Поміж переворотом та Путіним. Чого найбільше боїться Зеленський

У неділю, 16 липня, президент Володимир Зеленський зателефонував президенту Володимиру Путіну. Подія вельми непересічна, якщо враховувати, що президенти не спілкувалися ще з зими, коли стало зрозуміло, що прориву після Нормандського саміту не намічається.

Нинішній дзвінок пройшов на тлі двох подій — досягнутої домовленості про перемир'я на Донбасі і "послання" від глави Чечні Рамзана Кадирова президенту України, в якому деякі спостерігачі побачили погрози Зеленському за невиконання якихось усних домовленостей з Кремлем.

В результаті український президент поговорив з Путіним про перемир'я на Донбасі, Мінські домовленості і ТКГ – словом, джентльменський набір інших переговорів України з Росією, але з декількома важливими відмінностями. По-перше, як зазначалося вище, Зеленський подзвонив Путіну за власною ініціативою, а реліз про розмову був оформлений в максимально нейтральному тоні, щоб ненароком не образити Кремль.

А ось в релізі останнього за результатами переговорів була зовсім інша тональність – Путін буквально "ставив на місце" Зеленського, розповідаючи йому, що не подобається Кремлю у врегулюванні "внутрішньоукраїнського конфлікту". В цілому, враження від двох офіційних повідомлень на сайтах президентів України і Росії було таке, що або розмов було кілька, або говорили не Путін з Зеленським, а інші люди.

Але найбільше уваги викликала інша тема розмови, а саме — зміни до Конституції в частині децентралізації і передбачуваного особливого статусу Донбасу. "Сторони обговорили закон про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, який знаходиться на розгляді в політичній підгрупі ТКГ, і закон про децентралізацію, який передбачає зміни до Конституції України", – про це йдеться в повідомленні ОП.

Тобто, прямо про особливий статус не йдеться, але ще недавно в ОП активно просували ідею про проведення місцевих виборів на всій території України, включно з Донбасом. У грудні, через кілька днів після зустрічі лідерів "нормандської четвірки", "Слуги народу" відправили в Конституційний суд законопроект Володимира Зеленського №2598 "Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)", який покликаний замаскувати спробу надати особливий статус "ДНР/ЛНР".

Тобто, півроку тому Зе-команда вже спробувала втілити в життя те, що потрібно не Україні, а Путіну. Так, у проекті нової редакції статті 133 Основного закону не були перераховані області, а Верховну раду пропонувалося наділити правом простими законами України визначати "адміністративно-територіальний устрій, правовий статус адміністративно-територіальних одиниць; правовий статус міста Києва як столиці України".

Іншими словами, у разі ухвалення змін до Конституції влада під тиском Путіна зробила б саме те, що йому потрібно – запустила механізм надання окупованим районам широкої автономії при фактичному збереженні контролю Кремля. Мабуть, саме готуючись до "правильних" рішень українського керівництва, Москва активізувала процес заміни українського населення Донбасу росіянами з депресивних регіонів, про що писала "ДС". І не складно уявити, як будуть голосувати новоспечені мешканці Донбасу.

Власне, картина врегулювання ситуації на сході України динамічно змінювалася саме у зв'язку з позицією Зе-команди, яка коливалася від прийняття окремих умов Путіна до постановки процесу поступок агресору на паузу і приборкання сподівань Зеленського, який з самого початку хотів швидше закінчити війну

Так, ще наприкінці минулого року російський віце-прем'єр Дмитро Козак і керівник ОП Андрій Єрмак не тільки парафували домовленості про транзит російського газу по території України, але і зосередилися на пошуках шляхів врегулювання конфлікту на Донбасі.

Вже на початку нинішнього року в Україні за ініціативою Єрмака заговорили про консультативну раду при ТКГ при паритетній участі України та представників ОРДЛО. Після цього Україна підняла рівень представництва у Тристоронній контактної групи, на що Росія не відповіла дзеркально. На цьому серія поступок Києва Москві і спроб знайти порозуміння з Кремлем тимчасово перервалася, а новий фактичний керівник української делегації в ТКГ, віце-прем'єр Олексій Резніков, став вести тверду лінію на переговорах. Почав він з того, що продемонстрував у Мінську російські паспорти переговірників від ОРДЛО, потім підкреслив доцільність перегляду Мінських домовленостей, одночасно намагаючись знайти для цього підтримку Заходу.

