Донецьке напрям: Які сірі села можуть бути нашими (КАРТА)

У світлі активної деокупації селищ у так званій буферній зоні (вона ж сіра зона) українською армією ми вирішили проаналізувати, які населені пункти досі залишаються номінально "безгоспними", і тому можуть повернутися в Україну найближчим часом.

Сьогодні ми розглянемо ту частину лінії розмежування, яка примикає до так званої "Донецької народній республіці". Нагадаємо, що тут Збройними силами України нещодавно були звільнені села Травневе і Гладосово на північ від Горлівки, а також Верхнеторецкое між Горлівкою та Ясинуватої, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.

Доломитное

Після звільнення Новолуганского в 2016 р., а також Травневого і Гладосово в 2017-му на північній околиці Горлівки залишилися лише два населених пункти, які досі контролюються одночасно і українською армією, і терористами ДНР. Один з них - село Доломитное. Якщо бути зовсім точним, то північна частина села знаходиться під контролем ВСУ, а південна - банд ДНР.

Ми вже писали, що після останніх перемог української армії в цьому районі Доломитное опинилося затиснутим між позиціями ВСУ у Травневому і Новолуганском. Це робить його дуже зручним метою для подальшої деокупації.

Особливість цього села в тому, що воно розміщено на підвищенні і, по суті, є панівною висотою в північному передмісті Горлівки. Його висота становить 243 м над рівнем моря, тоді як сусідні населені пункти знаходяться помітно нижче: Майське - 189 м, Новолуганское - 205 м, Гольмовский - 203 м. Що стосується самої Горлівки, то перепади висот у межах міста складають 215-316 м над рівнем моря.

Крім цього, на південь від Доломітного знаходиться стратегічна висота 281.9 м над рівнем моря, не кажучи вже про те, що саме з Доломітового починається дорога, яка в обхід Гольмовского веде в центр Горлівки - фактично в тил бойовикам. І, втративши цей плацдарм, бойовики змушені будуть розтягувати власну лінію оборони міста і без того не надто численними силами.

Однак тут не все так просто: у грудні 2017 р. була інформація, що ВСУ намагалися штурмувати Доломитное, але невдало. Проте є всі підстави припускати, що рано чи пізно над цим населеним пунктом буде піднято український прапор.

Зайцево

Другим населеним пунктом на так званому Горлівському периметрі є селище міського типу Погоди. На сьогодні Зайцево розділене на дві частини: північна його частина (райони Бахмутка та Бондаровка) знаходяться під контролем України, а південні, які примикають безпосередньо до житлової забудови Горлівки, - під контролем ДНР. Посередині між ними оснащений блок-пост - КПВВ "Погоди", через який в кінці грудня проходив обмін українських заручників на проросійських терористів ЛДНР.

Важливість цього населеного пункту очевидна - як і у випадку з Доломітним, це ще один плацдарм для наступу на Горлівку. Встановивши свій контроль над усім смт, українська армія зможе завдати удару по терористах ще з одного напрямку, що призведе до ще більш щільного полуокружению тимчасово окупованого міста нашими військами.

Не кажучи вже про те, що, звільняючи житлові райони Зайцево, ВСУ зможуть "потренуватись" перед більш глобальною метою - звільненням Горлівки.

Південне (екс-Ленінське)

Це селище міського типу, до декомунізації називався Ленінське, розташований в 54 км від Донецька і впритул примикає до Горлівці з заходу. Лінія розмежування, яка проходить через селище, ділить його на дві частини: західну, підконтрольну ВСУ, і східну, яку контролюють банди ДНР.

Як і у випадку попередніх двох селищ, звільнення Південного посилить позиції ВСУ в контексті наступу на Горлівку, а також відсуне лінію фронту (а з нею і ймовірність обстрілу) трохи на схід.

Новоласпа - Біла Кам'янка

Ці села хоч і не перебувають у так званій буферній зоні, а повністю підконтрольні терористам ДНР, однак вони є заручниками власного географічного положення і встановленою в цьому районі лінії розмежування, тому можуть вважатися винятками.

Як відомо, після "Мінська-2" українські війська і терористичні проросійські загони побудували лінію оборони з максимальним використанням рельєфу місцевості. На півдні Донецької області, від Павлополя до Гранітного, лінія пройшла по річці Кальміус. А от починаючи від Гранітного і далі на північ лінія фронту відхиляється на захід від річки, що робить підконтрольні терористам села Новоласпа та Біла Кам'янка вразливими з боку Збройних сил України.

Ситуація поліпшується для нас і ускладнюється для бойовиків ще й тим, що українська армія контролює домінуючу в цьому районі висоту 209.6 поруч з Новоласпой, відбиту у рашистов 10 серпня 2015 р. в результаті блискучу спецоперацію 72-ї ОМБр, 41-го ОМПБ і ДУК ПС . Власне, тоді українці повністю вибили терористів з обох сіл, але геополітична ситуація не дозволяла залишити їх під своїм контролем - довелося залишити зайняті села, обмежившись лише висотою і опорними пунктами в полі, поліпшивши тим самим своє стратегічне положення.

Зараз, як ми знаємо, ситуація дещо змінилася і ВСУ цілком можуть собі дозволити не залишати зайняті в результаті тих чи інших спецоперацій населені пункти, а навіть навпаки - встановлювати в них військово-цивільні адміністрації. Тим більше що зараз звільнити ці два села буде простіше, ніж у 2015 р., у зв'язку з тим, що стартові позиції нашої армії значно краще.

Пикузы (екс-Комінтернове)

Село Пикузы знаходиться в так званій буферній зоні, що в деякому роді "ріднить його з уже згадуваними Травневих, Гладосово, Верхнеторецким, Екатериновкой, Новоалександровкой і ... Бердянським і Широкіно (до недавнього часу вони відносилися до так званій сірій зоні, поки 3 листопада 2017 р. указом президента України тут не були створені військово-цивільні адміністрації).

Проте вибити терористів з Пикуз не так просто, як здається на перший погляд. Принаймні ЗСУ протягом 2017 р. робили не одну спробу в цьому напрямку, але успіхів так і не досягли.

Крім цього, на донецькому напрямку (у широкому його розумінні) є цілий ряд населених пунктів, по західних околицях яких проходить лінія розмежування: Гольмовский, Широка Балка, Ставки, Василівка, Спартак, старомихайлівка (сторомихайлівка), Олександрівка, Оленівка, Ясне, Докучаєвськ, Старомарьевка, Миколаївка, Таврійське, Набережне та ін. Проте так історично склалося, що вони не належать до сірій зоні, а повністю підпорядковуються самопроголошеної ДНР. Про них можна буде поговорити окремо. Адже намітилася тенденція, що поки існує сіра зона з "безгоспними" селами, очікувати від ВСУ звільнення "чужих" населених пунктів не доводиться.