Доступ до тіла. Далеко Верховній Раді до парламентів Канади та Північної Кореї
Українські депутати вирішили, що журналісти в Раді їм заважають. Днями регламентний комітет, обговорюючи використання коштів парламенту в першому півріччі, переключився на проблеми, що виникають із-за працівників ЗМІ.
"Заважають є і спілкуватися"
Обурення депутатів спровокувала стаття у виданні "Експрес" про те, що депутати скаржилися на звичайні котлети в їдальні, після чого меню зробили різноманітніше. Микола Бобренко, директор ДП "Їдальня", стверджує, що його слова перекрутили, а таких нарікань насправді не було. Незадоволені депутати, включаючи голову регламентного комітету Павла Пинзеника, і цінами на їжу в їдальнях.
А ще народних обранців дратує той факт, що журналісти регулярно пишуть про ціни в їдальні Ради, хоча самі харчуються там же (що логічно, адже для парламентських корров парламент - робочий простір). Депутат Ірина Єфремова з "Народного фронту" заявила, що працівників ЗМІ треба пускати в їдальню в обмежений час. А то вони не дають нормально поїсти і поспілкуватися з колегами".
Депутат Олег Купрієнко від Радикальної партії і зовсім вирішив відзначитися жартом і запропонував "купити пачку "Пургену" і по таблетці "засовувати журналістам в ср..ку". Керуючий справами Петро Бондар каже, що готує проект про доступ до адмінбудинку, який повинен врегулювати і поведінку журналістів в їдальні.
Цікаво, що головною причиною введення нових правил чиновник називає можливі провокації, які можуть готуватися в стінах Ради на тлі війни на Донбасі (на четвертому-го році конфлікту!). У зв'язку з цим доступ більш ніж 4000 представників ЗМІ до парламенту - перебір, вважає Бондар. Одна з ідей - пускати в Раду тільки штатних журналістів, що автоматично робить ВР недоступною для блогерів, вільних авторів, позаштатних операторів і фотографів, а також дає шанси урізати доступ для Інтернет-ЗМІ, статус яких законодавчо не врегульовано повністю.
Злі язики подейкують, що після вигнання журналістів з будівлі парламенту нардепи зможуть спокійно "вирішувати питання" і "передавати подяки". З іншого боку, журналістів дорікають в тому, що неетично ходити в Раду викликають нарядах і фотографувати нардепів без попиту за обідом.
На засіданні комітету навіть озвучили ідею ввести дрес-код: журналістам хочуть заборонити ходити в Раду в шортах і коротких спідницях. Цікаво, що дрес-код для ЗМІ, приміром, передбачений правилами доступу до російської Держдуми - виключно діловий стиль. Що стосується інших парламентів, то в багатьох країнах діловий стиль одягу прийнятий просто за замовчуванням.
У комітеті зі свободи слова, правда, уточнили, що поки мова про дрес-коді не йде - принаймні, такі пропозиції від них не надійдуть. Урізати кількість акредитованих журналістів безпосередньо не будуть, а от скоротити термін акредитації до однієї сесії (з цілого скликання) планують. Це, на думку голови комітету Вікторії Сюмар, відсіє тих, хто ходить на засідання один раз на рік.
Журналісти за склом
Ідея якось приструнити журналістів виникає в парламенті не вперше. У 2008 році прем'єр Юлія Тимошенко хотіла заборонити журналістам з'являтися в кулуарах під час засідання, а чиновникам - відповідати на запитання, в яких вони не розбираються. Але скандал в ЗМІ змусив її відмовитися від цієї ідеї. У 2013-му помічник депутата Олега Ляшка закидав депутатів з ложі преси листівками з вимогою випустити Тимошенко, після чого фракція ПР попросила "захистити депутатів від журналістів" і виступила з пропозицією відгородити ложу преси скляною стіною.
