крим в цілому, - 60,4% при частці етнічних українців в 24%. Ще гірший для кримських українців динаміку показала проведена російськими окупантами на півострові перепис населення відразу після анексії в 2014 р.: лише 15,7% кримчан зізналися про свою української національності, зате 68% жителів Криму записалися росіянами, що в абсолютних цифрах - майже 1,5 млн осіб.
Виглядає так, що три роки тому своїм збройним вторгненням на територію України саме під приводом захисту російських від міфічних "бандерівців", Путін фактично домігся зворотного - перетворив нашу країну в мононаціональну державу, чиї громадяни абсолютно не відчувають між собою етнічних відмінностей і єдині у своїй національній самоідентифікації. Між іншим, щось подібне спостерігалося з Хорватією до і після її війни з Сербією в 1990-х. Якщо на момент виходу цієї республіки зі складу Югославії перепис населення фіксувала в ній 78% хорватів і 12% сербів, то, за даними на 2011 р. до хорватської національності себе зараховували вже 90% громадян цієї країни, а до сербської - трохи більше 4%.
