Ефект Рамштайна. Чому Зеленського вже не влаштовує Путін-гарант

Позиційна війна це те, що ми бачимо останні два тижні (якщо винести за дужки один нюанс). По всій лінії фронту тривають обопільні обстріли із ствольної, реактивної артилерії та танків. Але спроби ворога розпочати новий наступ виявилися малоуспішними. І це дуже небезпечний момент у тому плані, що саме зараз Путіну вигідне заморожування конфлікту. Тому важливо розуміти, до чого готуються на Банковій.

Новини від Єрмака

Судячи зі слів керівника Офісу президента Андрія Єрмака, на Банковій варіант перемир'я під будь-яким приводом вже відкидають. "Сьогодні наша основна мета — це перемога. Сьогодні ми розглядаємо тільки цю мету, — заявив він в інтерв'ю НВ, яке вийшло 19 липня. — Для нас дуже важливо не входити в зиму. Після зими, коли росіяни будуть мати більше часу окопатися, безумовно, буде важче. Вони нас в це тягнуть. Для нас дуже важливо не дати їм таку можливість".

Звичайно, до цих слів можна було б поставитися скептично. Мовляв, просто на Банковій не можуть дозволити собі іншої риторики, окрім переможної. Але саме це — неправда. Лише чотири місяці тому на Банковій дозволяли собі зовсім іншу риторику — про готовність виконати вимоги Путіна. І на виправдання цього, до речі, працювала вся пропагандистська машина єдиного телемарафону.

Не буде перебільшенням сказати, що за останні чотири місяці на Банковій відбувся світоглядний переворот. Ті поступки, на які Володимир Зеленський був готовий піти раніше, зараз уже не можливі.

Зокрема, наприкінці першого дня великої війни він заявив у зверненні до українців: "Не боїмося говорити з Росією. Не боїмося говорити про все — про гарантії безпеки для нашої держави. Не боїмося говорити про нейтральний статус". 8 березня в інтерв'ю ABC News він заявив, що "ми можемо дискутувати з Росією про майбутнє Криму та Донбасу". 12 березня він підтвердив іноземним журналістам, що на українсько-російських переговорах обговорюються гарантії безпеки України від РФ. При цьому він побажав, щоб гарантії дав не тільки Путін, а й лідери інших країн. "Крім Російської Федерації, ці гарантії безпеки мають запропонувати й інші лідери", — наголосив він.

Згодом усе це вилилося в офіційні пропозиції, які українська делегація представила на переговорах у Туреччині 29 березня. Наприклад, питання про Крим пропонувалося заморозити на 15 років.

Також Зеленський був готовий викреслити з Конституції курс у НАТО, про це розповів він сам 28 березня в інтерв'ю російським журналістам. Пропагандистська підготовка до цього велася капітальна. До дискредитації НАТО було підключено багато людей, включаючи міністра закордонних справ Дмитра Кулебу.

Нині все по-іншому. За словами Єрмака, "наша мета — точно деокупація всіх наших територій". Усіх це означає включно з Кримом.

Також Зеленський вже не згоден бачити Росію серед країн — гарантів безпеки України. Як наголошує Єрмак, "неможливо бути агресором і водночас гарантом безпеки".

І Зеленський вже не згоден заради миру з Росією відмовлятися від курсу в НАТО. "Коли війна закінчиться, ми залишимося з декларативною позицією в Конституції, що ми йдемо в НАТО. Ми повинні мати гарантії до того моменту, коли ми опинимося в НАТО, ми не відмовляємося від цього, або буде якийсь інший оборонний альянс з нашими міжнародними друзями та партнерами, тому ми запропонували [цим дружнім] країнам, що ми хотіли б, щоб на шляху до НАТО вони надали нам ці гарантії безпеки", — пояснює Єрмак.

Збройний аргумент

Головний висновок, який можна зробити з цього інтерв'ю: ми зараз сильніші, ніж були в березні. Принаймні настільки сильніше, що вже не поспішаємо домовитися з Путіним. І головний аргумент тут — західна зброя.

Залишимо історикам шукати відповідь на запитання, чому півтора місяці було втрачено на переговори. Поки ми демонстрували готовність йти на поступки Путіну, Захід, звичайно, не виявляв бажання постачати нам свою артилерію та бронетехніку. Справді, для цього потрібно провести навчання військовослужбовців — але який сенс, якщо Київ каже, що з дня на день домовиться з Москвою, і одночасно підшукує максимально соковиті образи для НАТО.

Путін зараз розповідає, що у квітні його жорстоко обдурили. 19 липня він заявив у Тегерані, що російські війська "відійшли" з-під Києва, щоб створити умови для переговорів, а "київська влада відмовилася від виконання цих угод, хоча вони були практично досягнуті". Насправді війська РФ не "відійшли", а тікали з-під Києва. Проте Путін сподівався отримати від України на переговорах письмові поступки. Можливо, так і сталося б, але його підвела власна жадібність. Він недооцінив Вашингтон, який запропонував Києву інший алгоритм дій.

