Дилема Хомчака. Хто з 1 березня стане головнокомандувачем ЗСУ
На сайті Верховної Ради з'явився президентський законопроект №3015 зі статусом "невідкладний", пропонує вже з 1 березня 2020 р., тобто буквально через три тижні, розділити посади головнокомандувача Збройних сил України та начальника Генштабу ЗСУ. Зараз це єдина посада, але в червні 2018 р. був прийнятий Закон "Про національну безпеку України", в якому записано, що ця посада повинна бути розділена з 1 січня 2021 р. Війська планомірно готувалися до цієї події, як раптом зараз на Банковій терміново вирішили наблизити його на 10 місяців.
У пояснювальній записці, яку підписала заступник керівника президентського Офісу Анна Коваленко, ініціатива Володимира Зеленського пояснюється необхідністю забезпечення реалізації оборонної реформи та впровадження вже в 2020 році нової об'єднаної системи керівництва й управління силами оборони з метою побудови Збройних сил України за стандартами НАТО". У це пояснення можна було б повірити, якщо б Зеленський у грудні злітав в Лондон на саміт НАТО і там домовився про термінове вступ України в Альянс, але ж нічого подібного не було, так і не передбачається.
Набагато більш переконливою виглядає версія про те, що ця поспіх викликаний не об'єктивними, а суб'єктивними чинниками. Мається на увазі наявна певна, скажімо так, напруженість як всередині керівництва Генштабу ЗСУ, так і між Верховним головнокомандувачем ЗСУ Зеленським і керівництвом Генштабу ЗСУ.
Зараз посаду начальника Генштабу - головнокомандувача ЗСУ займає генерал-полковник Руслан Хомчак. Зеленський призначив його 21 травня 2019 р., на наступний же день після своєї інавгурації. Інтрига найближчих тижнів полягає навіть не в тому, яку з двох посад збереже за собою Хомчак: головнокомандуючого або начальника Генштабу. Можливо, дилема Хомчака полягає в тому, чи залишиться у нього хоч одна з цих посад.
У будь-якому випадку можна впевнено говорити про те, що потреба терміново розділити дві посади Хомчака виникла у Зеленського раптово. Доказом може служити вкрай низька якість підготовки законопроекту №3015, що можна пояснити виключно поспіхом.
У пояснювальній записці до проекту стверджується, що прийняття цього закону не потребуватиме внесення змін до інших законів України". Однак до протилежного висновку прийшло Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради. Воно підкреслює, що в низці чинних законодавчих актів згадується така посада, як начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних сил України. Зокрема, це має місце в законах України "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях", "Про правовий режим воєнного стану", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", "Про очищення влади", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Військову службу правопорядку у Збройних силах України", а також у Дисциплінарному статуті ВСУ, Статут внутрішньої служби ЗСУ, Статуті гарнізонної та вартової служб ЗСУ.
Таким чином, розробники проекту порушили правила законотворчості. У ст. 90 Регламенту Верховної Ради записано, що, "якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі "Перехідні положення" цього законопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті". У той же час у поданому законопроекті поправки до вищезазначених законів відсутні, а їх внесення шляхом прийняття окремого законопроекту неможливо буде здійснити до 1 березня 2020 р.
Як наслідок, прийняття законопроекту №3015 в його нинішньому вигляді може нанести шкоду керованості ВСУ і в цілому обороноздатності України. Парламентські експерти вказують на те, що в деяких законах необхідно не тільки замінити один назву посади іншим, але і провести розмежування повноважень головнокомандувача ЗСУ і начальника Генштабу ЗСУ. Без цього не зможе працювати, наприклад, Закон "Про правовий режим воєнного стану" - не можна буде призначити обласні та районні військові адміністрації, а також військові адміністрації населених пунктів.
Однак Банкова, всупереч всім цим застереженням, не просто швидко, а дуже поспішає. Профільний парламентський комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки), очолюваний некомпетентним у цій сфері "слугою народу" Олександром Завитневичем (до обрання в парламент він був директором Смілянського ливарного заводу), швиденько розглянув законопроект №3015 і рекомендував Верховній Раді прийняти його за основу і в цілому як закон, тобто обійтися без другого читання. Така процедура означає, що у депутатів не буде можливості поповнити проект "Перехідними положеннями" з поправками до інших законів. І якщо Банкова, знаючи про можливу шкоду обороноздатності України, все одно поспішає - що ж, тоді ще більш цікаво, заради якої кадрової перестановки в керівництві ВСУ потрібна така поспіх.
