Дух Жукова над Харковом. Коли Зеленський освятить демонтаж декомунізації

Перегляд норм законів про очищення влади і про статус української мови як державної, ревізія декоммунизационного пакету законів, які вступили в дію рівно чотири роки тому, значною частиною суспільства однозначно буде витлумачено як реванш проросійських сил. Новообраний президент вже висловився з приводу ймовірного перегляду мовного закону, а зустріч адвоката Ігоря Коломойського і соратника Зеленського Андрія Богдана з головою Конституційного суду Станіславом Шевчуком викликала пересуди щодо скасування люстрационного законодавства. Нагадаємо, Богдан потрапив під дію цього закону, що не дозволяє йому займати державні пости. На черзі - замах на декомунізацію.

У Харкові вирішили повернути ім'я радянського маршала Георгія Жукова проспекту імені правозахисника Петра Григоренка. Цей проспект був перейменований в 2016 р. в рамках закону про декомунізацію. Для повернення радянського назви був обраний простий шлях: зареєстрована петиція, яку особисто підтримав мер Харкова Геннадій Кернес. "Обидва - гідні увічнення. Але запитайте тих небагатьох ветеранів - кого вони називали маршалом Перемоги? І, звичайно ж, заслуги Жукова у розгромі фашизму переоцінити неможливо", - заявив градоначальник. Йому відповів керівник Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. Він нагадав, що за порушення закону про декомунізацію представникам влади світить від п'яти до 10 років в'язниці з конфіскацією або без. Тому, підкреслив В'ятрович, в разі перейменування проспекту Григоренка до проспекту маршала Жукова, очолюваний ним інститут звернеться до Генпрокуратури з вимогою про визнання відповідних дій неправомірними та їх скасування в судовому порядку і притягнення винних осіб до відповідальності.

Кернес прекрасно розуміє, що скандальне рішення буде оскаржено в суді. Але, по-перше, для його легалізації влади Харкова підклали соломку у вигляді петиції (городяни так хочуть, а ми виконуємо волю), а далі - у вигляді колегіального рішення міськради, яке виводить з-під удару особисто Кернеса. По-друге, Геннадія Адольфовича за п'ять років після Майдану не змогли посадити на куди більш вагомим звинуваченнями, так що порушення закону про декомунізацію для нього - дрібниця. І, по-третє, ім'я Жукова (а це може бути тільки початком, далі підуть інші сталінські полководці, а там, дивись, і Леніна згадають) стане елементом передвиборної політтехнології для цілого ряду сил та окремих політиків, які спробують потрапити у парламент на реваншистської риторики.

Кернес першим застовпив за собою "декомунізацію навпаки" і відразу вийшов з нею на рівень загальнонаціональної дискусії. Ніж на час посунув в інформаційному просторі конкурентів партії "Відродження" з "Опозиційної платформи - За життя" і "Оппоблока" з їх лідерами Юрієм Бойко та Олександром Вілкулом. Однак можна передбачити, що його приклад наслідуватимуть в Одесі, Запоріжжі, рідному для Зеленського Кривому Розі і так далі. Тим більше що між політсилами, які борються за любов виборців південного сходу, очікується серйозна конкуренція. А демонтаж декомунізації нарівні з мовною темою і темою заборони радикальних націоналістичних рухів - дуже благодатна тема для передвиборчого піару.

Разом з президентською посадою Зеленський отримав і той курс, який проводили президент Петро Порошенко, уряд і Верховна Рада протягом останніх років. Цей курс можна назвати активним становленням українців як політичної нації, одна з важливих складових якого - історична пам'ять українського народу. Фото Зеленського з радянським ветераном і зв'язкової УПА, безумовно, символічний, примиренческий жест, але що робити з Кернесом і іже з ним?

Поки квінтесенцією майбутньої політики новообраного президента в гуманітарній сфері можна вважати його фразу про Степана Бандеру: "В цілому, я нормально ставлюся до декомунізації. Товариство обрало, та - нормально. Є незаперечні герої. Степан Бандера - герой для якогось відсотка українців, і це нормально і класно. Це один з тих людей, які захищали свободу України. Але, я вважаю, що, коли ми таку кількість вулиць, мостів називаємо одним і тим же ім'ям - це не зовсім правильно". "Герой для якогось відсотка українців", якщо мова йде про продовження формування української нації, звучить, на жаль, як виправдання для кернесов. Адже і дисидента Григоренка навряд чи вважають героєм люди з совковим мисленням...