Правило ділення. Як змусити олігархів забути про офшори і вкластися в Україну
Кабінет Міністрів схвалив законопроект, який передбачає заміну податку на прибуток аналогом податку на виведений капітал. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що в уряді є розуміння і підтримка цього рішення. Уряд попередньо схвалив законопроект і вирішило направити його на обговорення в Національну раду реформ. Прем'єр підкреслив, що потрібен зважений підхід до прийняття такого рішення, так як, за підрахунками експертів, у випадку його запровадження з 2018 р. він може призвести до зниження доходів у державний бюджет на 40 млрд грн.
У зв'язку з цим дана реформа навряд чи буде запущена з 1 січня, як це планувалося раніше. В кращому випадку - починаючи з 2019-2020 рр. В будь-якому випадку проект держбюджету на наступний рік зверстаний з урахуванням надходжень від податку на прибуток.
У випадку ж реалізації цієї ідеї в майбутньому нас чекає найбільш масштабна податкова реформа за останні роки, порівнянна за своїм впливом на економіку з фіскальними змінами на зорі незалежності, коли був побудований основний податковий каркас.
Як будь-яка революційна ідея, дана реформа сформувала стійкі групи як гарячих прихильників, так і не менш холодних супротивників. Перше за традицією нарекли "реформаторами", друге - "прислужниками олігархату". Як завжди, при прийнятті будь-якої реформи, поки не вистачає системності, яка б пов'язала плановані податкові зміни з "павутиною" суміжних норм і правил.
За рейтингом Paying Taxes 2017 (рейтинг простоти сплати податків), який розраховується PwC і Світовим банком, Україна посіла "почесне" 84-е місце, обігнавши Барбадос, але поступившись Болгарії. З безпосередніх сусідів гірше тільки у Білорусі (99-е місце). Серед основних причин нашої низької рейтингової позиції: час на складання податкової звітності - 355 годину. в рік і 126-я позиція, а також загальна ставка податку - 51,9% - тут ми також у другій сотні країн. Звідси і ясні як день Божий завдання майбутньої фіскальної політики: спрощувати і знижувати.
Що стосується сьогоднішнього дня, то економіку України в контексті фіскальної системи можна уявити у вигляді трьох розміщених поряд кілець: перше кільце - це оншор, тобто підприємства, які платять практично усі податки. В основному це системні іноземні компанії і державні підприємства. Перші платять, тому що звикли, другі - тому що не шкода.
Друге кільце - це мидшор, куди входять практично всі інші компанії на загальній системі оподаткування. Вони платять скільки не "боляче". На професійному сленгу це називається оптимізацією оподаткування.
І третє кільце - це офшор, сегмент малого бізнесу на єдиному податку та інші "низькоподаткові юрисдикції": венчурні фонди, страхові компанії, виплата дивідендів, роялті і т. д. Природно, всі ці три кола взаємодіють між собою, і якщо перший лише стикається з другим і третім, то мидшор і офшор грунтовно заходять один на одного в єдиному пориві братніх обіймів.
До чого це призводить? А ось до чого.
За даними Держстату, фінансовий результат (сальдо) великих та середніх підприємств за перше півріччя поточного року склав 186 млрд грн, при цьому збитки - 83,7 млрд грн, а прибуток - 269,9 млрд грн. Рівень прибуткових підприємств досяг 68,8% від загального числа. Тут є цікавий нюанс. Наші фінансисти навчилися "малювати" мінімальний рівень прибутку не гірше, ніж зображував свої фантазії на полотнах Пабло Пікассо. Знаком якості фінансового директора є уміння вийти на мінімальний прибуток, щоб і державі на казначейський рахунок щось капнуло і "улюблених" власників не образити.
Все це призвело до того, що сучасна фіскальна система являє собою великими комірками мережа, в яку здатна потрапити тільки дуже велика риба, в підсумку завжди здатна успішно домовитися з "рибаком", з тієї причини, що вона велика. Цю нормативно-правову "неміч" побічно визнали і в податкових органах, де вже давно перейшли на альтернативні методи виявлення недобросовісних платників податків.