26 квітня відбувся перший Рамштайн. Йдеться про установче засідання Консультативної групи з оборони України, організоване міністром оборони США Ллойдом Остіном на американській авіабазі "Рамштайн" у Німеччині. 23 травня онлайн зібрався другий Рамштайн. 15 червня у Брюсселі – третій. 20 липня онлайн — четвертий.

На цих зустрічах узгоджується черговість поставок із різних країн для задоволення наших пріоритетних потреб. За підсумками кожної такої зустрічі, наша армія отримує нові західні системи озброєнь (після відповідного навчання військовослужбовців). Звичайно, цього поки що мало для перелому у війні. Але вже достатньо для того, щоб викликати паніку у ворога.

Це той нюанс, який ми винесли за дужки, говорячи про те, що зараз точиться позиційна війна. Так, за останні два тижні ми не зробили якогось потужного прориву на фронті. Проте вісім американських систем HIMERS знищили у тилу ворога близько 30 командних пунктів та складів боєприпасів. І тепер окупанти змушені змінювати всю свою систему логістики, відводячи об'єкти такого роду на відстань більше 80 км від лінії фронту.

А зараз до восьми систем HIMERS додалися ще чотири плюс від Британії три системи М270, які вдвічі потужніші: HIMERS може випускати залп із шести ракет, а М270 — із 12. І вже анонсовано нові поставки. 20 липня, відкриваючи четвертий Рамштайн, Ллойд Остін оголосив, що Україна отримає ще чотири HIMARS на додаток до 12, а "невдовзі на полі бою з'являться й німецькі системи".

Ще один приклад такого роду ми бачимо на Чорному морі. 17 липня ВМС України повідомили, що противник передислокував значну частину кораблів із Севастополя до Новоросійська. Несіння бойової служби російськими кораблями здійснюється "в ракетно-безпечних районах у зоні прикриття берегових систем ППО, максимально наближених до узбережжя". Це результат того, що у нас з'явилися американські протикорабельні крилаті ракети Harpoon.

Заступник міністра оборони України Володимир Гаврилов заявив під час візиту до Британії, де спостерігав за навчаннями військовослужбовців ЗСУ, що Україна готується знищити Чорноморський флот Росії західною зброєю та повернути Крим. Про це повідомила британська газета The Times 19 липня. За словами Гаврилова, зараз українські військові нарощують власний протикорабельний ракетний потенціал і очікують на отримання зброї більшого радіусу дії від інших країн, перш ніж розпочати штурм.

Без рожевих окулярів

Реально ми маємо західну зброю в кілька разів менше, ніж нам потрібно для потужного контрнаступу. Тому Заходу треба поспішити, щоби не запізнитися. Наш міністр оборони Олексій Резніков заявив 19 липня в ході дискусії, організованої Atlantic Council, що нам "для стримування російських атак потрібно не менше 50 HIMARS та M270, враховуючи, що наш фронт — майже 2500 кілометрів, це як відстань між Барселоною та Варшавою". А для успішного контрнаступу, продовжив він, нам потрібні 100 таких систем.

"Ми довели нашим партнерам, що можемо витрачати ракети економно і точно. Росіяни почали ховатися вглиб, подалі від наших позицій. Тому тепер потрібні ще більш далекобійні ракети: дальністю понад 100, 150 км, щоб їх вражати. Це дозволило б нам зруйнувати логістику і відрізати постачання російських військ", — наголосив міністр.

15 липня в інтерв'ю газеті Financial Times Резніков спрогнозував: "До кінця цього року відбудуться серйозні зміни на полі бою на користь України. Я сподіваюся, що цього року ми побачимо контрнаступ по всій лінії фронту, і він буде успішним". За його словами, західні партнери запевнили його, що Україні передадуть снаряди для HIMARS та M270, здатні вражати цілі на відстані 300 км.

Слова про те, що нам потрібні 100 систем HIMARS та M270, можна оцінювати подвійно. Песиміст прочитає у них визнання, що контрнаступу не буде. Оптиміст побачить життєрадісний розрахунок. Адже 2500 км — це протяжність лінії фронту, що включає весь наш північний кордон з Білоруссю та Росією.

А реаліст скаже, що якби все було зовсім погано, то ми зараз чули б від нашої влади ту ж риторику, що в березні: треба домовлятися з Путіним, вносити зміни до Конституції, НАТО — безпорадна організація, нейтральний статус — це те, про що ми мріяли все життя, а нашим гарантом безпеки буде Росія.

Але й до оптимістичних перспектив далеко. І визначаються вони не лише кількістю HIMARS та M270. Ці системи створюють сприятливі умови для наступу, проте сам наступ вимагає артилерії, танків та (дуже бажано) літаків. Ми вже отримали із США та Польщі 126 самохідних гаубиць 155-міліметрового калібру. Кажуть, із Польщі вже їдуть до нас 232 танки PT-91 (це модернізований польський варіант радянського основного бойового танка Т-72). Також США дали нам дві норвезькі мобільні системи протиповітряної оборони NASAMS.

Що ж до літаків, то в законопроект про оборонний бюджет США на 2023 р., прийнятий Палатою представників 15 липня, закладено $100 млн на навчання українських пілотів. Але це ще не закон. Тому особливо важливо, щоб Банкова не створювала зайвих приводів для критики на свою адресу з боку Вашингтона.