Донецькі діалоги. "Захарченко тепер навіть сепары відверто паплюжать"

Бесіда з жителем "молодої республіки" стосувалася, зрозуміло, не тільки питання путінського визнання, але і більшості тем актуальних для сьогоднішнього Донецька.

- Що там у вас новенького після "визнання документів ДНР"?

- Ніч після "визнання" паспортів була на диво тиха і навіть погода в неділю налагодилася. З ранку ходили з дружиною на ринок - не можу сказати, що цю новину обговорюють на кожному кроці. По телевізору, звісно, тепер кожен місцевий політолог і телеведучий буде розсипатися в подяках перед великим Пу. Роблять акцент, що тепер буде простіше їздити в Росію, працювати, вчитися. Але наскільки я розумію, 90 днів ніхто не відміняв, документи для працевлаштування нерезидентів - теж.

- Ти маєш на увазі 90 днів перебування на території РФ іноземних громадян?

- Так. Точно також можна їхати туди і з українським паспортом, поки взагалі не зрозуміло, чи буде давати папірець від "ДНР" якісь переваги. Не раз чув думку від завзятих сепаров, мовляв, треба, щоб Росія для хохлів ввела візи, але це ще до указу було.

Тут інше цікаво: всі ці ватники так благоговіють перед Росією, так рвуться працювати і вчитися у Росії. Чому було не поїхати туди працювати і вчитися ще до всієї цієї "російської весни"? Їхали б собі ще в 13-м. Просто смішно чути, що хтось обмежував їхні права говорити російською. Навіщо було це все влаштовувати? Щоб тепер тут не було роботи і молодь тільки й думала, куди б звідси поїхати?

- Ти вже говорив, що молодь роз'їхалася.

- Мені здається, дві третини молоді звідси виїхало, з тих, кому 20-30, це приблизно, по відчуттях, точних цифр все одно тут ніхто не дасть. А роз'їхатися молодь вже не повертається. Це ми ще за щось тут тримаємося, у кожного свої причини. А скільки раніше було студентів з усієї області в Донецьку. Ось у знайомих з Маріуполя донька планувала поступати в Донецьку, а вступила в Харків, якраз у 14-м.

- Повертаючись до указу. Багато хто називає його грубим порушенням Мінська. Там же вата кричить вже два роки, що це Україна, мовляв, Мінськ не виконує.

- Ці пусті розмови, мовляв, Росія порушила Мінськ і Мінськ тепер не працює... А що хіба він раніше працював? Хіба раніше хто її виконував? Хтось хоча б відвів озброєння? Тут давно вже ніхто всерйоз не сприймає цей Мінськ. Навіть жарти вже такі в ходу: що знову бахає? - ні, це не бахи, це звуки відведення знарядь.

У Донецьку тільки диктори по телику так підносять, що ДНР Мінськ виконує, а Україна постійно порушує його і нас обстрілює. А в реальності більшість прекрасно розуміє, що його, це Мінськ, не виконує ніхто. Що це тупикова ситуація. Але тут вважають, що Мінськ самій Україні не вигідний, що він швидше на користь "республік".
Ну і так між іншим ще про Мінську. Хто підписував Мінськ від України? В Україні багато довіряють цій людині? Це ж теж все впливає на сприйняття Мінська у людей. Донецькі ватники, наприклад, сьогодні Яника називають зрадником, його рейтинг у Донецьку нижче поребрика. Хоча "антимайдан" починався саме з захисту нашого "легітимного". І багато сепары сьогодні абсолютно відкрито вимагають від Захара плювати на Мінськ і дати наказ наступати. Нещодавно Захар вже вкотре пообіцяв (за що, до речі, має славу серед сепаров балаболом) "звільнити" всю Донецьку область. А Пісків його заспокоїв, мовляв, хлопець гарячкує. Ну він там, це все делікатно сказав, дипломатично, але всім же ясно, що Захара за поводок потягнули, як шавку, яка занадто багато гавкає не по справі.

- Зрозуміло. Ну, тепер то вата задоволена указом?

- У мережах вата верещить, звичайно. Мовляв, давно вже треба було, і "клали" ми на санкції заходу. На вулицях тихо. Черги за паспортами не стоять.

- А Захарченко каже, що вишикувалися черги - аж бланків не вистачає.

- Його справа говорити. Багато серед сепаров і скептиків, адже це ніяке насправді не визнання "республік". Якщо б хотів Путін - був би вже давно указ про визнання незалежності - про це вже давно говорять. Про входження до складу Росії принишкли, мріють хоча б про офіційне визнання. Смішно і сумно, що статус Абхазії став для багатьох місцевих межею мрій. І ось ця сама невизнаність, невизначеність статусу і майбутнього найбільше пригнічує. І вату пригнічує і всіх інших. Кожного, хто хоч якось звик планувати життя. У людей маса проблем тепер з оформленням різних документів, стоять чергами на блокпостах. Кому це може сподобатися? Жити в постійній невизначеності - це ж ненормально. Один мій знайомий - хоча він спочатку був проти сепаров і референдумів - він говорить зараз: "Та нехай би вже краще в рашку, ніж не приший кобилі хвіст, просто, щоб вже чимось закінчилося".

