Дороги війни. Де Україна готується зустрічати солдатів Путіна (КАРТА)

Не так давно Верховна Рада прийняла вельми невеличкий і непримітний, але досить цікавий закон "Про внесення змін до закону України "Про автомобільні дороги" щодо автомобільних доріг оборонного значення".

Примітно, що закон був прийнятий на тлі досить різких заяв різного роду експертів про можливості повномасштабного вторгнення російських військ вже влітку цього року. Як би там не було, а в умовах навіть тієї "гібридної" війни, яку ми маємо зараз, приводити в порядок інфраструктуру, затребувану військової логістикою просто необхідно.

Зазначимо, що повний перелік автомобільних доріг оборонного значення існує ще з листопада 1997 року, коли вони були позначені спеціальним постановою Кабміну. Природно, що сам перелік є документом "для службового користування" і у вільному доступі його зі зрозумілих причин немає.

При цьому, говорячи про дорогах оборонного значення, не варто забувати, що мова йде насамперед про дільницях цивільних доріг. Окремі дороги, які використовуються виключно військовими, ними ж і обслуговуються і природно ні в які відкриті списки не входять.

Тому, виходячи з понять військової науки, спробуємо трохи накидати загальну можливу картину таких доріг. І для цього варто трохи пояснити важливість таких доріг в сучасній війні.

Військова логістика це винахід ХХ століття - століття моторів, як його часто називали. Почнемо з того, що сучасна армія - це великий і складний механізм, який потребує постійного підживлення у вигляді боєприпасів, палива, предметів постачання і т. д.

А от коли армійці починають виконувати який-небудь фланговий маневр, тоді відсутність або поганий стан доріг і може виявитися вирішальним чинником поразки. Враховуючи загальну оборонну стратегію нашої війни, наявність розгалуженої мережі доріг і грамотних транспортних розв'язок дозволяє забезпечити ефективну оборону, використовуючи мінімум ресурсів.

Для розуміння того, які дороги можуть входити в перелік доріг оборонного значення варто трохи зупинитися і на воєнній доктрині держави і географічному розташуванні військових частин, які зараз зведені в чотири оперативних командування, кожне з яких має свою специфіку і свого окремого "ворога": "Північ" (Білорусь), "Захід" (Польща, Угорщина, Румунія), "Південь" (Придністров'я) та "Схід" (Росія, причому варто відзначити, що у нинішній ситуації в його зону відповідальності потрапляє і кримський напрямок).

В цілому наша військова доктрина на сьогодні є оборонною і тому всі комунікації повинні бути зосереджені насамперед для другої лінії оборони, яка у випадку російської військової агресії з боку Криму, окупованих територій Донбасу і безпосередньо з території Росії буде проходити по Дніпру - єдиної водної перешкоди, форсування якої буде вельми непростим завданням для противника. Завданням прикордонних частин на цьому етапі стане відтягування часу, необхідного для підтягування сил з глибини. В якійсь мірі це реалізовано на лінії протистояння, де вже створено три лінії оборони, з яких тільки одна безпосередньо стикається з противником.

Цілком природно, що найбільш потужним був, залишається і по всій видимості буде залишатися ще довго оперативне командування "Схід", яке має прикривати Харківську область, Донбас і кримський напрямок.

Не беручи до уваги великі населені пункти, де інфраструктура абияк підтримується, в число доріг оборонного значення можуть потрапити автомобільні дороги в районі села Мирне Запорізької області, Клугино-Башкирівка Харківської області, смт. Черкаське і Гвардійське Дніпропетровської області, а також смт. Чорноморське Одеської області, а також місто Гайсин Вінницької області.

Комунікації в районі відповідальності ОК "Схід" по ідеї повинні бути заточені для маневрування резервами в районі Полтави і Києва. Відображення комбінованого удару по Харкову з двох сторін навряд чи розглядається нашими військовими як тривало можливе через небезпечній близькості мегаполісу до ворожої кордоні.

Командування "Північ" прикриває столицю і контролює кордон з Білоруссю. Виходячи з численних публікацій, наш Генштаб бачить тут два теоретично небезпечних напрямку - з боку Бреста і по межі Чернігівської області. Реактивне "посилення" корпус отримає з Сум, тим більше, що основний театр можливих військових дій в разі російського вторгнення буде в районі Чернігівської і Сумської областей.

Тут теж вкрай малоймовірним видається тривала оборона Чернігова, швидше за все, просто підірвавши нечисленні мости через Десну, буде організована стійка оборона на правому березі річки. Тому всі транспортні розв'язки і дороги можливо будуть реконструюватися на ділянці траси Київ-Чернігів М01 і в районі розташування двох стратегічно важливих об'єктів у Чернігівській області - учебки "Десна" та 1-ї танкової бригади (смт. Гончарівське).

Оперативні командування "Захід" та "Південь" в меншій мірі потребують організації повномасштабних робіт з відновлення інфраструктури - вона тут досить розвинута ще за радянських часів, коли радянський Генштаб планував всі можливі варіанти розвитку війни з НАТО, в тому числі і логістику радянського військового експедиційного корпусу в Східній Європі. Тут дорогами оборонного значення скоріше всього будуть оголошені ділянки різних міжнародних трас.

І ще один важливий момент кілька йде в тінь при обговоренні доріг оборонного значення. Ми маємо на увазі можливість використання автотрас для базування авіації.

І це дуже серйозний момент, який по всій видимості спричинив за собою зміни як в автодорожньому будівництві, так і в практиці підготовки льотчиків ВПС.

Подібні ділянки доріг проектувалися і будувалися в СРСР як авіаційний ділянку дороги" (АУД) повсюдно ще з 1930-х років. Їх метою було створення розгалуженої мережі оперативних аеродромів. Вважалося, що авіація противника завдасть перший удар безпосередньо по аеродромах базування авіації, а подібні майданчики дозволять не тільки зберегти дорогу техніку, але дозволять вести бойові дії з них.

Власне сам такий ділянка це прямолінійна частина траси шириною не менше 40 метрів і довжиною не менше 2,1-2,5 км, які має "чисті" підходи (тобто не мати в районі високих споруд, ЛЕП, водонапірних башт, які перетинають проводів тощо).

Першою ознакою АУД є наявність паралельно основній смузі смуги допоміжної. Вона потрібна для оперативного з'їзду з смуги, для очищення для зльоту або посадки. В районі також повинні бути стоянки для забезпечення техніки. Все це ми прекрасно бачили на фото з серпневих навчань, яке опублікувало Міністерство оборони. Природно, що точної кількості таких ділянок у відкритому доступі немає, але за словами льотчиків тільки на трасі "Київ-Чоп" є три таких польових аеродрому.

В цілому треба відзначити, що появи законодавчої основи в цій сфері дозволяє закласти ще один камінь у зміцнення обороноздатності країни через реформування важливого елемента військової логістики.