Вже довгий час неформально застосовується наступний метод: якщо сума всіх податків і зборів, що сплачується компанією, становить не менше 3% від величини її валового доходу - значить, особливо мучити її не варто, ну а якщо трьох відсотків немає - "ми йдемо до вас".
Існуюча система лобізму сформувала в Україні досить цікаву систему галузевих преференцій. Левову частку фінансового результату в першому півріччі поточного року згенерувала промисловість, яка зараз знаходиться в стані як би падіння: прибуток 123 млрд грн, збиток 45,3 млрд, сальдо 77,7 млрд грн. Натомість сільське господарство продемонструвало просто дивовижний фінансовий результат (а воно ніби росте): прибуток 557 млн, збиток 156 млн, сальдо 401 млн. І це притому, що в минулому маркетинговому році було експортовано зернових в обсязі 40 млн т, мінімальною ринковою вартістю $6 млрд. Багато писали про феномен будівельної галузі, яка в 2017-му зросла майже на 20%. І як це зростання вилився в показники прибутку? "Вилився" як дощ у Сахарі: прибуток склав 1,9 млрд грн, збиток 1,1 млрд грн, сальдо 815 млн. Приблизно така ж картина і по інших галузях. Тобто показники прибутку у промисловості незрівнянно вище.
Основна причина: саме в промисловості зосереджені великі компанії з іноземним капіталом і державні підприємства.
При всьому при цьому відтік капіталу з зазначених галузей, за різними експертними оцінками, становить не менше $10-15 млрд в рік. Тобто, за найскромнішими оцінками, реальний розмір фактичної прибутку повинен бути як мінімум в два рази вище його нинішнього значення, а надходження податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2017-го повинні були становити 47 млрд, а не менше 100 млрд грн, що принесло б скарбниці додаткові півсотні мільярдів доходів.
У сфері великого бізнесу звільнення від оподаткування відбувається за допомогою контрольованих іноземних компаній (КІК) і порушення правил трансфертного ціноутворення (ТЦО). Наприклад, власник українського гірничо-збагачувального комбінату зареєстрував в Австрії свою КІК і продав їй же здобуту в Україні руду, але на $20 дешевше на тонні, ніж на світових ринках, а потім реалізував товар реальним покупцям, але вже через австрійську компанію і за ринковою ціною. Таким чином, на рахунках КІК, контрольованих нашими ФПГ, залишається до 30% експортної виручки в рік. Але це зараз на тлі млявого попиту, а в колишні часи були й всі 50%.
Весь цей податковий рай і покликаний зруйнувати податок на виведення капіталу. Його концепт укладений у злитті згадуваних вище кілець мидшора і офшору в єдиний простір. Воно як би створює умови для капсулювання бізнесу в одній оболонці: поки ти працюєш і реинвестируешь дохід у подальший розвиток - податку немає. Але як тільки частина фінансового потоку виводиться на бік - включається ставка податку. Будь непродуктивний відтік оборотних коштів потрапляє у фіскальний прес. Чимось нагадує принцип оподаткування венчурних фондів.
До таких операцій відтоку капіталу (прямим і непрямим) планують віднести:
• виплату дивідендів;
• страхові платежі в інтересах іноземних компаній;
• будь-перерахування на користь власника компанії, наприклад, у вигляді довгострокових позик;
• відсотки за кредитами нерезидента, якщо він відноситься до КІК;
• фінансова допомога, перерахована платнику єдиного податку, а також будь-які грошові внески на його користь, в тому числі дебіторська заборгованість за операціями з ним;
• будь-які інвестиції за межі країн;.
• роялті;
• контрольовані операції з КІК (ТЦО) і платниками єдиного податку (застосування звичайних цін купівлі-продажу товарів та надання послуг).
