Україну змусять вітряками. Сюрпризи нової енергостратегії до 2035 року
Нова енергетична стратегія України до 2035 р. розроблена як документ, який будуть кожен раз вкладати в бізнес-план при оформленні чергових кредитів від Євросоюзу. А це, як правило, суми в кілька сотень мільйонів євро. Якщо ж комусь знадобиться зрозуміти, за якими основними напрямами буде розвиватися вітчизняна енергетика, стратегія не дасть на це відповіді. Тому що її автори не знають, якою буде економіка країни у 2020 р., не кажучи вже про далекому 2035-м.
Звивистий шлях
Проект нової енергетичної стратегії України до 2035 р. готувався довго і непросто. Вона повинна була замінити колишню енергостратегії, яка була прийнята за часів зрілого Януковича" і в якій червоною ниткою проходили інтереси ахметівського ДТЕК. А це в першу чергу вугілля і теплова електроенергетика. Другий за значимістю акцент - атомна енергетика, що було явним натяком на те, які і в кого найближчі види на приватизацію "Енергоатому".
Від такої спадщини колишньої влади вирішено було позбутися, і з 2015 р. в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості почали писати новий план розвитку галузі. В кінці 2016 р. перший варіант нової енергостратегії потрапив в руки експертів з Євросоюзу. Після його аналізу пішов шквал критики.
Головна претензія - проект виявився занадто оптимістичним. У нього було закладено припущення про те, що економіка України до 2035 р. буде збільшуватися в середньому на 4,3% щорічно.
"Інші сценарії детально не проаналізовано... На жаль, це не відповідає кращим світовим практикам. Занадто оптимістичні припущення можуть призвести до завищених прогнозів у частині попиту на енергію", - зазначено в листі, який надійшов в січні в Міненерговугілля з Єврокомісії. Після чого стало зрозуміло, що Європа грошей не дасть, а саме закордонні інвестиції розглядалися як основний фінансовий ресурс для розвитку вітчизняної енергетики.
Для того, щоб переробити документ в повній відповідності з побажаннями замовника, на роботу в Міненерговугілля взяли Наталю Бойко. Офіційно її посада називається заступник міністра з питань євроінтеграції, але головним завданням для молодого дарування стала підготовка саме нової енергостратегії.
Тільки Захід
Проект нової енергетичної стратегії України до 2035 р. була опублікована рівно через три місяці після призначення Наталії Бойко заступник міністра. З проекту старанно прибрали будь-які натяки на якусь конкретику. У всякому разі, не вказано, що буде зі зростанням економіки країни і, взагалі, чи буде це зростання. "Щоб він не був, як колись, громіздким, перевантаженим даними і різними проектами і т. п.", - сказала Наталія Бойко.
В результаті туманне майбутнє української енергетики розділили на три етапи - до 2020-го, до 2025-го і до 2035 р. І на всіх трьох етапах основний вектор розвитку - на Захід, тобто євроінтеграція. За словами заступника міністра, передбачено зменшення використання антрациту, збільшення застосування відновлюваних джерел енергії; об'єднання електросистеми з ENTSO-E та газотранспортної системи з ENTSO-G; "окремо прописані посилання на корпоративне управління, на корпоратизацію, відображено, наскільки важливою для нас є приватизація".
Таким чином, гасло першого етапу - приватизація.
Відверто говориться, що всі державні підприємства, які не є стратегічними, повинні бути приватизовані.
А на стратегічних підприємствах проведуть корпоратизацію для впровадження західних стандартів корпоративного управління. Простіше кажучи, готується поле для роботи західних фінансистів у зрозумілих їм рамках. "Сенс імплементації в Україні положень Третього енергопакету як раз і полягає в тому, що енергокомпанії повинні бути в змозі залучати інвестиційне фінансування від третіх осіб", - сказала заступник директора представництва ЄБРР в Україні Марина Петрова.
Головне завдання другого етапу - те саме ENTSO-G, тобто інтеграція української газотранспортної системи з європейською. Передбачається, що до того часу вже буде ясно, наскільки вітчизняна ГТС буде забезпечена російським транзитом, тобто наскільки вона буде привабливою для зарубіжних інвестицій. І до цього часу технологічно її повинні повністю "упакувати", тобто забезпечити власними пунктами обліку надходження газу з Росії. Зараз лічильники, по яких враховують обсяг вхідного в Україну транзиту, розташовані на російській території.
І нарешті, третій етап, футуристичний - в цей період має розквітнути буйним цвітом відновлювана енергетика. Її частка в загальному обсязі виробництва енергії повинна досягти небачених досі 25%. Цікаво, що в попередньому проекті цей показник складав 11% і в Єврокомісії заявили, що немає ніяких обґрунтувань, за рахунок чого ця цифра буде втілена в життя. Тепер же, збільшивши більш ніж вдвічі частку "зеленої" енергетики, автори проекту в неофіційних бесідах запевняють, що європейці вже не мають претензій до обґрунтуваннями. Чому? Тому що саме "зелена" енергетика в пріоритеті фінансування Єврокомісії і тамтешні лобісти цього напряму розглядають Україну як перспективну територію для збуту тих же вітряків.
Чия це головний біль
На третьому етапі майже немає згадок про те, як буде розвиватися українська атомна енергетика, яка зараз чи не на 60% забезпечує країну електроенергією. "Немає згадок навіть тих проектів галузі, які зараз реалізуються, не кажучи вже про перспективних", - нарікає президент "Енергоатому" Юрій Недашковський.
Мова йде, наприклад, про програми продовження термінів експлуатації атомних енергоблоків, а до того часу всі вони без винятку вичерпають свій первісний проектний термін експлуатації. Але при уважному прочитанні вдалося знайти пункт про те, що після 2025 р. досить продовжити термін експлуатації для шести з 15 енергоблоків АЕС.
Чому ж так суворі автори стратегії до ядерної енергетики? За відповіддю далеко ходити не треба.
Справа в тому, що технологічно весь вітчизняний атомний комплекс зав'язаний на Росію.
Всі 15 енергоблоків українських АЕС є російською розробкою, будь то ВВЕР 440 або ВВЕР 1000. За винятком одного енергоблоку на Південно-Українській АЕС на всіх інших використовують паливо російського виробництва. Тобто мається на увазі, що проблеми українського атомпрому - це проблеми російського "Росатому". Тому в нової енергостратегії, яка орієнтована на західних інвесторів, забули хоча б контурно описати перспективи атомки після 2025 р.
Як виявилося, сама стратегія - це ще не все. Окремо до неї готується план її впровадження, який буде подано на затвердження Кабінету Міністрів. І ось в цьому документі буде значно більше конкретики, яка дозволить зрозуміти, чиї саме інтереси стоять за кожним пунктом. "В плані імплементації стратегії будуть вказані ключові показники ефективності, до яких ми повинні приходити на певну дату", - сказала Наталія Бойко.
