Експортна робота. Як саудити допомогли Україні зберегти проект ракети "Грім"
Це допомагає зберегти науково-технічний потенціал, а крім того, як показали події останніх років є надійним тилом для посилення обороноздатності нашої армії.
З останніх прикладів такого роду варто назвати, наприклад, співпраця ДП "Івченко-Прогрес" з турецькими підприємствами військово-промислового комплексу. Нагадаємо, що авіаційні двигуни є одним з небагатьох напрямків, де ми перевершуємо не тільки той же Китай, але і, наприклад, Російську Федерацію. Тому вибір Анкари, яка час від часу перебуває в опозиції з США і Європою був зовсім не випадковий.
"Першою ластівкою" співпраці стала закупівля фірмою Baykar Defence двигунів АІ-450Т для свого нового важкого ударного безпілотника Akinci. Спочатку машина проектувалася під двигун PD-222 розробки місцевої контори Tusas Engine Industries, однак роботи затягувалися і тому було прийнято рішення закупити українські двигуни. Після внесення необхідних правок конструкції АІ-450Т чудово заробили на турецькому апараті, що підтвердив перший випробувальний політ 6 грудня.
І ось буквально днями з'явилися конкретні деталі по іншому турецькому контрактом "Івченко-Прогрес". Під час візиту на підприємство міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тимофія Мілованова йому був продемонстрований новий турбореактивний двигун для турецької крилатої ракети АІ-35 максимальною тягою 315 кг.
За деякими даними двигун підприємство почало розробляти в ініціативному порядку ще в 2015 р., а в 2016 р. до проекту підключилися турецькі замовники. По всій видимості, мова йде про проект створення крилатої ракети SOM-2 з дальністю ураження цілей в 500 км. Раніше турки змогли реалізувати проект SOM, в якому використовується французький турбореактивний двигун Microturbo TRI 40. Однак його характеристики не дозволяють досягти більш високих результатів, тому Туреччина була змушена шукати більш потужний варіант.
Тим більше, що у наших підприємств досвід співпраці у цій справі є. Експортним хітом є двигун МС-400, який поставляється як мінімум в Ізраїль, Китай та Білорусь. Причому якщо ізраїльтяни використовує його в конструкції свого безпілотника (ще один перспективний напрям), то в Китаї на його базі створена власна крилата ракета CJ-10, причому підозріло нагадує білоруський "Лелека".
Для України вигода від такої співпраці очевидна. Розгортання серійного виробництва для іноземного замовника дозволило в 2015-2019 рр .. досить швидко наростити виробництво і для власних збройних сил, як тільки з'явилися фінанси і необхідність.
Так було, наприклад, з протитанковими керованими ракетами на київському "Промені". Буквально за дуже короткий час підприємство змогло не тільки наситити армію досить сучасною зброєю, але і перейти до розробки ракет нового покоління. А до 2014 р. таких ракет в армії просто не було - все йшло на експорт.
На базі того ж двигуна МС-400 вже розробляється власна крилата ракета "Коршун". Мало хто згадує, але той же бронетранспортер БТР-3 розроблявся і запущено в серійне виробництво на гроші еміратської компанії ADCOM.
А приклад з оперативно-тактичної ракети "Грім-2" взагалі є хрестоматійним в цьому плані. Ще в 1994 р. почалися роботи зі створення оперативно-тактичного комплексу для заміни комплексів типу SCUD і "Точка-У". Проект отримав назву "Борисфен". Саме тоді була сформульована загальна концепція, якої українські ракетобудівники дотримуються до цих пір. А саме - одноступінчата ракета з твердопаливним двигуном з головкою самонаведення і точністю 3-5 м з мінометним стартом з транспортно-пускового контейнера.
У 2003 р. він був закритий, проте на його базі з'явився "Сапсан", роботи по якому активно підтримував президент Віктор Ющенко. Планувалося витратити на розробку близько 700-800 млн. грн. ($140-160 млн) Ще близько 1,5 млрд. грн. планувалося виділити на постачання цього виду озброєнь військам після 2012 року.
Був укладений договір з конструкторським бюро "Південне" та почалися серйозні роботи в цьому напрямку. у 2007 році на фінансування робіт за проектом було виділено $12 млн, що дозволило до 2009 року завершити ескізний проект комплексу. До жовтня 2011 року розробники оцінювали можливості прийняття "Сапсана" на озброєння до кінця 2015 року. При цьому на той момент в проекті створення комплексу було задіяно близько 70 підприємств України і ще 99 % компонентів комплексу були українського виробництва.
Однак у червні 2013 р. після того, як у проект було вкладено понад 200 млн гривень, міністр оборони Павло Лебедєв своїм рішенням зупинив фінансування робіт за проектом.
Для конструкторів КБ "Південне" це був крах - фактично маючи готовий проект, вони опинилися "за бортом" Держзамовлення. У цих умовах був зроблений дуже сміливий крок - вихід на світовий ринок з проектом оперативно-тактичної ракети "Грім" з дальністю пуску в 280 км (штучне обмеження для експортних поставок). Дуже скоро знайшовся і замовник - Саудівська Аравія, яка вже досить довго намагалася купити російські "Іскандери". Після недовгих переговорів Ер-Ріяд перерахував близько $40 млн на відповідні доопрацювання даного тактичного ракетного комплексу.
Нині роботи тривають, причому в двох напрямках - як "Грім" для саудівців з дальністю польоту в 280 км, так і "Грім-2" для національних збройних сил з дальністю польоту 500 км. Вистачить політичної волі і грошей завершити питання на даний момент спірне, однак ступінь готовності проекту досить висока.
Таким чином, можна говорити про те, що роботи за експортними замовленнями для української військової промисловості є можливістю отримати додаткові обігові кошти, а для держави - значно здешевити серійне виробництво техніки і озброєння для ЗСУ.