Екватор Зеленського. Чого нам чекати від Банкової у 2021 році

У листопаді 2021 р. мине половина пʼятирічної каденції Володимира Зеленського. Навіть якщо забути про катастрофічні сценарії, на кшталт позачергових виборів президента, у нього є дві системні проблеми, які породжують безліч інших.

Незабутні обіцянки

Перша системна проблема — це неможливість виконання його гучних обіцянок, на які він був такий щедрий в 2019-му. Гірше того, вони виконуються з точністю до навпаки. І мова не про випадкові фрази, "загублені через необережність" і "вирвані з контексту", про які памʼятають лише його конкуренти та допитливі журналісти, а про ті обіцянки, які воістину незабутні, бо міцно вʼїлися в памʼять українців зусиллями насамперед самої Зе-команди.

Зокрема, це ті гасла, на яких будувалася вся передвиборча риторика Зеленського і які стали найважливішим компонентом його іміджу як кандидата на президентський пост. Наприклад, всі памʼятають обіцянки швидкого кінця війни і знамениту фразу Зеленського "Просто перестати стріляти". Ставши президентом, Зеленський продовжував розкручувати цю тему в процесі передвиборчої кампанії своєї партії "Слуга народу". У липні 2019-го за кілька днів до парламентських виборів він звернувся до народу з відосиком, у якому розповів: "Якщо ти хочеш зупинити війну, ти обовʼязково зупиниш. Я впевнений, що попередня влада не хотіла це робити".

Зеленський обіймає пост президента вже понад півтора року, але війну так і не зупинив. І під завісу 2021-го він уже став визнавати, що причина — в Росії, яка, як він витіювато висловився, "не дуже поспішає закінчувати війну". Звичайно, в українців тепер накопичується підозра, що їх грубо обманули в корисливих політичних цілях — щоб забезпечити перемогу спочатку самому собі, а потім і своїй партії.

Також усі памʼятають ті феєричні слогани, які навесні 2019-го вбивалися людям в мізки з усіх білбордів Зе-команди. Обіцянки ці були явно брехливі хоча б з тієї простої причини, що їх неможливо було реалізувати в заявлені терміни. Наприклад, як можна було забезпечити обіцяний на білбордах "Кінець епохи бідності 21 квітня 2019"? Роздати всім українцям 22 квітня по мільйону грошей або, для гарантії, по мільярду? Або візьмемо білборди зі слоганом "Весна прийде — садити будемо". Інавгурація Зеленського відбулася 20 травня, а до кінця весни, тобто до 31 травня, він уже повинен був почати посадки? Справді?

Але саме завдяки цим нездійсненним обіцянками Зеленський отримав свої знамениті 73%. Якби він обіцяв щось дрібне, на кшталт "підвищу пенсії на 5% більше, ніж обіцяють конкуренти", то і результат був би дрібним. А грандіозна брехня зуміла вразити уяву українців і забезпечила грандіозну підтримку Зеленському на виборах президента і потім "слугам народу" на виборах до парламенту.

Пенсіонери чудово памʼятають, як за кілька днів до парламентських виборів Зеленський пообіцяв у своєму відосику, що малозабезпечені пенсіонери у віці від 70 років зможуть взагалі не платити за комунальні послуги. "Сьогодні наші хлопці знаходять економічну модель, як людям, яким за 70 років, не платити комуналку. Це саме для малозабезпечених людей", — розповідав Зеленський. І пенсіонери йшли і голосували за своє щасливе майбутнє. У них багато могло вивітритися з памʼяті, але обіцянка безкоштовної комуналки — ні, це незабутньо.

Зеленський і надалі балувався подібними забавами. Саме для підтримки свого рейтингу. 2 грудня 2019 р. в черговому відосику він анонсував зниження тарифів на опалення майже вдвічі. "Знайшли цікаве рішення, яке дозволить наступної зими зменшити тарифи на тепло майже на половину. Це буде дійсно окрема програма. Ми готуємо цю інформацію. Готуємо етапи, що буде зроблено, які кошти будуть виділені. Це точно буде не за ваші кошти", — пообіцяв він українцям.

Знову ж таки, таку обіцянку забути важко. До того ж відосик Зеленського з казкою про "цікаве рішення" зараз знову став хітом в соцмережах. І люди порівнюють отримані грудневі платіжки з торішніми — і не бачать обіцяного 50%-го зниження. А в новинах з подивом чують про нове істотне підвищення тарифів на тепло. І "дякують" Зеленського, особливо не підбираючи виразів.

