Ефект кози. Чому Коболєв поки програє в Стокгольмському арбітражі $4 млрд
Розібратися, хто опинився в нокауті, а хто просто посковзнувся на судовому рингу, непросто. Як би там не було, після фінального судового гонгу кожен з суперників побіг у свій кут рингу, встав на канати і переможно здійняв руки вгору під оглушливий рев фан-сектору.
У таких ситуаціях, як показує практика, в більшому виграші саме той, хто найменше говорить. Щоб не злякати удачу і спокійно скуштувати плоди перемоги. У цьому контексті реакцію "Нафтогазу" умиротвореної ніяк не назвеш: у своїх коментарях представники української компанії оголосили про мало не есхатологічної перемозі над багатоголовим чудовиськом судного дня. Коментарі "Газпрому" були більш земними. Вже виходячи з цього позиціонування стає ясно, хто і що отримає.
Наш "Нафтогаз" - приємні бонуси у вигляді списання нереальних штрафів і повний горщик морального задоволення, а російський "Газпром" банальні гроші. У Москві, незважаючи на великодержавний російський шовінізм, виявилися люди не горді і поступилися пальму першості морального того, кому вона в даний момент потрібніше. Логіка тут приблизно така: віддайте нам наші гроші і можете всмак розповідати внутрішнього користувачеві про перемоги Давида над Голіафом.
Ходять чутки, що навіть члени українського уряду поки не отримали офіційний текст, щоб розглянути його на засіданні Кабміну, хоча, треба думати, вони вже здогадуються про його зміст. Цілком очевидно: якби це рішення настільки переможним для нашої країни, його б вже надрукували в свіжому випуску "Урядового кур'єра" і роздавали у вигляді рекламних брошур в київському метро під слоганом "Добилися!".
Але навіть тієї інформації, яка просочилася в засоби масової інформації, достатньо для того, щоб зробити приблизну калькуляцію витрат держави Україна для фінансування святкових заходів, пов'язаних з даною "вікторією".
Оспорюваний в суді контракт на поставку природного газу був підписаний між "Газпромом" і "Нафтогазом" в 2009 р. У відповідності з його умовами Україна взяла на себе зобов'язання купувати в Росії 52 млрд куб. м природного газу в рік, з них 80% за схемою "бери або плати". Таким чином, наша країна зобов'язалася викуповувати не менше 41,6 млрд куб. м в рік або платити за невибраний обсяг.
Дані фактичної поставки природного газу в Україну показують, що вказаний вище мінімальний обсяг вибірки газу практично ніколи не досягався. З листопада 2015 р. Україна відмовилася від закупівель газу у російських постачальників і користується послугами європейських трейдерів. Україна, як відомо, в червні 2014 р. відмовилася платити "Газпрому" гроші за поставлений газ через несправедливої ціни, закладеної в газових контрактах: газ для нашої країни виходив дорожче, ніж для деяких європейських країн, і це без урахування транзитного плеча.
У червні 2014 р. спір був переданий в Стокгольмський арбітраж. "Нафтогаз" вимагав компенсацію за застосування неринкової ціни в період з 20 травня 2011 р. по жовтень 2015 р.: сума переплати склала $14,1 млрд (а з урахуванням штрафних санкцій - $17,9 млрд), а також компенсацію за занижену вартість транзиту російського газу в Європу в розмірі $16 млрд.
Суми претензій "Газпрому" до нас були куди істотніше. Сюди була включена і ціна російського газу, поставленого, але не сплаченого Україною після відмови нашої країни платити несправедливу ціну, і вартість невибраного газу за принципом "бери або плати" за весь термін контракту, і поставки газу на окуповані території Донецької і Луганської областей, які, природно, ніхто не оплачував.
За заявою "Нафтогазу" загальна сума всіх потенційно можливих претензій російської сторони склала $75 млрд.
Тепер спробуємо розібрати судове рішення по складовим частинам.
Принцип "бери або плати" був ключовою частиною контрактів "Газпрому" з більшістю європейських покупців, у тому числі й контракту з Україною. Починаючи з 2015 р. європейські покупці почали оскаржувати даний принцип, закладений у газових контрактах, наприклад, чеська RWE Transgas у Віденському арбітражі визнала його нікчемним. Те, що міжнародна судова практика вже не на боці росіян, побічно визнали і в самому "Газпромі", коли виключили дане правило з так званого "зимового пакету", укладеного з Україною восени 2014 р.
Таким чином, на момент розгляду спору "Нафтогазу" і "Газпрому" у Стокгольмському арбітражі у нашої сторони були всі підстави виграти суперечку за даним епізодом, перешкодити цьому могла лише жахлива помилка українських представників у суді.
Крім того, необхідно звернути увагу на один важливий нюанс. Принцип "бери або плати" не скасовано! Просто у відповідності з міжнародною судовою практикою дане правило в арбітражних судах приводиться у відповідність з реальними потребами покупця. Простими словами, не можна змусити купити той обсяг, який тобі не потрібен, але можна це зробити щодо економічно обґрунтованих поставок. Як це позначилося на Україні, побачимо нижче.
