Закон про медіа та "русскій мір". Яку нову місію вигадала Банкова для Арестовича

Законопроект "Про медіа", ухвалений тиждень тому у першому читанні, викликав критику з двох причин. По-перше, він недемократичний, по-друге, він відчиняє ворота "русского міра". Автори проекту посилаються на те, що він потрібний для євроінтеграції. Однак профільні міжнародні організації дали негативну оцінку.

Так, Комітет захисту журналістів (CPJ), ознайомившись із текстом проекту, заявив, що у разі його ухвалення закон невиправдано розширить повноваження регулюючого органу (тобто Нацради). "Перегляд застарілого законодавства України про медіа необхідний, якщо країна хоче відповідати стандартам Євросоюзу, але законодавці не повинні використовувати такі реформи як привід для розширення державного контролю за інформацією, — заявив програмний директор CPJ Карлос Мартінес де ла Серна. — Законодавці повинні розробити законопроект про медіа відповідно до директив Євросоюзу, які включають надійні гарантії свободи преси".

Ще різкіше висловилася Європейська федерація журналістів (EFJ). "Предбачене законопроектом примусове регулювання в руках повністю підконтрольного уряду регулятора гідно найгірших авторитарних режимів. Проект має бути відкликаний. Державі, яка застосовуватиме такі положення, просто не місце в Євросоюзі", — заявив генеральний секретар EFJ Рікардо Гутьєррес.

Нагадаємо, що Єврокомісія 17 червня рекомендувала Україні зробити сім кроків для набуття членства в Євросоюзі. І один із них — це "ухвалити закон про медіа, який приведе законодавство України у відповідність до директиви Євросоюзу про аудіовізуальні медіа-послуги та наділить повноваженнями незалежний медіарегулятор".

Тобто важливість питання дає надію, що остаточно цей закон буде відповідати (ну хоча б з натяжкою) європейським стандартам. Цю надію поділяють і в Єврокомісії. "Закон має забезпечити конкурентний медіаринок з чіткими правилами для всіх, незалежним регулятором та відповідністю директиві ЄС про аудіовізуальні медіапослуги, — повідомив медіамережі Euractiv представник Євросоюзу. — Комісія оцінить проект, за який проголосували в першому читанні, і надасть додаткові рекомендації Україні, щоб забезпечити його відповідність законодавству Євросоюзу ".

Момент істини має настати незабаром: очікується, що законопроект буде розглянуто у другому читанні вже у вересні. Але рекомендації Єврокомісії стосуватимуться лише медійної демократії. А друга проблема — пускати чи не пускати в наш медіапростір російських виконавців та фільми про російських ментів — це залишиться нашою внутрішньою проблемою.

Ворота для "русского міра"

Як приклад наведемо одну, здавалося б, маловажливу новацію, небезпеку якої підкреслює рух "Відсіч". "Так званий "чорний список", або Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, законопроект переформатує і віддає у розпорядження Нацраді. За сім років існування Переліку Нацрада практично не брала участі в його наповненні, хоча й має такі повноваження. Більше того — члени Нацради неодноразово зривали засідання, щоб врятувати телеканали від покарання за показ фільмів з артистами-рашистами, внесеними до Переліку. Чинне законодавство зобов'язує Міністерство культури та інформаційної політики автоматично вносити до списку артистів-рашистів за поданням СБУ, Нацради та РНБО, але в законопроекті передбачено, що Перелік буде затверджувати Нацрада. Якщо у Нацраді, яка є колегіальним органом, не вистачить голосів для внесення якогось рашиста до Переліку, за це ніхто не відповідатиме", — каже "Відсіч".

Але це ще не все. "У законопроекті передбачено надзвичайно вузькі критерії для внесення артистів-рашистів до Переліку. Рашиста можна буде внести до Переліку, тільки якщо проти нього введено санкції РНБО або порушено кримінальну справу… Наразі Перелік налічує 209 рашистів, але введені санкції чи кримінальні справи порушено лише проти незначної частки осіб із Переліку. А Нацрада, як уже зазначалося, сім років практично ігнорувала його наповнення. У разі ухвалення законопроекту "Про медіа" разом із шкідницькими нормами Перелік буде скорочено до мінімуму, а його наповнення значно ускладниться", — йдеться у заяві. Отже, олігархічні телеканали знову зможуть зомбувати глядачів "старими добрими" фільмами з "улюбленими" акторами, які підтримали окупацію України, війну та вбивство українців.

Ще одним запобіжником проти "русского міра" у нинішньому законодавстві є заборона на популяризацію органів російської влади та її окремих представників у телепередачах та фільмах. Законопроектом "Про медіа" натомість запроваджується лише заборона пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму. Звучить патріотично, але на практиці це звужує заборону лише до жорсткої пропаганди путінської Росії та російського військового вторгнення. Таких фільмів – менше 1%. А ось лайтова російська кінопропаганда, якої понад 99%, під заборону не потрапить. Зокрема, повернуться на екрани фільми з добрими російськими та радянськими ментами та воїнами, якщо вони не діють проти України, кінопропаганда про Російську імперію, про милих російських дембелів та відставників та інший треш про життя російських дєрєвєнь, попереджає "Відсіч".