Ропща на журналістів, самі депутати ведуть себе далеко не як зразкові громадяни. Наприклад, деякі народні обранці полюбляють базікати з журналістами в кулуарах, проводити час в численних буфетах і всіляко ігнорувати заклики спікера і його заступників зайти в зал і нарешті почати працювати. До того ж, у народних обранців безліч розваг. Наприклад, в будівлі парламентських комітетів розташовані не тільки кабінети нардепів, але і перукарня, церковця, буфети, магазини, своя пошта і численні курилки на сходових клітинах.
Нелюбов нардепів до журналістів можна пояснити ще й тим, що працівники ЗМІ не раз фіксували особисту переписку депутатів під час роботи, включаючи розмови з коханками, обговорення покупок яхт, квартир і дорогого відпочинку.
Допуск через главу апарату
Зараз журналісти потрапляють в парламент двома способами: через постійну акредитацію (доступ в кулуари, їдальню та ложу преси) та одноразову (кулуари на другому поверсі і ложа преси). В зал парламенту представники ЗМІ потрапити не можуть. Для отримання допуску до святая святих заяву на ім'я керівника апарату ВР подає нардеп або працівник апарату. В теорії його може подати і пересічний українець, але прецедентів поки не було. Після списки дають начальнику охорони, той передає їх охоронцям, і людина отримує допуск. Цікаво, що виступити в парламенті можна, і не будучи депутатом, але тільки якщо за це проголосує 150 чоловік у залі.
Прості громадяни можуть стежити за засіданням не тільки по радіо і ТБ, але і з балкона ложі - для цього потрібно подати заявку на сайті парламенту і прийти в бюро перепусток на Шовковичній не пізніше, ніж за півгодини до початку засідання. Також Раду можна оглянути, замовивши екскурсію - правда, до їдальні вас навряд чи доведуть, але ось кулуари і красиві зали покажуть.
В інших країнах доступ до парламенту регламентується по-різному - від абсолютно вільного закритого або підлеглого визначеним правилам.
Британія
Британський парламент - не тільки найвідоміший у світі, з нього копіювали і інші народні збори, наприклад, у Канаді. Англійський парламент можуть відвідувати як громадяни Великобританії, так і іноземні туристи. Щоправда, безпосередньо в зал засідання не пустять, але для гостей передбачена спеціальна галерея, звідки все відмінно видно. Для тих, кому важко дістатися до Лондона, існують дві 3D екскурсії - по палаті лордів і палати громад.
Відкритий для туристів зал святого Стефана, де відкривається найкращий вид на інтер'єр Вестмінстерського палацу. Втім, відкритий парлмент для туристів тільки в липні-серпні і вересні, коли депутати не засідають. Екскурсію потрібно замовляти на офіційному сайті. Журналісти мають доступ до засідань парламенту за акредитації, особливих обмежень немає.
Канада
Самим доступним парламентом у світі вважає канадський, хоча він і перейняв багато британських традицій. Депутати засідають на парламентському пагорбі - архітектурному комплексі в Оттаві. Для туристів відкрито будівлю парламенту повністю, включаючи два головних залу - Верхню і Нижню палати.
У залі є місця для громадян та прес-ложа, так що спостерігати за засіданнями можна в будь-який час. Виганяти докучливих журналістів поки не планують.
Німеччина
За роки існування Бундестаг відвідали десятки мільйонів людей: відвідувачі можуть побачити скляний купол, картини, залишки берлінської стіни, скульптури і мають доступ до величезному шафі з шухлядками, які зберігають інформацію про кожного депутата, обраного в парламент Німеччини.
Будучи відкритим для туристів, німецький Бундестаг все ж не так демократичний, як канадський парламент. Простежити за роботою депутатів, як в Канаді, не вийде - під час роботи парламенту екскурсії не проводяться. Саму екскурсію треба замовляти заздалегідь на сайті Бундестагу.
Журналістам також потрібна акредитація, але отримати її простіше, ніж в Україні. В цьому році охорону та перевірку на вході, правда, підсилили - побоюються терактів. Так, подив преси викликали нові правила відвідування бундестагу, які забороняють зйомки на терасі на даху і на куполі, якщо в кадр не потрапляє хоча б один депутат. Крім того, пропуски в бундестаг змусили оновлювати щорічно (раніше вони працювали весь скликання парламенту), а контроль на вході став нагадувати обшуки в аеропортах (втім, в українському парламенті вас зустрічають металошукачами і охоронцями, які вивчають сумки). Німецька спілка журналістів вважає такі правила "драконівськими".
