Ефект Трухіна. Чому єдиний вихід для президента — відправити Кабмін у відставку
Трухін – це Мальдіви Зеленського. Можна забути про самого Трухіна, але протягом наступних місяців і років мем "Давай потихонечку я уйду в лес" житиме своїм окремим життям і це "окреме життя" буде жорстко бити по рейтингу Зеленського
На Банковій щиро вважають, що звільнення одного-двох чиновників дозволить перегорнути цю сторінку, і все це буде таким собі другим Оманом — щось згадують, але від цього ані холодно, ані гаряче. Але це говорить лише про те, що в Офісі президента просто не розуміють природу людської пам’яті. Трухін і його "Давай потихонечку я уйду в лес" — це вже надбання колективної глибинної пам’яті, як Льоша-Мерседес, "Всьо пропало", "Йолка" і т.д.
Великі речі неможливо перебивати дрібними кроками. А, схоже, на Банковій саме так гаситимуть цю пожежу. Там просто не розуміють, що Трухін (який з’явився після Гогілашвілі, між іншим, і тема вже трохи підігріта) б’є не просто по Зеленському — він б’є по архетипічному образу Зеленського як нового, іншого політика.
Хто такий Трухін зараз?
- Перебіжчик від Порошенка;
- Людина, яка не просто возить з собою 150 тисяч "печеньок" в багажнику, а, ніби-то, возить їх з так званого "Великого крадівництва" і потім, ніби-то, роздає їх комусь у Раді;
- Він — дуже близька людина до Зеленського.
Тому Трухін – це, перш за все, загроза рейтингу самого Зеленського. Трухін б’є безпосередньо в ядерний електорат президента. Я неодноразово говорив, що ядерний електорат Зеленського складає приблизно 22-23% (найнижчий рейтинг, зафіксований минулого лютого) і падіння нижче цієї точки – це початок втрати ядерного електорату, який досі був вірним Зеленському завжди. Ну, а падіння до 15%, фактично робить незворотнім процес обвалу політичного рейтингу президента.
Тому, просто відмахнутися від справи Трухіна неможливо. І відбутися дрібними кадровими чистками — означає продовжити свідоме падіння рейтингу до точки неповернення. Президенту просто необхідно, якщо він хоче залишитися впливовою фігурою, робити перезавантаження влади і наповнити її новими обличчями, які демонструватимуть не стільки лояльність вказівкам Банкової, скільки бажання пояснити, що трухіни — це виняток, а не закономірність.
Але вірогідність такого сценарію наближається до нуля (в усякому разі, поки що). Вийти із зони комфорту в Офісі не хочуть і не збираються.