Зараз саме невиконання всіх цих нездійсненних обіцянок, які виявилися незабутніми, тягне рейтинг Зеленського все нижче і піднімає вгору його антирейтинг (рейтинг недовіри). Причому найбільш ярими ненависниками Зеленського стають ті, хто в 2019-му були його найбільш затятими прихильниками. Тобто ті, хто ревно вірив у швидкий кінець війни і зниження тарифів на комуналку. І вони абсолютно праві. Їх довіру купили саме за подібні обіцянки. І вони тепер сповнені бажанням помститися тому, хто їх обдурив.

Проблема другого терміну

Друга системна проблема — це проблема другого терміну. Зеленський обіцяв у передвиборчій програмі, що на другий термін не піде. "Відразу хочу запевнити — йду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього. Торгувати принципами, репутацією, країною заради збереження влади не стану. Буду чесним і відданим Україні та передам її в руки нового покоління політиків", — з великим пафосом пообіцяв він.

Однак уже через рік після інавгурації, на прес-конференції 20 травня 2020 р. він дав зрозуміти, що на другий термін піти хоче. "Я подумаю. Як скаже народ України", — сказав він. "Якщо буде велика підтримка народу України, я зможу про це подумати", — повторив він і спробував виправдатися тим, що для виконання всього переліку обіцянок одного терміну може не вистачити.

В даному разі ми маємо справу не просто з черговою обіцянкою, яку Зеленський не збирається виконувати. Тут ситуація дещо інша.

Обіцянка Зеленського "передати Україну в руки нового покоління політиків" була, по суті, обіцянкою передати владу в Україні в руки партії "Слуга народу". Але ця партія, як і вся Зе-команда, зараз розколота безліччю внутрішніх конфліктів, і її єдність тримається виключно на Зеленському.

Ніякого наступника Зеленський собі не знайшов — та й не шукав. Але якби він зараз підтвердив, що не йде на другий термін, то вся його команда і всі "слуги народу" відразу стали б підшуковувати собі нових лідерів як всередині свого середовища (наприклад, спікера парламенту Дмитра Разумкова), так і поза ним (деякі вже зараз орієнтуються на главу політради ОПЗЖ Віктора Медведчука, багато хто чекає підказок від Ігоря Коломойського, Ріната Ахметова і Віктора Пінчука). Це загрожує загальним хаосом, особливо якщо врахувати, що у Банкової і без того тотальна втрата керованості.

Тому Зеленський зобовʼязаний (якщо не хоче отримати дострокових перевиборів) впевнено заявляти про свій другий термін. Саме тому подібні заяви вже неодноразово звучали і від нього самого, і від людей з його оточення. Але ще більш важливо підкріплювати ці заяви якимись переконливими проявами волі до перемоги. А ось цього якраз і немає. І по розгубленості його команди чітко видно, що вона не має анінайменшого уявлення, яким чином Зеленський збирається вигравати вибори. Ну за винятком туманних надій, які висловлюються фразами "допоможе адмінресурс", "політтехнологи вигадають" і "потрібно домовитися з Кремлем".

Енергія видихалася

Вихід з обох цих проблем можливий в нових обіцянках, які могли б викликати загальний інтерес і лягти в основу суспільного договору. Але таких системоутворюючих ініціатив Банкова не має.

Складається враження, що вся енергія пішла в проєкт "Велике будівництво", який не спрацював. Судячи з масштабності цього проєкту і вбуханих у нього грошей, на Банковій дійсно шукали щось грандіозне, що могло б перебити ефект від невиконаних обіцянок Зеленського 2019 р. Але в підсумку Банкова навіть не змогла видати бажане за дійсне і була змушена виправляти маніпулятивну інформацію про нібито масову підтримку президентської програми "Велике будівництво" українцями.

Ніякого нового задуму Банкова не має. Тобто поки ми бачимо лише, як Зеленський діє навздогін подіям, як це вийшло з вакциною від коронавірусу: у всіх країнах Євросоюзу вже почалася вакцинація, а Україна опинилася останньою в черзі, і зараз наша влада намагається втішити нас красивими планами, які ще навіть не підкріплені контрактами.

Такий стан справ означає, що обидві системні проблеми, описані вище, будуть наростати. А пошук їх вирішення поки представляється безнадійною справою. Хоча саме від цього за великим рахунком залежить уся подальша доля самого Зеленського і всієї його команди.