США
У США у пересічних відвідувачів є можливість оглянути Капітолій - діюча будівля Конгресу США. Під час екскурсії вам покажуть дві будівлі - зал з колонами і зал з куполом. Щоб побачити статуї, картини і барельєфи, включаючи пластикову копію статуї Свободи всередині музею, потрібно прийти до входу в Капітолій з 9 до 10 ранку і там отримати безкоштовний квиток.
На сайті Конгресу США зазначено, що він не підпадає під дію Закону про свободу інформації, але і Палата представників США, і Сенат США забезпечують як можуть публічний доступ до їх роботи. Наприклад, будь-який бажаючий може потрапити на дебати в Конгресі, попередньо оформивши перепустку через офіс свого сенатора або його представника. Також більшість дебатів транслюються, зберігаються публічно.
Журналісти мають доступ в прес-галереї при наявності посвідчень. Там їм забезпечують робочі місця з телефонами, допомагають з відповідями на дзвінки, надають доступ до стенограм, заміток і журналам про роботу Конгресу.
Окремі обговорення можуть бути закриті для публіки - наприклад, передача конфіденційних повідомлень від президента Палаті представників. Засідання комітетів обох палат зазвичай відкриті для громадськості (бувають випадки закритих засідань в інтересах нацоборони, що стосуються конфіденційних даних про особистості, і так далі).
Польща
У 2016-му спроба обмежити доступ ЗМІ до роботи парламенту і спроба прийняти бюджет в залі без камер викликала серйозну політичну кризу. Тисячі людей вийшли у Варшаві на масовий протест, протестуючи проти рішення правлячої партії обмежити доступ репортерів в парламент. У сесійній залі ж ліберальні депутати блокували роботу, протестуючи проти нових правил допуску для ЗМІ та заблокувавши голосування за держбюджет 2017 року.
Провладні політики проголосували за бюджет в іншому залі, але опозиція поставила під сумнів його законність. Протестувальники, у свою чергу, блокували автомобілі політиків, не даючи тим виїхати з парламенту. Поліція розігнала мітингувальників, але від посилення правил входу в парламент влади пізніше відмовилися.
Протести викликала ідея обмежити доступ ЗМІ до деяких частинах будівлі і урізати кількість акредитованих в сейм. Тепер колишні правила: журналісти можуть перебувати у всіх залах парламенту і приміщеннях, включаючи і кафе. Громадяни ж можуть відвідати будинок як туристи, записавшись на екскурсію.
Вірменія
Парламент Вірменії назвати таким же вільним для відвідувань, як в європейських країнах, не можна. Крім того, там днями також запропонували обмежити доступ журналістів до будівлі. Голова комісії державного права Національного зборів Грайр Товмасян заявив, що не збирається пускати на засідання своєї парламентської групи ЗМІ, запропонувавши їм стежити за роботою депутатів з коридору.
Ходять чутки, що це заяви - не просто слова, а підґрунтя для рішення на офіційному рівні, що стосується всіх засідань парламенту. У Вірменії з висвітленням роботи депутатів і чиновників в принципі все складно: злочини і корупція дуже рідко оприлюднюються через побоювання переслідувань. Зараз же журналісти бояться, що їм хочуть остаточно урізати доступ до будь-якої інформації.
Молдова
У минулому році скандал з вимогою пустити журналістів на засідання парламенту стався і в Молдові. Там ЗМІ прийшли до голови парламенту з гаслами про допуск операторів ТБ до засідань: журналісти не можуть потрапити в зал засідань з 2014 року, коли депутати переїхали у відремонтований будинок, зруйноване після протестів 2009-го.