- Як ти вважаєш, чи багато зараз стали так думати?

- Не знаю, у відсотках не скажу. Я взагалі не особливо довіряю статистикою. Коли, приміром, у заголовках українського видання говорять про двох загиблих за добу бійців ВСУ, тут повідомляють, що за ті ж добу вбили 12 карателів. З цього приводу в Донецьку вже не раз чув, мовляв, "треба брати середню цифру - це і буде правда". А середня - це 6 або навіть 7 виходить. Тобто виходить, що українська сторона втричі занижує втрати? Так само і з втратами ополченців - все дзеркально. Напевно занижують і ті, і ті. Так от, статистику по думкам я не скажу, але тепер стали частіше говорити: "нам вже все одно, які прапори, лише б жити було нормально". Це говорити ніхто не боїться. Хоча можна нарватися і на ідейного ідіота, який хоче битися тільки до перемоги, до параду у Львові.

- Добре, а можеш приблизно оцінити, який відсоток сепаратистів сприйняв указ Путіна з ентузіазмом і скільки скептиків?

- Якщо вже ти хочеш цифри, я б сказав, приблизно 3 до 1. Тобто скептиків приблизно чверть. Тут сама постановка не дуже коректна. Адже це теж дуже різношерста публіка. Хтось з них і зараз себе нормально почуває, навіть без визнання "республік". Веде якийсь сірий бізнес і у вус не дме. Для кого-то визнання хоча б Росією - верх мрій. А треті - менше ніж на Новоросію як кажуть "від Харкова до Одеси" не згодні. Таких зараз, може, й стало менше, але не на багато. А з старших людей є такі, хто взагалі не вникає, для них "Путін визнав - Путін молодець" - і все тут.

- Тобто тема "Новоросиии" для багатьох ще актуальна?

- Безсумнівно. У нас ось навіть телеканал є "Новоросія". Але я б не сказав, що там проштовхують цю ідею. Просто звичайний сепаратистський канал. Контент приблизно такий же, як, наприклад, на "Першому національному". Це ми з тобою можеш вважати, що цю тему давно закрили. Я навіть чув таку думку, що проекту і не було спочатку, мовляв ідею "Новоросії" технологи використовували у 14-му, щоб побільше людей підняти проти Києва. В цьому щось є, до речі. Але багато з ідейних русскомировцев так не вважають, адже вони живуть своїми уявленнями, а не нашими. І, напевно, вважають, що їм доступна якась інформація, яку інші поки не знають. Ця тема жива в головах багатьох тисяч. А значить якщо вкинути в неї нові посили, якось переформатувати, то вона може знову виникнути. Думаєш мало вати в тому ж Запоріжжі? В дірку, як у нас, вони, звичайно, не хочуть, вже побачили - нехай і з боку. А ось в Новоросію може і хотіли б.

- Ти говориш саме про Запоріжжі, не про Одесі, не про Харкові.

- Я кажу саме про Запоріжжі тільки тому, що там більше знайомих, кого я знаю особисто. Приміром, одна знайома у 14-му, коли все починалося, дуже переживала за нас. Дуже хотіла, щоб ми після референдуму в Росію увійшли. Знаю і інших людей, одну пару з Донецька, в 13-му були налаштовані проти майдану, проти України, за русский мир, а в 14-му поїхали в Запоріжжя, а не в Краснодар, не в Москву. Просто йому роботу в Запоріжжі запропонували, ось тому. Так і залишилися там, в "республіку" не хочуть повертатися.

- Ясно. Ну а вихід "указу" під час Мюнхенської конференції і в день мітингу в Донецьку - це збіг чи закономірність?

- Думаю, закономірність. Це ж відомий многоходовочник - у нього збігів не буває. Тут же ще і в Севастополі мітинг влаштували - з обігом народу до Путіна про визнання "республік". Теж саме в ту суботу. Звичайно, все не випадково. Вова ж все для народу робить, війська то він теж за проханнями трудящих вводив. На мітинг у нас знову людей зганяли, як зазвичай. Про конференцію нічого не скажу, але судячи по всьому - і це, напевно, не випадково.

- Все-таки є підтвердження, що зганяють на мітинги або на ті ж похорон Гіві?

- А що тут підтверджувати, якщо всі це знають. Навіть двірники про це говорять. Впевнений, що зганяють всіх бюджетників. В офіційних звітах вони показують і пишуть: "Ми в черговий раз прийшли сказати про те, що народ Донбасу виступив за те-то...". А сам народ коментує: "як же ви за..людей у морози на вулиці виганяти".

- Ну як на твій погляд, буде після визнання паспортів Росією визнані самі "республіки"? Яке відчуття зсередини, так би мовити?

