Екзотична дипломатія. Чим схожі і не схожі посольські кадри Трампа і Зеленського

Телепродюсер, свояк і колишня сина. Чи варто нашому МЗС рівнятися на Трампа

У США, на відміну від України, завжди приділяли значну увагу зовнішній політиці та просуванню американських геополітичних інтересів. Проте підходи Трампа до добору дипломатів шокують американців екзотичністю. Наприклад, Марк Бернетт створив популярні шоу Survivor, Shark Tank, The Voice, The Apprentice (це шоу самого Трампа), має понад 13 премій "Еммі" і багаторічний досвід у телепродакшені, проте жодного дня не працював на дипломатичній ниві. Незважаючи на це його відправляють до Британії, одного із найближчих союзників США. Спецпосланець — не очільник дипломатичної місії, радше виконавець особливих доручень глави Білого дому, але на прикладі цієї фігури можна помітити пріоритети Трампа при доборі кадрів для дипломатії: особиста довіра, перевірена часом, успішність в якійсь зі сфер бізнесу, бажано — військовий досвід, знайомство з країною перебування з дипломатичною місією. Бернетт народився в Лондоні і до 22 років жив у Британії, служив в армії і брав участь у війні за Фолкленди у 1982 році.

Інші дипломатичні призначення, про які вже відомо, схожі за мотивацією — це небідні люди, особисто віддані президенту. Колишній гравець НФЛ Гершель Вокер поїде послом на Багами, хоча його звинувачують у примусі до абортів. Чарльз Кушнер, батько зятя Трампа Джареда Кушнера з великим корупційним шлейфом, стане послом у Франції. Кімберлі Гілфойл, експартнерка Дональда Трампа-молодшого — послом у Греції. Мільярдер Тілман Фертітт, власник NBA-команди Houston Rockets, вирушить до Італії. Ще один мільярдер і донор кампанії 47-го президента Воррен Стівенс обговорюється в якості посла у Великобританії. Ближче до інавгурації Трампа стане відомо про не менш екзотичних для дипломатії призначенців у дипломатичні місії. Та й спецпризначенець з питань України і росії Кіт Келлог — військовий аналітик, дипломатичний хист котрого під значним знаком запитання. Але Трамп обрав його з-поміж інших прізвищ, які називалися, очевидно тому, що у Келлога на момент призначення було певне бачення мирного процесу. Depo.ua аналізував плюси і мінуси в його підході.

Отже, з мотивами Трампа зрозуміло: особиста відданість, здатність налагоджувати неформальні зв’язки, статусність посла, відповідність образу яструба. А яка ж мотивація у призначення на дипломатичні посади в Україні? В соцмережах жартують: послів набирають за оголошеннями. Насправді, при підборі людей на дипломатичну роботу досвід дипломата важливий, проте в наших умовах важливішою є відповідність кадрів тій місії, яку вони мають виконувати в конкретній країні або при конкретній організації.

Нові призначення дипломатів. Чому досі не закриті вакансії повноважних послів

Станом на початок грудня Україна не мала свого представника вищого рангу у майже 100 країнах. З деякими, правда, ми розірвали відносини. З впливових або геополітично важливих для нас — Бельгія і Люксембург (у цих країнах перебуває більшість керівних органів ЄС та НАТО), Молдова (туди мали відправити звільненого секретаря РНБО Олексія Данілова, але щось не зрослось), Греція, Норвегія, а також Грузія та Угорщина, з якими у нас натягнуті стосунки. Не було послів також у Туреччині, Казахстані, багатьох африканських та азійських країнах. За незаповненість посольських посад Зеленського регулярно критикували. Та коли у березні минулого року тодішній глава МЗС Дмитро Кулеба повідомив, що його міністерство запускає відкритий прийом заявок на посади послів, це викликало хвилю сарказму. "Особливий фокус зараз на країнах Африки. Подача в ці країни автоматично підвищує шанси. Крім того, за умови рівних професійних показників я надаватиму перевагу жінкам. Просто тому, що дипломатія була багато десятиріч несправедлива щодо кар’єрного зростання жінок", — повідомив тоді Кулеба. Переважну більшість вакансій за понад півтора роки відтоді так і не закрили. Найгучніше призначення посла відбулося цього року, коли до Великобританії відправили екс-главкома ЗСУ генерала Валерія Залужного. Що багато хто назвав політичним засланням.