ЗМІ дозволяють стежити за процесом роботи депутатів тільки через монітори, встановлені в залі для преси, а зображення контролює працівник парламенту. Екскурсії в парламент, тим не менш, можливі туди періодично водять як дорослих туристів, так і школярів. До зали вони потрапити не можуть, зате пробують себе у виступах з трибуни в приміщенні для преси.
Росія
Нові правила акредитації ЗМІ діють в Росії з 2015 року - вони вимагають ділового стилю в одязі при відвідуванні заходів і забороняють поширювати інформацію, яка може зганьбити депутатів. Зручно, не чи правда? Цікаво, що отримали статус ЗМІ блогери також можуть отримати доступ, однак Федеральна служба охорони може відмовити будь-якому ЗМІ за підсумками перевірки.
Іноземним журналістам потрібно отримати від МЗС посвідчення кореспондентів іноземного ЗМІ, тоді їх пустять без додаткової акредитації. Екскурсії по Держдумі проводяться безкоштовно - щотижня в середу, четвер і п'ятницю. Причому їх активно рекламує ЛДПР - відвідувачам обіцяють ще й автограф і селфи з Володимиром Жириновським.
Північна Корея
Найбільш закритим у світі парламентом можна назвати парламент Північної Кореї. Іноземні журналісти не мають права потрапити в парламент - висвітлюють його роботу тільки Центральне телеграфне агентство і газета Трудової партії Кореї "Нодон сінмун".
Немає ні прямої трансляції сесій, ні екскурсій по будівлі, так що робота законодавців проходить в режимі повної секретності.
Китай
Китайці прагнуть наздогнати Північну Корею за рівнем свободи слова: заявку на інтерв'ю з держчиновником можуть розглядати два місяці, право на висвітлення роботи уряду монополізувало державне агентство "Сіньхуа", партійні заходи дозволено спостерігати органу Компартії Китаю "Женьмінь жибао".
Тому ЗМІ просто передруковують "Сіньхуа". ГосСМИ заборонено спілкуватися з іноземними журналістами, а от засідання парламенту трохи більш відкриті. Туди пускають навіть іноземних журналістів. Правда, причина такої відкритості проста: парламент у Китаї нічого не вирішує.
Білорусь
У сусідній країні в урядову будівлю пускають тільки журналістів з госСМИ (три центральні телеканали, БЕЛТА і газета "Білорусь сьогодні"). Чиновники також можуть запросити на інтерв'ю тільки журналістів цих ЗМІ. Втім, у державному прес-центрі вони можуть відповісти на запитання будь-яких журналістів, хоча торкнутися гострі теми не вийде.
А ось до парламенту пускають всіх акредитованих журналістів, але і тут ситуація схожа з китайською - Національні збори не грає в політиці ключової ролі. Якщо Лукашенко вирішить виступити на засіданні, то пустять в будівлю парламенту тільки обрані госСМИ. Іншим дозволять подивитися трансляцію по ТБ.
За словами журналістів, у парламент роблять річні акредитації, як у Німеччині, а не на весь скликання, як в Україні. Від однієї редакції аккредитовують по 3-4 людини, щоб була можливість потрапити на засідання, навіть коли є кілька різних завдань. Чатувати чиновників у кулуарах також можна, але гарантій, що вони будуть спілкуватися зі ЗМІ - ні.
Узбекистан
Допуск на засідання уряду дозволено окремим "придворним" ЗМІ. Решта повинні проходити процедуру акредитації перед кожним заходом (втім, з засіданнями Кабміну в Україні - так само). Що стосується засідань парламенту, то за ними стежать за трансляції в прес-центрі.
Інтерв'ю у держчиновника можна отримати за запитом, який будуть розглядати мінімум два тижні, і швидше за все, відмовлять.
Що стосується України, ми явно зависли десь між Польщею та Німеччиною, де заборона на зйомки з купола викликає протести і обурення, і Білоруссю, де доступ в будівлю уряду і до президента мають лише обрані ЗМІ. До Північної Кореї і Китаю, нам, звичайно, дуже далеко. Але ті, кому журналісти заважають працювати й харчуватися, можуть задуматися, навіщо їм взагалі потрібна публічна робота - адже можна створити куди менш нервові умови.