Дорогий гріб для бурятів. Чому росіяни поховали хвалену "Армату"

Своїм виступом російський віце-прем'єр Юрій Борисов, який курує в уряді питання ВПК, фактично поховав проекти перспективного танка "Армата" і БТР "Бумеранг". Інформаційні агентства цитують його слова: "Навіщо "наповнювати" "Арматами" або "Бумерангами" всі Збройні Сили? У нас танк Т-72 користується величезним попитом на ринку, його беруть всі. У порівнянні з "Абрамсами", "Леклерками" і "Леопардів" за ціною, ефективності та якості він значно їх перевершує".

Про такий варіант розвитку подій військові аналітики говорили давно - ще восени 2017 р., коли був прийнятий план розвитку Сухопутних військ РФ. У ньому не знайшлося місця для танків Т-14 "Армата", а також 152-мм самохідних артилерійських установок дивізійного ланки "Коаліція-СВ" (заміна для САУ 2С19 "Мста-С").

Зате приблизно тоді ж з'явилося інтерв'ю начальника Головного автобронетанкового управління Міноборони Росії генерала Олександра Шевченка, який прямо сказав, що до 2020 року прийнято рішення про різке зниження темпів утилізації старих зразків бойової техніки, випущеної ще в радянський час. Були оприлюднені і цифри - якщо раніше в планах було відправити в мартени 10 тисяч сильно старих зразків бронетанкового озброєння, то тепер цей показник був знижений до чотирьох. А решта 6 тисяч танків, які десятиліттями іржавіли на задвірках баз зберігання, будуть відправлені на модернізацію.

Причина проста: грошей на виробництво сучасної техніки у обсягах у Міністерства фінансів РФ немає, і в найближчі роки не передбачається, тим більше, на виробництво 2300 танків до 2020 р., як мовили пропагандисти з кожного праски. Щоправда, поступово "апетити" урізали. Так, у квітні 2016 р. заступник гендиректора "Уралвагонзаводу" В'ячеслав Халіта повідомляв, що в 2017-2018 роках у війська надійде перша партія нових танків з 100 штук. Через чотири місяці, у вересні, з посиланням на неназване джерело в оборонно-промисловому комплексі заявив, що перша партія Т-14 буде складатися всього з 70 серійних танків, попутно зсунувши термін поставки з війська на 2019 р.

Останні півроку ті ж пропагандисти розповідають росіянам про те, як гарні нові модифікації Т-72 (на озброєнні з 1973 р.) і Т-80 (на озброєнні з 1976 р.)

"Армата" - це був один із шансів вийти з того концептуального глухого кута, в який зайшла радянських танкобудування. Найголовнішою проблемою всіх радянських танків була, і залишається, автоматична система заряджання і розташування боєкомплекту, при якому детонація і загибель екіпажу - досить звичне явище в бою. А при поліпшенні протитанкових засобів втрати танків радянської розробки стали просто зашкалювати - досить подивитися на фото з Донбасу чи Сирії.

Розуміючи це, радянські конструктори стали займатися з початку 1980-х рр. танками з безлюдною вежею і з автоматом заряджання. В цих танках пристрою з дистанційним управлінням відповідають за наведення озброєння, підготовку знаряддя до пострілу і т. д. Участь людини необхідно тільки при підготовці танка до виходу на поле бою. Після цього всі основні завдання бере на себе автоматика.

У Харкові у цьому напрямку був розроблений проект "Нота"/"Боксер", в Росії з 2010 р. почали робити "Армату". У цьому вкрай інноваційному танку всі члени екіпажу танка розташовуються в передній частині корпусу, в ізольованій капсулі, що повинно було дозволити різко підвищити безпеку екіпажу за рахунок відокремлення його від боєкомплекту і палива. У той же час в конструкції використовували стару систему заряджання, що абсолютно не вирішував основної проблеми - при попаданні снаряда або ракети танк все одно вибухне. Просто поруч з останками бойової машини буде валятися і бронекапсула з екіпажем.

Є ще одна, але просто величезна проблема - для ефективної роботи екіпажу необхідні найсучасніші системи технічного зору та система управління вогнем - датчики, відеокамери, сенсори, навіть РЛС з фазованими гратами на винищувач 5-го покоління. Це вкрай необхідно, так як "по старинці" своїми очима через триплекс або висунувшись у люк, вести огляд і прицілювання в екіпажу можливості просто немає. А з електронікою в сучасній Росії біда - безнадійне відставання від Заходу нікуди не поділося. У підсумку практично всю сучасну електроніку Росія була змушена купувати на Заході. Після введення в 2014 р. санкцій цей шлях виявився закритий, а на розрекламовану програму імпортозаміщення немає ні часу, ні грошей, ні мізків.

Причому спочатку в проекті використали завідомо суперечливі рішення. Так, із-за відсутності 152-мм гармати (яку до речі планували ставити на харківську "Ноту" в тому числі) залишили стару калібру 125 мм, яка застосовується на танках сімейства Т-64/72/80/90. Але при цьому планували розробити цілий асортимент нових снарядів - однак їх на сьогодні немає, не те що в серійному виробництві, але навіть на етапі випробувань.

І навіть, залишаючи в тіні досить посередні характеристики танка, призначеного для широкомасштабної війни як її бачили радянські стратеги в 1960-х рр., варто сказати про ціну. У цінах 2013 р. серійна машина, за заявою виробника, повинна була коштувати 250 мільйонів рублів, тобто майже 8,5 мільйона доларів. І це до санкцій, обвалу рубля та інфляції до 15% в рік.

І це при тому, що західні танки стоять майже в два рази (!) дешевше: "Меркава" Мк4 оцінюється в районі $4-4,5 млн в повній комплектації, а "Леопард-2А6" і "Абрамс" М1А2 - близько $6 млн.

Таким чином, епічний фейл з розробкою і прийняттям на озброєння достатньо сучасного зразка бронетанкового озброєння показує реальне, а не показушне стан російського військово-промислового комплексу. Який навіть в умовах величезного фінансування в 2010-2014 рр. не зміг створити придатний для зразок озброєння, а в умовах урізання фінансування працювати взагалі не зміг.

До речі, такі ж процеси відбуваються і в російській армії. І якщо Україна, наприклад, прямо заявляла, що влітку 2014 р. на Донбасі ми використовували в якості легкої піхоти десантників і спецназ, тому що у нас просто не було підготовленої мотопіхоти. Ті ж росіяни в ході вторгнення в серпні 2014 р. також були змушені використовувати десантно-штурмові частини, причому з тієї ж причини, що і ми - з-за нестачі піхоти.

І тепер російська армія, яка посилено готується до великої війни, накачується дещо як модернізованою технікою, якої вже 27-30 років. А буквально пару років тому в російській пресі було просто море негативу, коли Україна була змушена в умовах війни ставити в дію старенькі Т-64 і навіть Т-72. А зараз якщо і далі піде такими темпами, то у нас більше шансів побачити на параді на Хрещатику новеньку "Ноту", ніж росіянам на Червоній площі - "Армату".