Росія, у свою чергу, різко наростила агресивні дії – зовсім недавно на Донбасі вбили 8 українських морпіхів, в тому числі військового медика Миколу Іліна, таким чином здійснивши військовий злочин. Одночасно в Кремлі посилили вимоги щодо виконання Мінських угод, вимагаючи від України або виконувати їх у визначені строки, або визнати свій вихід з домовленостей. Відносини з Росією загострилися.

До останнього часу у Зеленського не хотіли показувати себе винуватцями зриву Мінська-2, по суті, погодившись на перемир'я на умовах Росії, але продовжуючи ігнорувати небезпечні для України пункти Мінська. Після дзвінка Путіну ситуація може кардинально змінитися. Якщо Зеленський знову дав Москві якісь гарантії щодо особливого статусу Донбасу, то на цей раз у господаря Кремля з'явився новий козир.

Рейтинг президента Зеленського падає — за даними останніх соцопитувань, діяльністю глави держави задоволені лише 36% українців. А на носі місцеві вибори. Електорат сходу і півдня все більше переходить до ОПЗЖ, який обіцяє мир, та й рейтинг Шарія активно зростає. Досягнення миру на Донбасі змогло б підняти рейтинг президента і його політичної сили. До того ж, відкритої ескалації відносин з Кремлем Зеленський явно боїться — зважитися на перекроювання Конституції в руслі особливого статусу для Донбасу глава держави може і через страх перед вторгненням "обнуленого" Путіна, який явно не проти показати свою необмежену владу і потенціал "руского міра".

Втім, одного бажання президента для внесення змін у Конституцію недостатньо. Спершу треба зібрати голоси нардепів (226 і згодом 300), а це в нинішньому парламенті справа вельми непроста — ініціативи Зеленського часто саботують члени його ж партії. Крім того, зміни потрібно приймати на двох сесіях Ради, плюс свій висновок щодо законопроекту повинен дати Конституційний суд, тобто процес цей не швидкий. Плюс, ніхто не дасть гарантій, що в ході спроб змінити Конституцію не повторяться протести формату 2015 року, коли від кинутої під Радою гранати постраждали кілька людей. Тема автономії Донбасу і поступок Кремлю - максимальний подразник для суспільства, яке не підтримує такі зміни, а зброї на руках у українців за останні роки накопичилося чимало.

Між тим, масових акцій протесту аж до перевороту в оточенні Зеленського напевно побоюються не менше наступу Путіна. Незважаючи на те, що в минулому році більшість армійців підтримали "нове обличчя", вони однозначно не збираються допустити капітуляції. Знаючи про такі настрої у військах, у Зе-команді намагаються максимально зачистити командування від людей, лояльних до колишньої влади і тих, що підтримували Майдан. До речі, мовчання Зе-команди з приводу погроз Нацкорпуса і побиття його представниками ватних активістів можна списати на все той же страх, що президент і його оточення відчуває перед патріотами — "змовниками". Цей страх може послужити Зеленському погану службу і ще в одному кейсі. Як відомо, колишній нардеп Давид Жванія нещодавно оприлюднив порцію одкровень про "держпереворот" в Україні, який він, мовляв, готував разом з Петром Порошенком — і якщо у Зеленського вирішать використовувати Жванію проти п'ятого президента, це вдарить і по нинішньому господареві Банкової.

Засуджуючи Порошенко, Зеленський в той же час спробує якоюсь мірою повторити шлях свого попередника, який за своєю ініціативою виніс децентралізаційні зміни в Конституцію на голосування в парламент, але після жорсткої реакції патріотичного спільноти поклав їх під сукно. Різниця в тому, що, на відміну від Порошенка, Зеленський може не послухати своїх співгромадян і армію, а злякатися втілення погроз Путіна.