То ж до нещодавньої серії відставок і призначень послів була підвищена увага. 20 грудня Зеленський погодив понад 30 рішень щодо призначення нових українських послів. Серед них Наріман Джелял, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, в’язень сумління, який перебував у російських тюрмах. Людина гідна. А головне — нарешті Україна матиме посла в Туреччині, у дуже важливому світовому гравцеві. Представницею України в НАТО буде засновниця та директор Центру "Нова Європа", позаштатний старший аналітик Євразійського Центру Atlantic Council Альона Гетьманчук. Вона замінить на посаді дипломатку Наталію Галібаренко. Цікава зміна і на посту представника України в ООН: Сергій Кислиця, як кажуть, повернеться до Київа заступником Андрія Сибіги в МЗС, а на його місце поїде Андрій Мельник. Це відомий і досить оригінальний дипломат, який прославився веденням суб’єктної дипломатії у Німеччині, через що у Берліні намагалися його позбутися. Зрештою їм це вдалося і Мельник поїхав до Бразилії. У своїх інтерв’ю він давав зрозуміти, що там йому некомфортно. Тепер у пана Андрія нова відповідальна місія — ставити на місце російських ріббентропів в ООН.

Нарешті, до Угорщини послом поїде Федір Шандор, учений-соціолог із Закарпаття, етнічний угорець, який пішов воювати. За це отримав прізвисько "професор з окопів". Про намір призначити Шандора послом у Будапешт було відомо давно, заминка, очевидно, була з угорського боку. Адже кандидати на посаду послів ще мають узгоджуватися в приймаючій країні. Коротко щодо інших призначень. Петра Бешту, який був дипломатичним представником у Литві, призначили послом у Словенії. Звідти звільнили генерала Андрія Тарана, призначеного навесні 2022 року. Дипломата Євгена Цимбалюка призначили постійним представником України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві, попередньо звільнивши з цієї посади Євгенію Філіпенко. Ще одного посла звільнили і перепризначили — Василь Гамянін переїде з Індонезії в Африку, в ДР Конго. Хто його знає, наскільки він задоволений різкою зміною клімату. А от в Індонезії поки — вакансія. Так само вакантними після звільнення Павла Рябікіна та Сергія Корсунського поки залишаються посади повноважних послів відповідно у Китаї та Японії. Це дві надзвичайно важливі для України держави. Особливо Китай, який залишається союзником росії в її агресії проти України. Рябікін позицію Пекіна не змінив, хоча його туди, вочевидь, відправляли саме для цього.

Також нарешті буде у нас посол на Філіппінах, туди призначили Юлію Федів, відому менеджеру у сфері культури. До Литви поїде Ольга Нікітченко, екс-керівниця патронатної служби МЗС. Змінився посол і в Руанді: замість Андрія Праведника в цю африканську країну поїде Вячеслав Яцюк. Це кадровий дипломат, який із 2016 по 2022 роки очолював нашу дипмісію в Норвегії. Руанда, до слова, важлива для нас країна. Геноцид, влаштований там у 1994 році проти народу тутсі, — один із визнаних ООН актів геноциду. Для розслідування та покарання цього злочину було сформовано інший варіант судового переслідування, аніж Міжнародний трибунал по колишній Югославії. Простіше кажучи, нашим дипломатам слід вивчити руандійський досвід юридичного покарання за геноцид.

Підіб’ємо підсумки: президент закрив нестачу дипломатів у Туреччині, Угорщині, ДР Конго та на Філіппінах. Натомість вакансії відкрилися в Китаї, Індонезії та Японії. Поки на посаді лишається Оксана Маркарова, про буцімто заміну якої на вимогу певних політичних кіл у США йшлося раніше. Тобто й далі не закриті десятки вакансій на міжнародному напрямку. Серед призначенців знову мало кадрових дипломатів. Це при тому, що у нас за роки незалежності сформувалася непогана лава запасних. Можливо, люди не потрапляють в обойму, оскільки нелояльні до керівництва держави? Чи не відповідають вимогам до надзвичайних послів? Приміром, не можуть пройти спецперевірку в СБУ. У будь-якому випадку має бути пояснення, адже стільки часу у нас дірки у посольствах.

Читач скаже: лакуни в дипломатії і раніше закривали не кадровими дипломатами і нічого драматичного не відбувалося. Це як подивитися. Рівно два роки тому гудів скандал із призначенням послом у Болгарію Олесі Ілащук, яку називали сексологинею без дипломатичного досвіду. Пані посол не втрапляла у країні перебування у неприємні історії і служить державі далі. Але саме Болгарія стала єдиною країною ЄС, чий парламент відмовився схвалювати безпекову угоду з Україною. Чи винна у цьому амбасадор? Безпосередньо — ні, але посли та співробітники посольств для того й утримуються, щоб просувати інтереси своїх держав.