Дилема новообраного. Чому Зеленського не потягнулися народні депутати
У наступний вівторок, 14 травня, Верховна Рада збереться на перше після травневих свят пленарне засідання. Вранці депутатів будуть зустрічати два мітинги. Один - з вимогою призначити інавгурацію Володимира Зеленського на найближчу неділю - 19 травня. Другий - з вимогою створити тимчасову слідчу комісію парламенту для розслідування фінансування Росією виборчої кампанії Зеленського.
Навіть якщо все обійдеться мирно, без сутичок між двома мітингами і без спроб штурму Верховної Ради, ажіотажне увагу ЗМІ до засідання парламенту 14 травня забезпечено. Швидше за все, депутати у цей день дійсно визначаться з датою інавгурації. Але якою буде ця дата - залишається під великим питанням.
4 травня Зеленський з цього питання побував у Верховній Раді і провів зустріч з керівництвом парламенту та представниками депутатських фракцій і груп. Були присутні голова Верховної Ради Андрій Парубій, перший віце-спікер Ірина Геращенко і віце-спікер Оксана Сыроид. Також захотіли подивитися на Зеленського голова фракції партії "Самопоміч" Олег Березюк, голова фракції "Опозиційного блоку" Вадим Новинський, співголова депутатської групи партії "Відродження" Віктор Бондар. Відсутні глави фракцій нинішньої правлячої коаліції - БПП Артур Герасимов і "Народного фронту" Максим Бурбак, а також лідери фракцій "Батьківщини" Юлія Тимошенко і Радикальної партії Олег Ляшко. Правда, від НФ замість Бурбака прибутку одразу три представники перший заступник голови фракції Андрій Тетерук, а також члени фракції Антон Геращенко та Андрій Левус. Від БПП прийшов рядовий член фракції Олександр Черненко, від "Батьківщини" - член фракції Іван Крулько. Від фракції Ляшко не прийшов взагалі ніхто. Зеленського супроводжували його бізнес-партнер Сергій Шефір, юрист Андрій Богдан і медійник Кирило Тимошенко.
Нардеп Володимир Ар'єв з БПП повідав цікаві подробиці обговорення дати інавгурації, про яких йому розповів хтось з учасників тієї зустрічі: "Після тривалої дискусії новообраний готовий був погодитися на 28 травня або навіть 1 червня. І тут Богдан, який сидів поруч, показав Зеленському щось на телефоні і сказав пару слів. Після цього ситуація різко змінилася, Зеленський сказав, що він буде наполягати на 19 травня..."
Цікаво також, що відразу після тієї зустрічі Зеленський написав офіційний лист Парубію, в якому підтвердив свою пропозицію провести інавгурацію 19 травня. Звичайно, це виглядало дивно: людина зустрічається з Парубієм і відразу після цього пише йому лист, немов в тій розмові про щось забув, а тепер раптом згадав. Якщо Зеленському було важливо письмово зафіксувати свою позицію (інавгурація - саме 19 травня і ні днем пізніше), то він міг написати цей лист ще до зустрічі у Верховній Раді і особисто вручити його Парубію. Але потреба в такому листі з'явилася у Зеленського тільки після переговорів.
Щоб зрозуміти цю дивину, необхідно врахувати те, що насправді у Зеленського є аргументи як за, так і проти прискореної інавгурації. Йому дійсно варто поквапитися, якщо він хоче достроково розпустити Верховну Раду (така можливість закінчується 26 травня, оскільки Конституція забороняє розпускати парламент в останні півроку його повноважень). Але у дострокового розпуску є свій мінус: в такому випадку вибори в новий парламент пройдуть за старим виборчим законом, тобто половина парламенту буде обрано за партійними списками, з бар'єром у 5%, а половина - в мажоритарних округах. А півпарламенту з свавільних мажоритарників - це постійний головний біль для будь-якого президента. Адже з ними необхідно домовлятися поодинці.
За даними народного депутата, представника Кабміну у Верховній Раді Вадима Денисенка, "торгується команда Зеленського дати інавгурації, а за те, чи є 226 голосів за закон про вибори на пропорційній основі за закритими списками і прохідним бар'єром у два, максимум три відсотки, чи ні". Денисенко пояснив, навіщо команді новообраного президента цей закон: "Цей закон потрібен команді Зе, там вважають, що завдяки цьому закону можна набрати більшість у Раді. Те ж думають і "регіонали", тому що вони хочуть опустити бар'єр в один відсоток і провести, крім себе коханих, ще й партію Труханова, Галицьку партію і т. д. А день інавгурації - це просто білий шум, про який ми всі повинні говорити, поки виникають великі справи в кулуарах".
Таким чином, і лист Зеленського Парубію, і організований 14 травня мітинг під Верховною Радою з вимогою призначити інавгурацію на 19 травня - все це може бути не більш ніж способом примусити депутатів погодитися на новий виборчий закон. Ну і, звичайно ж, публічний тиск на Верховну Раду, яка має нульовий рейтинг, - це в будь-якому випадку залікове піарне захід, який може допомогти партії Зеленського підтримати власний рейтинг перед парламентськими виборами.
Однак будь-яка палиця о двох кінцях. Потрібно не забувати, що переважна більшість депутатів нинішнього парламенту (причому з усіх фракцій - від БПП до "Оппоблока") є для команди Зеленського політичними конкурентами. Вони підуть на парламентські вибори в складі інших команд - і тому зараз вони зовсім не бажають ставати хлопчиками для биття, щоб підвищувати рейтинг партії Зеленського.
Так що тиск на них може викликати зворотний ефект: вони можуть використовувати дні, що залишилися до інавгурації, щоб максимально послабити позиції Зеленського. Наприклад, остаточно проголосувати вже прийнятий 25 квітня в першому читанні закон про тимчасові слідчі і спеціальні комісії Верховної Ради. Якщо він встигне отримати президентську підпис Петра Порошенка і вступить в силу, це зробить можливою процедуру імпічменту президента (сама ця процедура прописана в регламенті Верховної Ради, але не може бути реалізована у відсутність закону про тимчасові комісії). Що, звичайно ж, зробить Зеленського більш залежним від парламенту, якщо не від нинішнього, то від нового.
Що ж стосується піару, то команда Зеленського вкрай невдало вибрала дату інавгурації 19 травня. Ще 12 років тому Віктор Ющенко своїм указом від 21 травня 2007 року "Про заходи у зв'язку з 70-ю річницею Великого терору - масових політичних репресій 1937-1938 років" постановив відзначати щорічно у третю неділю травня День пам'яті жертв політичних репресій. Тобто це траурний день, в який проводяться поминальні зборів і служби, обмежені розважальні заходи і телепередачі. У нинішньому році третю неділю травня припадає саме на 19 травня, і спробою поєднати траур з інавгурацією Зеленський ризикує виставити себе в непривабливому світлі. Причому не тільки перед українцями, але і перед іноземними делегаціями, які він покличе на своє торжество.
Тому питання про дату інавгурації залишається дуже спірним. Депутатські фракції і групи визначать свою позицію на своїх засіданнях 13-14 травня. Залишається до цього часу тиждень пройде у переговорах і консультаціях - і не тільки між командою Зеленського та фракціями, але і між самими фракціями, які будуть вирішувати, чи не вигідніше їм усім разом дружити проти новообраного гаранта.
Та й всередині команди Зеленського, напевно, теж будуть свої розборки. То чи наполягати на 19 травня, то вимагати натомість новий закон про парламентські вибори - цю свою дилему Зеленському необхідно вирішити якнайшвидше, інакше депутати можуть вирішити за нього і без нього.