Автори проекту, звісно, стверджують, що нічого проросійського в ньому немає, а навіть якщо є, воно буде виправлено до другого читання. Хотілося б у це вірити, але є дуже серйозна нагода для сумнівів. Це закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України". Внесений спільно представниками всіх фракцій, спікером парламенту та обома його заступниками, він був прийнятий консенсусом 306 голосами і 20 червня був відправлений на підпис Володимиру Зеленському. Минуло вже два з половиною місяці, але закон досі не підписано.

Конституція каже, що якщо президент протягом 15 діб не підписав закон і не наклав на нього вето, то закон вважається схваленим президентом і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Однак це також не зроблено.

Складається враження, що якийсь час тому на Банковій концепція змінилася. І що проросійські норми в законі "Про медіа" — це ланки того ж ланцюга.

Нова місія Арестовича

Питання в тому, навіщо Банковій відчиняти ворота "русского міра". Адже від цього жодного зиску — ні матеріального, ні електорального. Одні звинувачення.

Можливо, відповідь полягає у необхідності переключити увагу. Суперечки з питань про мову, концерти, фільми — це те, що може відвернути увагу людей від незручних питань для Банкової (а їх все більше). Тим більше, що справа може не обмежитися суперечками та дійти до пікетування медіа чи, ще веселіше, конфліктів стіна на стіну біля концертних майданчиків.

Припустимо, наприклад, що спалахнув черговий скандал із корупційною складовою. На Банковій терміново шукають, чим би перебити цю новину. І тут Нацрада оголошує про рішення виключити якогось Тімоті із чорного списку та дозволити йому концертне турне. Все, народ забув про корупційний скандал, соцмережі обговорюють лише Тімоті. А якщо на додачу до концерту трапиться ще й мордобій…

Втім, як говорить китайська приказка, для оплесків потрібні дві долоні. Банковій потрібен партнер, який би підіграв їй у цю гру.

Звичайно, ця місія не може бути покладена на уламки ОПЗЖ. Почесну роль захисника "русского міра" удостоївся від Банкової Олексій Арестович. Він взявся захищати російську культуру, російську мову та російський народ, спеціально вживаючи вирази типу "путінська агресія" (не російська, а путінська). Завдання Арестовича, який став супермедійним із початку великої війни, — максимально розігнати хайп. І він намагається.

16 серпня: "Ви – слабкі. Ви, які хочуть втекти від добрих росіян та поганих білорусів. "Це не тирани породжують Росію. Це Росія породжує тиранів", — кажете ви. А я скажу: це не Росія з Білоруссю змушує вас тупити і ненавидіти. Ви тупили і ненавиділи завжди…"

1 вересня: "Сьогодні ми маємо путінське вторгнення, бо Україну труїть і позбавляє реальної сили та впливу саме це стадо — дрібне, хуторське стадо, яке намагається втекти від реальності під пристойним приводом "патріотизму"… Відмовитися від російської мови методом тотальних заборон — це втрачати вплив на головного нашого ворога".

4 вересня: "Який би негативний образ ми дружно не створювали російським військовим, багато хто з них — хлопці вольові та вперті".

Це цитати із Facebook-сторінки Арестовича. Вони, до речі, мають популярність у "не таких росіян", які бажають перекласти провину за російське вторгнення на самих українців. І ця популярність, напевно, була б нижчою, якби Арестович був ніким. Але він має посвідчення радника Офісу президента, у цьому статусі його запрошують на інтерв'ю російські "опозиційні" медіа. Очевидно, що він отримав від Банкової карт-бланш на м'яку, але нав'язливу пропаганду "русского міра" — інакше б його не пускали ані на Банкову, ані в український телеефір.

Telegram-канал "Печерский холм" (його прийнято пов'язувати із Дмитром Разумковим) поділився інформацією від своїх джерел на Банковій. За його словами, Арестович має очолити політпроект, завдання якого — підібрати російськомовний електорат, який не симпатизує Путіну, проте категорично бажає залишатися російськомовними та продовжувати існувати в російськомовному та російському культурному середовищі. Для залучення всіх цих людей Арестович розповідає, що Україні треба залишатися російськомовною та російськокультурною, щоб зберегти вплив на Росію та лідирувати на пострадянському просторі. Саме тому Арестович останнім часом ударно спілкується з немічними в самій Росії "не такими росіянами" і ще патякає про "маленьку українську культуру".

Тобто. Арестович може стати таким собі подвійним агентом — Банкової та "русского міра". Якщо сприйняти цю версію всерйоз, то можна припустити, що в ОП готують Арестовича на роль спаринг-партнера Зеленського у другому турі президентських виборів.

Погано те, що прямо зараз, під час війни, нас розколюватимуть за мовною ознакою. Але ще гірше те, що "русскій мір" отримає реальні ворота для повернення в наш медіапростір.