Всі ці операції не будуть обкладатися податком на виведений капітал у розмірі 15% (прямі операції на користь бенефіціарів підприємств, наприклад, дивіденди, роялті, фінансова допомога) або 20% (непрямі операції, такі як контрольовані товарні операції з КІК, з платниками єдиного податку тощо). Податок на прибуток при цьому не стягується.
І ось тут ми підходимо до найцікавішого - де застосовується такий прогресивний метод? Часто згадують Гонконг. Але там існує податок на прибуток, просто від нього звільняються суми реінвестицій прибутку. По суті, мова йде про Естонії, яка є одним з першопрохідців в даному напрямку, Грузії та Латвії. Не густо, тим більше що жодна з цих країн завдяки податковій реформі не стала виробником нових мобільних телефонів і мікрохвильовок. Але воно їм і не потрібно.
Естонські програмісти розробили Skype не завдяки податку на виведений капітал, а тому що в Тарту в часи Союзу був розміщений відомий інститут кібернетики та програмування.
Грузини й без податку продовжували б продавати боржомі і вино, Латвія продовжувала б "бурити" фінансовий бізнес і сферу корпоративного управління для менш просунутого пострадянського простору плюс шпроти.
Як показує практика, жодна промислово розвинена країна не робила подібну реформу, тому що прибуток є ключовим індикатором ефективності і метою бізнес-діяльності, а отже, податок на прибуток - одним з бюджетоутворюючих податків. Адже економіці потрібні не ізольовані бізнес-процеси, які не обкладаються податком, поки "варяться у собі", а кінцева ефективність.
З точки зору пошуку нових джерел формування бюджету набагато більшу користь принесло б запровадження в Україні експортних мит на вивезення сировини і товарів проміжного використання (напівфабрикатів) в розмірі до 5%. До речі, за рахунок яких можна було сформувати національний інвестиційний фонд, як це зробили в Норвегії, Саудівської Аравії і навіть в РФ. Звичайно, на відміну від них Україна - це не сировинної гігант, а швидше карлик, але такий фонд необхідний нам для того, щоб в період падіння цін не кричати гвалт на весь світ, не скорочувати зарплати, а дочекатися зміни ринкової кон'юнктури. Адже треба розуміти, що в один момент перетворитися в країну з гнучкою сучасною економікою неможливо, а в процесі модернізації жити якось треба...
Що стосується запровадження податку на відтік капіталу, то в нашій країні необхідно застосовувати комбіновану форму: з одного боку, знизити податок на прибуток до 10-15%, а з іншого - запровадити окреме пряме оподаткування експортних товарних операцій на користь контрольованих іноземних компаній і офшорних юрисдикцій в розмірі 10%. Умовно кажучи, продав на користь своєї контрольованої або в офшор товар на $1 млн - заплати $100 тис. до бюджету.
У такому разі для внутрішніх оподаткування господарських операцій діяла ставка податку на прибуток підприємств у розмірі 10%, а для обмеження відтоку капіталу при експорті товарів та послуг (за рахунок зниження продажної ціни) - ставка на контрольовані операції та операції з офшорними юрисдикціями в розмірі тих же 10%. Плюс 5% мита на експорт сировини і напівфабрикатів. У такому разі законослухняний платник податків заплатив би 10% податку на прибуток та 5% мита на сировину, сумарно 15% (у порівнянні з нинішньою ставкою податку на прибуток 18%), а любитель "похимичить" - все ті ж 15% (10% податку на контрольовані експортні операції та операції з офшорами і 5% мита), адже податок на прибуток він би не став платити внаслідок "оптимізації". По суті, при такому механізмі оподаткування ми б отримали фіскальну модель, при якій недобросовісний платник податків вже не мав би конкурентної переваги порівняно з компанією, яка чесно сплачує всі види податків. А бюджет отримав би гарантовані 15% і з тих, і з інших. Подібної ідеології в розробленому законопроекті поки, на жаль, немає. Втім, це лише документ, розроблений Мінфіном і експертами, з рішенням направити його на обговорення в Нацрада реформ.
