Дострелить до Новоросійська. Чому Україні терміново потрібні ЗРК прикриття для "Нептунів"

Із запуском двох ракет Р-360 "Нептун" зі штатною бойовою частиною на державному полігоні "Алібей" в Одеській області 17 червня можна говорити про закінчення державних випробувань протикорабельного ракетного комплексу РК-360МЦ "Нептун" в цілому. За їх результатами було заявлено, що в ході подвійного пуску на дистанції 80 км обидві навчальні цілі (в якості мішеней виступали ліхтери) були вражені. Про це свідчили зокрема і опубліковані фотографії.

Варто нагадати, що в останні місяці випробування комплексу різко прискорилися, з 2 квітня було здійснено сім пусків ракет на відстані від 75 до 110 км до мети, з відпрацюванням залпового пуску та інших елементів як конструкції самої ракети, так і комплексу в цілому.

За заявою генерального директора Державного Київського конструкторського бюро "Луч" Олега Коростельова, комплекс готовий до прийняття на озброєння і початку серійного виробництва. А ось тут можливі серйозні проблеми. Адже якщо випробування були оплачені попередньою владою (гроші "Променю" на ці цілі було виділено в повному обсязі практично останньою постановою уряду Гройсмана при президентові Порошенко), то знайдуться зараз серйозні кошти на розгортання серійного виробництва - велике питання. І справа тут не тільки в пріоритетах нинішньої влади (на словах вони майже не змінилися), а в зміненому в гіршу сторону фінансовий стан держави в цілому.

Ще кілька місяців тому Павлоградський хімічний завод (єдиний в країні виробник твердого палива для комплексу "Нептун") практично припинив свою роботу, близько 700 висококласних фахівців звільнили. Чи зможе повною мірою підприємство за короткий термін не тільки відновити роботу, але й наростити обсяги, абсолютно незрозуміло.

Хоча для нормалізації ситуації влада і задіяла єдиного антикризового менеджера в уряді - міністра внутрішніх справ Арсена Авакова - і навіть збільшила оборонне замовлення з двох до трьох дивізіонів. А це ні багато ні мало мінімум 96 ракет і 18 пускових установок.

Однак поки незрозумілі терміни, коли промисловістю будуть вироблені всі три обіцяних дивізіона - а перед очима є приклад БТР-4, серійне виробництво якого в якийсь момент наглухо застопорилося. І ще - за підрахунками американських аналітиків, для надійного прикриття нашої берегової риси треба як мінімум чотири дивізіони. А на словах замовлено поки тільки три.

З іншого боку, розробка комплексу "Нептун" велася в дуже стислі за будь-якими мірками терміни, і це величезне досягнення для вітчизняного військово-промислового комплексу. Тут насамперед мова йде про створення з нуля головки самонаведення, систем управління і радарів наведення. Адже не секрет, що "Нептун" являє собою вітчизняний варіант крилатої ракети Х-35. Її розробка почалася буквально перед розпадом СРСР, і згодом росіяни на його основі створили свій "Уран". Україні ж довелося йти набагато більш довгим і складним шляхом: на момент розпаду СРСР в Україні були тільки елементи і оснащення, необхідні для виробництва корпусів цієї ракети. Ні про яку голівку самонаведення і двигун мови не йшло. Тому фахівцям з київського КБ "Промінь" головку довелося робити самостійно, що було непросто і витратно. З нуля довелося робити і всі машини комплексу - від пускової установки до рухомого командного пункту. В результаті вийшов національний проект, повністю позбавлений від залежності від російських комплектуючих, вузлів і агрегатів.

Тепер розглянемо можливості, які відкриває поява "Нептуна" перед нашою військовою машиною на азовсько-чорноморському напрямку. Не варто забувати, що велика частина об'єктів на території України знаходиться в зоні досяжності як мінімум Каспійської флотилії РФ і її ракет "Калібр". Спочатку "Нептун" покликаний стримувати можливості Чорноморського флоту РФ, але теоретично дистанція ураження ракет комплексу дозволяє йому дотягнутися до цілей навколо окупованого Криму, а з узбережжя Азовського моря до кораблів в районі порту Новоросійськ.

На папері російський флот має всі можливості щодо відбиття навіть масової атаки "Нептунов" - і атака Х-35У "Уран" навіть моделювалася російськими військовими в свій час. Однак головка самонаведення нашої ракети може мати набагато більшу перешкодозахищеність і кращі характеристики, ніж російські розробки 1990-х років (наприклад, вже сьогодні відомо, що ширина сектора огляду у неї більше, ніж у російського аналога), а значить, її ефективність буде трохи вище. Та й комп'ютерна опрацювання - це одне, а практика - зовсім інше.

Говорячи ж про можливості російської військової машини, то, крім флотських "Калібрів", у розпорядженні Кремля знаходяться ще, наприклад, "Іскандери". А ще є повна перевага в повітрі. А значить, "Нептун" в ході бойової роботи як мінімум повинен прикриватися (і прикриватися серйозно) мобільним зенітно-ракетним комплексом, якого у ВСУ ще немає.

У будь-якому випадку поява на озброєнні комплексів "Нептун" дозволить нашому військово-політичному керівництву вести набагато агресивнішу політику на Чорному та Азовському морях. Якщо, звичайно, у нинішнього керівництва таке бажання виникне. Наприклад, для початку можна було б повернути до порядку денного питання про відновлення Україною контролю над захопленими в 2014 р. росіянами Одеського і Голіцинського газових родовищ у Чорному морі.