Подвійне загострення. Чому переговори Кулеби та Лаврова провалилися

Спочатку було три раунди переговорів української та російської делегацій на території Білорусі. Потім 10 березня у турецькій Анталії зустрілися глави МЗС України та Росії. Підсумок усіх цих переговорів – нульовий. Як заявив наш міністр закордонних справ Дмитро Кулеба після півторагодинної бесіди з Лавровим, вони не домовилися про жодне припинення вогню і Лавров не обіцяє жодних гуманітарних коридорів для евакуації мешканців Маріуполя.

"Припинення вогню Росія пов'язує із виконанням вимог Путіна на адресу України", — пояснив Кулеба провал переговорів. Водночас, він висловив надію на продовження двосторонніх контактів. "Ми готові до дипломатії, ми шукаємо дипломатичні рішення, — заявив він. — Сподіваюся, що сьогоднішній формат матиме продовження".

Тут напрошується питання, а навіщо і нам, і ворогові ці переговори, якщо всім наперед зрозуміло, що жодні компроміси зараз неможливі. Відповідь, мабуть, у тому, що такі зустрічі дозволяють кожній стороні оцінити зміни у переговорних позиціях іншої сторони. Тож зараз, хоча жодних домовленостей не досягнуто, є сенс проаналізувати можливі поступки.

На що сподівається Кремль

У соцмережах зараз активно обговорюється так званий план Беннета. Нагадаємо, що 25 лютого Володимир Зеленський, за інформацією The New York Times, запропонував прем'єр-міністру Ізраїлю Нафталі Беннету стати посередником у переговорах із Путіним. 5 березня Беннет відвідав Москву і поговорив з Путіним, після чого зателефонував Зеленському. За повідомленнями ізраїльських медіа, Беннет передав Зеленському ультиматум Путіна: Київ має відмовитися від Криму, Донбасу та вступу до НАТО; інакше бойові дії триватимуть.

8 березня Зеленський дав інтерв'ю американському телеканалу ABC News. Відповідаючи на запитання, чи Україна готова задовольнити вимоги РФ для припинення вогню — змінити Конституцію і відмовитися від вступу до НАТО, визнати Крим російським, визнати незалежність "Л/ДНР", Зеленський заявив: "Що стосується НАТО, я охолов до цього питання після того, як ми зрозуміли, що НАТО не готове прийняти Україну. Альянс боїться суперечливих речей і конфронтації з РФ", — і далі додав: "Я думаю, що пункти про тимчасово окуповані території та невизнані республіки, які не визнані ніким, крім РФ, ми можемо обговорити та знайти компроміс".

Кулеба після переговорів з Лавровим розповів, як може бути забезпечена безпека України між нинішнім моментом та можливим членством у НАТО. "Якби ми могли досягти домовленості, де подібна система гарантій, передбачена Північноатлантичним договором, була б надана Україні постійними членами Ради безпеки ООН, зокрема Росією, а також Туреччиною, усіма нашими сусідами — це те, що ми готові обговорювати", — заявив він.

Путін жодних гарантій давати не хоче, він вимагає безумовного нейтрального статусу та беззастережної відмови від курсу в НАТО. Також і щодо питання про Крим та Донбас він не хоче жодних компромісів, а вимагає виконання ультиматуму, включаючи і передачу фейковим "республікам" усієї території Донецької та Луганської областей.

Оскільки переговори Кулеби та Лаврова завершилися безрезультатно, можна прогнозувати, що Путін продовжить свою тактику військової ескалації. Тобто він, як і раніше, сподіватиметься військовою силою змусити нас до виконання його ультиматуму. Незалежно від того, чи будуть призначені нові переговори, він намагатиметься завдати нових ударів по наших містах.

Чого боїться Путін

Є ще одна причина для нової військової ескалації. Путін змушений поспішати, бо щодня лавиноподібно наростають негативні ефекти в російській економіці. Тобто поряд із військовим загостренням відбувається загострення на економічному фронті. І Путін боїться, що вже незабаром економічні проблеми поламають його військові плани.

Інтернетом поширюється аудіо, нібито перехоплене з Кремля спецслужбами США. У головних ролях Путін та глава уряду РФ Мішустін. Путін розповідає Мішустіну про необхідність "заспокоїти бізнес та громадян", оскільки ситуація в економіці "виходить з-під контролю". "Я обіцятиму і золоті гори, і кисельні береги, а ти вже будь ласка..." — вимагає Путін. Мішустін намагається заперечувати: "Зараз популістичні кроки вкрай шкідливі". На його думку, не обійтись без секвестру бюджету. За оцінкою економічного блоку уряду, каже Мішустін, на Росію чекає падіння ВВП на 12%, а з тим планом, на якому наполягає Путін, — на 16%. На це Путін відповідає, що якщо не ухвалити його план, то бізнес втече з країни, і тоді падіння ВВП становитиме 20% або навіть 30%. "Ти ж бачиш, що на валізах всі сидять. Навіть свої з квитками на руках сидять і майно переписують на тіток, вигаданих у Франції", — поскаржився своєму прем'єру господар Кремля.

Саме ця перспектива змушує Путіна поспішати. Йому дуже потрібно якнайшвидше стабілізувати ситуацію в економіці, і для цього він уже вживає надзвичайних заходів. Але його план може дати лише короткочасний ефект, а справжня стабілізація неможлива без припинення війни.

До цього треба додати, що плани Путіна зазвичай настільки ж нереалістичні, наскільки сам Путін неадекватний, і це чітко показали події останніх тижнів. Тому ми маємо всі підстави дивитися в майбутнє з оптимізмом. Очікуючи нашої капітуляції, Путін приведе себе до поразки.