Для галочки. Чому "вибори" в ОРДЛО нічого не дали Кремлю

Сымитированное у неділю, 11 листопада, волевиявлення громадян "молодих народних республік" пройшло без серйозних відступів від написаного у Кремля плану. За останніми даними, жителі окупованих територій виявили вкрай високу політичну свідомість. І ДНР, і в ЛНР явку намалювали щось близько 80% - цифри для української політичної практики просто небувалі. Приміром, на виборах президента 2014 р. явка в середньому по країні склала скромні в порівнянні в ОРДЛО 60%.

Що ж стосується результатів, то, знову-таки за останніми, ще неостаточним даними, впевнену перемогу здобули діючі "вожді" Денис Пушилин в ДНР і Леонід Пасічник. У першого близько 61%, у другого близько 69%.

Вибори в місцеві ерзац-парламенти також показали впевнену перемогу" потрібних Кремлю партій. У ДНР, наприклад, перше місце у очолюваного колись убієнним Олександром Захарченко руху "Донецька республіка", яке набрало десь 76%. Залишки "голосів", приблизно 24%, отримало псевдооппозиционное рух "Вільний Донбас", звідки ще перед виборами вигнали не надто благонадійного Павла Губарєва.

У ЛНР все те ж саме. Місцева КПРС (ну, або "Єдина Росія") під назвою "Світ Луганщині" набирає 75% "голосів", а місцева "Справедлива Росія" - "Луганський Економічний Союз" - решта 25%.

Як бачимо, все виконано красиво і синхронно, а невеликі розбіжності між результатами в ДНР і ЛНР повинні, по-перше, створювати ілюзію правдоподібності, а по-друге, символізувати ступінь довіри Кремля вождям псевдореспублик і їх московським кураторам. У цьому зв'язку Пасічник як вже перевірений кадр має помітно більшою довірою, ніж його свіжоспечений донецький колега Пушилин. Ну і що курирує Пасічника ФСБ, яка дала путівку в життя самому Путіну, не може отримати менше довіри, ніж його помічник Владислав Сурков, який курирує Пушилина.

Деяких може трохи здивувати скромність результатів місцевих вождів, яким намалювали всього 60-70% замість 99%. Але і тут нічого надто дивного немає. Знову-таки потрібно створювати видимість демократії, і, що навіть більш важливо, і Пушилину, і Пасічнику непогано б зайвий раз нагадати, що вони далеко не всесильні місцеві царі, а скромні сатрапи, щоб не дай бог не зазналися і не уявили себе самостійними фігурами.

У сухому залишку під виглядом "виборів" маємо досить нудне і абсолютно передбачуване дійство, результат якого був відомий задовго до самого "волевиявлення". Більш того, як вже зазначала "ДС", Служба безпеки України ще за три дні до "голосування" озвучила його результати, які розійшлися з "офіційними" дуже несуттєво (не виключено, що окупанти були змушені дещо підкоригувати свої плани на "вибори", щоб не було точного збігу з даними СБУ). А от прогноз СБУ, що Пасічник "набере" на 8% більше Пушилина, збігся ідеально.

В цілому ж сенс для Росії від цієї імітації виборчого процесу на окупованих українських територіях якщо й існує, то тільки у вигляді галочки навпроти пункту "легітимізувати Пушилина і Пасічника" в якомусь кремлівському щоденнику. По-справжньому ж "вибори" в Донецьку відбулися через три дні після вбивства Захарченко, коли зусиллями Суркова на його місце був посаджений Пушилин. А в ЛНР аналогічна подія сталося і того раніше, ще в листопаді минулого року, коли від влади був усунений Ігор Плотницький, а на його місце посаджений Пасічник. Думкою жителів окупації, природно, ніхто ні там ні там не цікавився за непотрібністю.

Що стосується Мінських угод, то тут теж після "виборів" нічого принципово не зміниться. Так, проведення "виборів" в ОРДЛО прямо суперечить "Мінську", і тепер з'явився ще один привід поховати Мінські угоди та відновити активні військові дії. Але потрібно визнати, що при бажанні розпочати наступ привід можна придумати абсолютно будь-який, і він буде нічим не гірше і не краще імітації виборів. Ось тільки відновлювати повномасштабну війну сьогодні за великим рахунком невигідно ні Україні, ні Росії. Адже витрати на те, щоб взяти якийсь населений пункт під контроль, явно будуть перевищувати можливу вигоду від цього.

Так що мінські переговори після "виборів" продовжаться з тими ж результатами, що і до них. Глобально вони мало що змінять, і єдине питання, де якісь домовленості можливі, - це обмін полоненими і ряд технічних питань на лінії зіткнення, начебто ремонту водонапірних станцій і ліній електропередач.

З іншого боку, проведення виборів на окупованих українських територіях дає підстави Заходу не тільки в черговий раз "висловлювати занепокоєння", але і ввести нові санкції. Але США свої нові санкції запровадили, навіть не чекаючи "виборів в Донецьку і Луганську". І запровадили б їх (можливо, в дещо іншому вигляді), не проводь Кремль ніяких "виборів". Адже "вибори" - це лише частковий вияв російської політики і не тільки стосовно України, і без істотних практичних кроків у напрямку деескалації пом'якшення санкційного тиску на Росію навряд чи можливо.