- Ось дивись, як у нас пишуть: "Якщо Батьківщина-мати нас підтримує, значить наша боротьба справедлива, значить, наші сподівання виправдані". Це з промови Захара. Плотва ще крутіше сказав, мовляв, указ президента РФ став черговим доказом, що республіка відбулася як держава". Я впевнений лише в одному: крім Росії все одно ніхто не визнає. Ну хіба що Південна Осетія з яким-небудь тихоокеанським островом. Тут інше, думаю, важливо. Останнім часом серед вати почали різко падати рейтинги "ватажків". Особливо рейтинг Захара. Його вже самі сепары відверто паплюжать. А після їх останнього спільного виступу з Пліткою, мовляв, нагодуємо гуманітаркою весь Донбас, так взагалі називають клоунами. І друге: серед місцевої вати стало погіршуватися ставлення до самої Росії і до "вінценосному" зокрема. Про злив стали говорити все частіше. Вони ж у Кремлі все це теж бачать і розуміють. І тепер ось Вова таку штуку зготував. Причому саме особистим указом, з барського плеча. Правда на нижеплинтусный рейтинг Захара це вже навряд чи вплине.

- Але там же, в указі, навіть немає згадки ДНР і ЛНР, мова про областях України.

- Я не думаю, що багато хто уважно читали і тим більш змогли аналізувати. Більшість донеччан вже давно зрозуміли, що не ми потрібні Росії. Мене насторожує інше в цьому указі - про осіб без громадянства" там сказано. Хто це такі? Не здивуюся, якщо всяких орків і неблагополучних з рашки ще більше сюди наїде.

- А солдат не стало більше в місті? Адже є серед інших і версія, що тепер "Росія офіційно введе війська".

- Ні, не стало, ні більше, ні менше. Їх і так багато, не сказав би, що стало більше. Але це не показник: сьогодні їх більше не стало, а вже завтра можуть йти колонами. Але особисто я думаю, цього не буде. Тут вони і так все контролюють, а лізти далі навряд чи будуть. Так навіщо тоді це загострення?

- Так в чому ж може бути прихований сенс путінського указу?

- Та чорт його знає, може йому просто подобається грати у всемогутнього царя, типу: який захочу указ - такий і підпишу. Російської ватною аудиторії цей крок точно за смаком. Не здивуюся, якщо в цьому і є головний сенс указу. Освіжити свій власний рейтинг.

- Тобто, по суті, нічого особливо після всіх останніх подій: авдіївського загострення, мітингів, смерті Гіві, указу Путіна - нічого за великим рахунком не змінилося?

- За моїми відчуттями - нічого. А в цілому загальний фон настрою тут у більшості похмурий. Мені здається, у багатьох просто настала апатія. Це навіть незалежно від поглядів. Просто весь час щось відбувається, як би багато подій, заяв, коментарів. Ти спочатку думаєш, що ось щось зрушиться, а потім все залишається як і раніше. Від цього притупляються всі емоції. Правда, відчуваємо себе розмінною монетою, яка може бути взагалі вже ні тим, ні тим не потрібна. Провели лінію розмежування - і як відрізали.

- Так, два роки Мінську-2 і лінії розмежування.

- І з приводу екології теж є серйозні побоювання. Ти ж розумієш, закриття будь шахти повинно йти по технології. Спочатку багато говорили про екологію, а зараз якщо і вдарило щось на тому ж хімзаводі - то всі мовчать. Якщо буде екологічна катастрофа, то для донеччан вже буде не особливо важливо, хто винен: ті або ті.
До речі, ось ще... Вже навіть немає тієї ненависті до ватникам, яка була на початку всіх цих подій. Ми ніби всі заручники на потопаючому кораблі. Загалом, нічого не змінюється, але все одно за новинами стежу. Дружина - рідше. Якщо на екрані показують Вову, вона виходить і каже: "Нехай краще Вовочка не робить мені нерви"

- Ну, і якийсь свій прогноз?

- Все це, думаю, закінчиться не скоро. І війна ще довго буде.

- Не райдужно. Чим аргументируешь?

- Занадто багато ще ідіотів - ось це головний аргумент. Розумієш, коли в місті всюди вояки всіх мастей і поліція всіх мастей, то не віриш, що це може само собою розсмоктатися і швидко закінчитися. А представити на секундочку варіант, що ЗСУ будуть брати штурмом місто, втрати будуть сотнями в день: і серед військових, і серед городян. До речі, час від часу цю страшилку раніше підкидали місцеві ЗМІ. Тут багато військових, куди не піди. Останнім часом форма в більшості стала однакова, але все одно можна всяких примірників у місті зустріти, з яким хочеш нашивками і якими хочеш медальками. А немісцевих вояк донеччани давно вже навчилися відрізняти. Крім бурятських осіб та російської говірки, багато ще візьме є.

- Ну, про це ми ще як-небудь поговоримо.

- Звичайно, і про це теж.