"Донбас - серце України": хто така Волкова, якою Захарченко замінив Пушилина
І тут колабораціоністів треба привітати, адже Волкова в 2014 р. відкрито виступала за збереження всього Донбасу в складі України. Досі збереглося відео з нею на тлі українського прапора.
Вона закликала до переговорів щоб зберегти мир в "рідному домі, серце України - рідному Донбасі" - саме так і сказала.
Це відео було опубліковано 24 березня 2014 на каналі Донецької міськради. Що сталося потім - невідомо, можливо, Волкову вкусили місцеві ватники. Влітку театральний сезон був закритий раніше - з-за бойових дій. Тоді ще посаду Волкової звучала так - директор Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.
Але вже восени слова "український" і "національний" з театру прибрали. Частина артистів з Донецька поїхала, а Волкова залишилася управляти придворним театром Захарченко і тепер дослужилася до його правої руки.
Тут треба зазначити, що такого за всі три з половиною роки окупації не було ні в ЛНР ні в ДНР, щоб на керуючу посаду такого рівня призначалися люди, які на початку "російської весни" відкривали рот за Україну.
Призначення Волкової - цікавий прецедент, але тут зрозуміло, що без погодження з російськими кураторами така кандидатура не пройшла б. Лояльні до України, нехай і в минулому, діячі раз в черговий раз підтверджують, що російська пропаганда просто дурила і продовжує дурити жителям Донбасу голови про донбаському народі, про бандерівців, про ідеологію "русского мира". Призначають і будуть призначати керувати місцевими "ватниками" тих, хто легко керований, хто може запросто перефарбуватися з патріота колаборанта і навпаки, якщо буде потрібно.
Чим же примітна Волкова в минулому.
Її батько Марк Матвійович Бровун, народний артист України, працював у цьому ж театрі з 1976 р., а директором став ще в часи Радянського Союзу в 1987-м. Він помер у 2012 р., і після цього його дочка зайняла крісло батька, хоча в юності мріяла не про адміністративної посади в театрі, а про акторській.
Навіть у часи Боровуна в театрі лунала українська мова, а зараз під управлінням його дочки всі вистави йдуть російською.
"Граємо всі вистави рідною, російською, мовою. Українська мова звучить тільки в нашому улюбленому виставі-водевілі "За двома зайцями". Але в нього нікуди не дітися від такого пізнаваного "суржику", тобто суміші української та російської", - говорила Волкова в одному з інтерв'ю.
На цьому відео вже в аннексированном Криму Волкова твердить про російському Донбас.
І дійсно, цікаво іноді порівняти слова одного і того ж людини в різні роки. Ось, наприклад, в інтерв'ю в 2013 р. Волкова так говорила про наступному театральному сезоні:
"Всі секрети майбутнього сезону я поки що розкривати не буду. Скажу тільки, що хочемо порадувати глядачів безсмертної гоголівської комедії "Одруження", а також музично-драматичним спектаклем "Невольник" за поемою Тараса Григоровича Шевченка, приурочене до 200-річчя Кобзаря. Цей проект ми здійснюємо за грантом президента України. Постараємося здивувати публіку жанровим розмаїттям, більш активно почнемо працювати на малій сцені, так як саме вона дозволяє експериментувати. Ми знаходимося в безперервному пошуку по втіленню програми, яка дозволить нам краще дізнатися свого глядача, а глядачеві - театр", - говорила тоді Волкова.
Тепер театр взяв абсолютно російський напрямок, гастролює з 2015 р. у Москві, Ярославлі, Нижньому Новгороді і Казані.
Актор і заступник гендиректора цього донецького театру Олег Пшин, який зараз поїхав з окупованого міста і працює в Києві, згадував в інтерв'ю газеті "День", яким був театр у часи батька Волкової.
За його словами, більше російськомовних вистав стало саме тоді, коли Бровун вже майже не впливав на репертуар.
"Десь за рік до його смерті, з 2011-го, Волкова почала сама все визначати. Я питав - чому саме цей матеріал, коли є інший, який можна взяти, не російською? -" Ні, ну ви ж розумієте, ми для глядача "... Але не такою ціною! Тим більше що ми вже глядача привчили - якщо в 2002-му, пригадую, відкривали завісу, і я чув шипіння, то в подальшому і питання такого не виникало", - сказав він.
Пшин також згадує, як з успіхом пройшла в Донецьку музична програма "Тільки у Львові".
"Хоча спочатку боялися. А далі люди підходили і говорили: "Спасибі! Ось так треба єднати Захід і Схід! А ці політики ... Так і треба робити - спокійно, послідовно ...", - говорить актор.
Він також сказав, що Бровун багато років розвивав саме український театр.
"Він зі мною завжди говорив тільки українською і просив, щоб я його виправляв. В останні роки я робив це все рідше - Бровун став навіть красиво говорити. І були ситуації, коли він всередині театру говорив: "Що ти російською зі мною? Давай український! Хоча, звичайно, він "лавірував між донецької ментальністю й усвідомленням, що ми все-таки перебуваємо в Україні", - зазначає Пшин.
Дочка директора театру не стала зберігати традиції батька.
У 2016-му Фонд Святого Олександра Невського, створений при Фонді підтримки програм Президента РФ, нагородив Волкову медаллю "За працю в освіті, культурі, мистецтві і літературі".
У Facebook досі існує група з назвою "донецький Муздрый коллаборантом став". Автори сторінки досить ретельно стежать за досягненнями театру під керівництвом Волкової.
Ось про відомому "ватяний" флешмобі на непрацюючому донецькому залізничному вокзалі.
А ось Волкова сумує за взорванному бойовика Гіві.
Пшин - її колишній заступник, каже, якби Боровун живий, евакуював б театр на українську територію.
