Екзорцизм над ОРДЛО. Навіщо Порошенко розповість в Берліні і Парижі про завершення АТО

У другій половині червня секретар РНБО Олександр Турчинов представив концепцію плану реінтеграції Донбасу. Ключові тези-напряму були прописані в представленому і розроблений за дорученням президента законопроекті на 11 статей "Про особливості державної політики щодо відновлення територіальної цілісності і суверенітету". РНБО повинен був прийняти його 10 липня, але відклав до осені, щоб з документом могли ознайомитися союзники в ЄС і США.

Мінські домовленості - бездиханні. І вже давно. Про це говорять не тільки в Україні, але і в Росії, і в Європі, і в США Правда, все так же регулярно твердять про необхідність виконання "Мінська" всіма сторонами конфлікту, і Москвою, звичайно ж. Аналогічно і "нормандський формат" залишається всього лише високопоставленої платформою для артикулювання закликів і думок. І без особливих наслідків. Але на безриб'ї, як то кажуть...

Спроби перезапуску як "Мінська", так і "нормандського формату", тривають досі. І з приходом до влади Дональда Трампа, а вірніше буде сказати, з законодавчим посиленням республіканців, у тому числі "яструбів", процес отримав сильний поштовх. А після гучного дебюту Турчинова про припинення АТО нарешті-то можна вже бачити план з чіткою, ясною основною думкою про те, як шукати шляхи виходу з конфлікту. Враховуючи, що Росія благополучно, по суті, вийшла з угод.

Суть плану

Що ж це, власне, за план реінтеграції такий стало відомо завдяки кільком сливам фотографій документа різними ЗМІ та російськими теж. Сіль законопроекту у визнанні тимчасово окупованими ОРДЛО Росією з позначенням географії, визначається Міноборони за поданням Генштабу, про що свідчить перша стаття: "Сухопутна територія, в межах якої формування збройних сил Російської Федерації, незаконні збройні формування, створені за сприяння Російської Федерації, підпорядковані, керовані, контрольовані і фінансуються їм, і окупаційна адміністрація РФ встановили і здійснюють владу".

Далі. Закладено правові підстави домагатися повернення або компенсації майна і людей, і держави на цих територіях. Далі йдеться про звільнення ОРДЛО і відновлення конституційного ладу, захисту прав людини і т. п. Документ-то багато в чому є відсиланням до мінським домовленостями. Хоча є ще один цікавий пункт: "Україна не несе відповідальності за протиправні дії РФ як держави-агресора і контрольованих нею незаконних збройних формувань на території окремих районів Донецької та Луганської областей".

А в кінці законопроекту заготовлено все саме "смачне" - те, що дозволяє Україні грати мускулами перед носом у РФ. Так, сьома стаття нагадує про невід'ємне право України на самооборону, яке може бути реалізовано, як вже пояснює наступна стаття, ЗСУ, СБУ, розвідкою, Нацгвардією та іншими силами. Добро на те, щоб надавати по шиї того чи іншого сепаратисту, або сил РФ, дає президент. Він же приймає рішення про введення воєнного стану - закон як раз і замінює АТО цим самим положенням. А здійснювати волю Головнокомандувача буде не упраздняемый штаб Антитерористичної операції, а Об'єднаний оперативний штаб Збройних сил України, начальник якого також призначається президентом за поданням глави Генштабу.

Ось ключові положення плану реінтеграції, які поставили на вуха Москви. Наприклад, російський сенатор Олексій Пушков в Twitter заявив, що законопроект "є повне і остаточне відторгнення Мінських угод". І Пушков таки прав.

Навіщо чекати

У будь-якому разі прийняття цього плану Радою нацбезпеки України 10 липня не відбулося. Як розповів у кулуарах АПУ нардеп Сергій Пашинський: "Розгляд проекту закону відкладено. Необхідні додаткові консультації у зв'язку з серйозністю законопроекту". З ким не секрет. Турчинов уточнив, що будуть консультуватися з Вашингтоном і Брюсселем. За словами Пашинського, план, швидше за все, буде прийнятий вже восени. За цей час Київ сподівається показати документ західним партнерам і переконати їх у тому, що, незважаючи на розширення можливостей для застосування сили, ескалація в плані з реінтеграції не закладена. І таких заходів є об'єктивне пояснення.

Тут потрібно нагадати, що стомленому безвихідністю ситуації Захід по душі "компроміси". Адже була і "формула Штайнмайера", і "плани Мореля". Тобто поки Київ резонно наполягав на відновленні контролю над кордоном і відвід бандформувань, Європа готова була піти на поступки, запропонувавши кремлівським маріонеткам далеко не кістка, а соковитий біфштекс - вибори або особливий статус. Планам цим не судилося бути втіленими в життя. Чи ні?

Хто підтримає

За нинішнім форсуванням подій читається не тільки участь американської і української сторони, але й, наприклад, жорсткий клінч нового "Наполеона" Еммануеля Макрона з президентом РФ Володимиром Путіним. І показова привітна зустріч французького лідера з Петром Порошенком майже одразу після візиту пристыженного господаря Кремля. Саме тоді, на тлі поїздки президента в Париж, зайшла мова про роль Макрона у врегулюванні конфлікту на Донбасі, а також створення якогось "плану Макрона".

Якщо базою концепції ЄС є горезвісний "біфштекс", то в такому ключі "план Порошенка" виглядає, як комплекс запобіжників. Такий компроміс знаходить підтримку в США, Німеччині та Франції. Особливо це було помітно після поїздки до Вашингтона і зустрічі з Трампом Порошенко, а також після недільних переговорів з держсекретарем Рексом Тиллерсоном.

Рівень підтримки України вже зрозумілий. Почати хоча б з того, що пункт про визнання окупації ОРДЛО росіянами "плану Порошенка" перегукується з визнанням окупації Кремлем Криму Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Відповідну декларацію вона прийняла 9 липня, "наполегливо" закликавши "Російську Федерацію відмовитися від тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, вивести російські окупаційні сили з тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і повернути їх під контроль уряду України". Не забула ОБСЄ і про ОРДЛО у своїй формулюванні: "окремі райони Донецької і Луганської областей, які перебувають під контролем російських гібридних сил".

Чому Київ і ОБСЄ заспівали дуетом? Визнання росіян окупантами - це перший крок до зміни формату переговорів як такого. Це перший крок до того, щоб Росія нарешті стала стороною конфлікту, від чого досі Москва ухилялася, не напружуючись. Згадуємо слова Пушкова, наведені вище. Таким чином, вироблена позитивна порядок врегулювання конфлікту, яка після узгодження плану реінтеграції на Заході, дасть можливість провести почати ритуал екзорцизму на Донбасі.