Дешевше "Джавелина". На що здатний українсько-польський ПТРК "Пірат"
Підприємство за роки незалежності змогло зберегти свій потенціал і після 2014 р. не тільки забезпечує потреби армії (в ЗСУ поставлені десятки пускових установок ракет "Корсар", "Стугна-П"), але і заробляє сотні мільйонів доларів поставками за кордон. Варто згадати лише про кількох серйозних контрактах.
Отже, перш за все це бойовий модуль SERDAR для різних типів бойових транспортних засобів, створений у співпраці з турецькою компанією Aselsan на базі протитанкового комплексу "Скіф" (130-мм ракети РК-2С). Вперше українсько-турецький бойовий модуль був продемонстрований під час випробувань в Україні в травні 2018 р. (завершені в червні 2019 р.).
Основним озброєнням цієї універсальної дистанційно керованої і стабілізованої системи озброєння є Птури, доповнені парою кулемети калібру 12,7-і 7,62 мм. Причому українські ракети здатні знищувати ціль на відстані 5 км і пробивати броню товщиною 800 мм за динамічним захистом.
Турецька компанія виступила розробником та інтегратором бойового модуля, зокрема, систем стабілізації та дистанційного керування вогнем, систем захоплення і супроводу цілей, денного та нічного каналів спостереження. У свою чергу, "Спецтехноекспорт" забезпечує поставку керованих ракет, розроблених і вироблених Держккб "Луч" і систем наведення і управління ним.
Відзначимо, що даний проект є першим прикладом спільного просування українсько-турецьких оборонних продуктів на ринках третіх країн - створений на гроші Катару. Раніше між "Спецтехноэкспортом" і турецької державної корпорацією MKEK був парафований контракт на поставку 120 мм стовбурових керованих ракет "Конус" виробництва ДП "Держккб "Луч".
Після початку серійного виробництва (а в 2018-2019 роках з України поставлені необхідні комплектуючі для 130 одиниць) очікується, що інтерес до проекту проявлять як військові Туреччини, так і України. Через свою відносно невеликої маси бойовий модуль SERDAR цілком може бути інтегрована на будь-яку легку бронетехніку, яка складається на озброєнні ЗСУ.
Ще одним сусідом, який вкрай зацікавлений у співпраці в галузі створення і виробництва протитанкових ракетних комплексів, є Польща. Тут ще з 2014 р. реалізується програма розробки для Війська Польського нового легкого переносного протитанкового ракетного комплексу з лазерною системою наведення "Пірат".
Компанія Mesko, яка, власне кажучи, і веде розробку, дуже активно співпрацює з Держккб "Луч". Причому в цьому випадку в рамках проекту Держккб "Луч" відповідає за проект ракети в цілому як носія, блок аеродинамічних рулів і автопілот (у співпраці з CRW Telesystem-Mesko). Польська сторона відповідає за гироскопическую стабілізовану головку наведення, оптоелектроніку, а також за боєголовку, двигуни та інше (в тому числі і пускову установку).
Як відомо з відкритих джерел, максимальна дальність стрілянини у піхотному варіанті ПТРК "Пірат" становить 2500 м. Причому ракета калібру 107 мм, яка запускається з транспортно-пускового контейнера масою 15 кг, оснащена бойовими частинами з трьома типами вагою 2,5 кг - кумулятивного (пробиття на рівні 550 мм за динамічним захистом), термобаричної і осколково-фугасної.
До складу прицільного комплексу ПТРК входять денної і цілодобовий тепловізійний приціл, лазерний цільової покажчик, електронний компас і GPS-приймач.
Цілком природно, що ці показники дуже схожі на ті, які реалізовані в легкому ПТРК "Корсар" з ракетою Р-3, який складається на озброєнні ЗС України. Проте у нашого "Корсара" і польського "Пірата" цікаві і суттєві відмінності. Так, в "Корсарі" застосована схема керування ракетою за допомогою лазерного променя, який світить у хвіст ракети Р-3. При цьому оператор повинен тримати мета в прицілі до самого моменту попадання ракети.
У "Піратів" застосовано інше рішення: ракета наводиться на ціль за допомогою лазерного целеуказателя LPC-1 (який може бути встановлений як на самій пусковий, так і, наприклад, на безпілотник), промінь якого формує на цілі точку, в яку та повинна потрапити ракета. Целеуказатель має масу всього близько 5 кг і може використовуватися не тільки для наведення ПТУРов, але і 120-мм керованих мінометних мін і 155-мм керованих артилерійських снарядів.
Саме тому основою проекту "Пірат" є створення спеціального модуля, який спрямовує ракету під час польоту на пляму лазера, який підсвічує мета. Також були розроблені та впроваджені у серійне виробництво кремнієві квадрантні детектори, що працюють у близькій частині інфрачервоного спектра (SWIR). Зараз розроблено три модуля з фоточутливих поверхнями: одна версія діаметром 3 мм і дві - діаметром 10 мм.
Поляки до головних переваг використання комплексів "Пірат" відносять насамперед дешевизну, можливість транспортування одним солдатом, реалізацію принципу типу "вистрілив і забув" (ну як мінімум з точки зору оператора, адже підсвічування нікуди не дівається). Також до плюсів відноситься можливість швидкого пуску ракет по цілях, послідовно підсвічується оператором лазерного целеуказателя.
Станом на початок 2020 р. існує як мінімум 10 примірників "Пірата" (принаймні, стільки комплектів вузлів і деталей для зборки в 2019 р. було поставлено ДК "Укрспецекспорт"), і він проходить полігонні випробування (розпочаті в 2017 р.).
У серпні 2019 р. польська преса демонструвала поодинокі пуски ПТРК "Пірат" на полігоні Липа поблизу міста Стальова Воля. Всього "на камеру" було виконано два пуску ракет по цілях, які перебували на дистанції близько 2050 і 900 м від пускової установки. Мета - щит розміром 2,5 × 2,5 м - була підсвічена з дистанцій до 2100 і 1000 м відповідно з допомогою LPC-1. У першому випадку діаметр плями лазера становив близько 70 см, у другому - 30 див. Обидві ракети атакували в режимі "атака зверху" і потрапили в ціль в межах плями, що можна розцінити як пряме попадання.
Поточний хід подій дозволяє сподіватися на початок підготовки до серійного виробництва вже найближчим часом. Причому, судячи з усього, угода з Держккб "Луч" передбачає локалізацію виробництва всіх елементів системи на території Польщі (в якій саме пропорції, що є комерційною таємницею).
Таким чином, можна говорити про те, що ракети від "Променя" нині затребувані не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку, що дозволяє говорити про перспективність даного напрямку для нашого військово-промислового комплексу. Головне, щоб вкладалися гроші в подальший розвиток, а не просто проїдалися напрацювання 1990-х років.