Прогнозованим був і результат справи з оплати газу, поставленого в ОРДЛО: Україна завчасно попередила "Газпром" про те, що вузли обліку на підконтрольних територіях не будуть використовуватися для розрахунку обсягів спожитого енергоносія. Дані дії є суверенним правом будь-якої країни, і операції "Газпрому" щодо продовження поставок підпадали під визначення "на свій страх і ризик".
Претензії "Нафтогазу" щодо недоплати "Газпромом" вартості транзиту будуть остаточно розглянуті арбітражем в лютому цього року, результат позову поки невизначений, так як міжнародних прецедентів з даного питання ще не було.
Таким чином, "Нафтогаз", заявивши про перемогу, передбачав, що його не змусять платити те, що він і так заплатити б не зміг: для України на даному етапі проблематично зробити платіж на кілька мільярдів, а визнаний позов у розмірі понад $70 млрд був би складним не тільки для компанії, але і для країни в цілому.
Сумнівно, що "Газпром" ставив собі за мету отримати ці гроші, зате для політичного тиску це відмінний інструмент. Величезні суми позовів служили лише відволікаючим маневром, який прикривав досягнення головних цілей:
• закріплення мінімальних поставок природного газу в Україну;
• отримання грошей за поставлений та неоплачений газ;
• вихід з-під юрисдикції антимонопольних органів України;
• судове визначення параметрів вартості транзиту газу по території України.
Як показали останні події, перші три цілі вже досягнуті росіянами, в лютому буде досягнута і четверта.
Стратегічні завдання "Газпрому" лежать далеко за межами Стокгольмського арбітражу: це і закінчення проекту "Північний потік-2", і переговори з найбільшими європейськими газовими трейдерами (Snam, Eustream, Gasunie, GRTgas), які вже зараз планують свої закупівлі природного газу у росіян на найближчі п'ять років і зосереджені на створенні нового енергетичного хаба в Німеччині або, наприклад, на півночі Італії. Цілком можливо, що хтось з цих компаній отримає з відома "Нафтогазу" і контроль над українськими магістральними газопроводами, включаючи підземні сховища газу в Карпатах.
Що стосується тактичних цілей росіян, то вони, як зазначалося вище, практично досягнуто.
Стокгольмський арбітраж закріпив мінімальні обсяги, які Україна повинна купувати у росіян до 2019 р., в розмірі 10% від контрактного обсягу (ми вже говорили про те, що це 52 млрд куб. м). Таким чином, принцип "бери або плати" щодо України був знижений до 80% від 5,2 млрд куб. м або до 4,16 млрд куб. м. Ціна закупівель газу визначена виходячи з показників продажів у європейських газових хабах: зараз це не більше $230 за тисячу кубів. Таким чином, вже в 2018 р. Україні доведеться заплатити "Газпрому" приблизно $1 млрд за постачання газу. Стільки ж і в 2019-м.
За отриманий, але не оплачений природний газ також доведеться заплатити, правда, ціна тут знижена рішенням суду з $485 до $352 за 1000 куб. м. В цілому сума платежу "Нафтогазу" "Газпрому" повинна скласти $2,019 млрд Українська компанія вже заявила, що не буде платити до винесення вердикту по транзитному спору. І це правильно, адже у випадку, якщо арбітраж присудить виплату на користь України певної суми, то дві компанії можуть провести взаємозалік.
Однак, якщо вірити росіянам ("Нафтогаз" рішення суду, як вже говорилося, поки нікому не показав), починаючи з 22 грудня 2017 р. на суму заборгованості "Нафтогазу" перед росіянами буде нараховуватися пеня в розмірі 0,03% за кожний день прострочення або $600 тис. на день, і так до моменту повного погашення боргу. Таким чином, очікування лютневого рішення арбітражу щодо транзиту буде нам коштувати більше $40 млн.
Крім того, Стокгольмський арбітраж прийняв рішення, що спори щодо газового контракту не будуть розглядатися згідно з чинним українським законодавством. Таким чином, "Газпром" отримав серйозний козир для оскарження рішення Антимонопольного комітету України про накладені на нього штрафи в розмірі 170 млрд грн.
Загальний фінансовий ризик результатів Стокгольмського арбітражу на даний момент становить для "Нафтогазу", а отже, і для платіжного балансу країни - понад $3 млрд в 2018-му році і $1 млрд в 2019-м. І це цілком можна назвати нашою платою за перемогу. Що стосується "Газпрому", то його плата за поразку поки дорівнює нулю (якщо не брати до уваги майбутнє рішення щодо транзиту). Можна говорити не про стокгольмської перемоги, а про стокгольмському синдромі, коли одна, скажімо так, не зовсім перемогла сторона невгамовно святкує.
Звичайно, можна себе потішити тим, що Україні не довелося платити країни-агресора $75 млрд... Ну це як в єврейському анекдоті, де для вирішення проблем багатодітної сім'ї, яка мешкає в одній кімнаті, порадили купити козу, а потім продати її. Як кажуть, відчуйте різницю.
