Атака з Джанкоя. Навіщо Путін направив у Крим чотири десантних літака

Росія розглядала і розглядає півострів виключно як вигідної в стратегічному плані військову базу, яка, на думку генералів, повинна посилити південні кордони. І дозволить контролювати Чорне море.

Тому, незважаючи на очікування місцевих жителів, що півострів стане "вітриною російського світу" і "всеросійської здравницею", Росія розпочала активну мілітаризацію півострова.

Дуже швидко російськими військовими були зайняті не тільки всі військові об'єкти, які раніше належали українським збройним силам, але й організовані нові.

У підсумку за оцінними даними на осінь 2018 р. російська угрупування в Криму налічує майже 32 тис. чоловік особового складу, 122 літака, 71 бойовий корабель, 16 зенито-ракетних комплексів. Причому є інформація, що в Криму, можливо, вже розміщена ядерна зброя. Причому не тільки в расконсервированном в 2016 р. радянському ще об'єкті "Феодосія-13", але і на російських військових кораблях. Зі зрозумілих причин перевірити ці повідомлення не представляється можливим.

Особливо російська військова активність зросла після нападу на наші судна в Керченській протоці 25 листопада. Практично відразу різні відкриті джерела стали говорити про різке зростання накопиченні військ, так і предметів постачання. Причому, що цікаво, більша частина військ прямує на північ півострова - ближче до адміністративної межі АРК з континентальної Україною.

По всій видимості, тут стає центром аеродром Джанкой. На початку листопада сюди були передислоковані відносно нові зенітно-ракетні комплекси С-400 (з дальністю ураження цілей до 400 км).

Потім 6 грудня сюди демонстративно були перекинуті десантні частини з Новоросійська на чотирьох Іл-76МД, які вчинили переліт за маршрутом Таганрог-Анапа-Джанкой. Причому цікаво, що сталося це синхронно з подіями на полігоні Озерне Житомирської області, де президент України Петро Порошенко урочисто відправляв 170 осіб зі складу 95-ї десантно-штурмової бригади на кордон на таких же чотирьох Іл-76МД. Хто кого тролив, абсолютно незрозуміло, але не здивуюся якщо рано чи пізно спливе факт того, що це була відповідь наших військових на російський виклик.

Паралельно росіяни почали збільшувати свою чималу авіаційне угрупування - так, на аеродром Саки був перекинутий літаючий радар - літак управління А-50, а в Бельбек - гідролітак Бе-200 (двигуни для якого, до речі, вироблялися і виробляються в Запоріжжі). А на аеродромі Джанкой вперше на супутникових знімках були виявлені важкі військово-транспортні вертольоти Мі-26Т.

Всі ці рухи можуть свідчити про два варіанти розвитку подій. Або росіяни реально почала боятися якихось активних дій з боку ЗСУ на кримському напрямку (і тоді стає зрозумілим, наприклад, перекидання такого щодо оборонної зброї як ЗРК С-400) або росіяни самі готуються до "остаточного вирішення українського питання", про що останні два тижні буквально з кожного праски представлені російські пропагандисти.

З іншого боку, атака росіян з Криму (навіть скоординована з ударом з Придністров'я і висадкою морського десанту в районі Одеси) виглядає з військової точки зору вкрай сумнівною операцією в плані кількості втрат. Тут завдання може бути як локальна (умовно кажучи, забезпечення Криму водою), так і глобальна - повний розгром української угруповання і нанесення максимальної шкоди.

Притому локальна задача навряд чи може бути вирішена на нинішньому етапі - адже очевидно, що навіть якщо взяти під контроль Новокаховське водосховище, це не дасть ніякої води для Криму. Росіянам треба брати під контроль всі водорозподільні станції по Дніпру мало не до Славутича Київської області. В іншому випадку перекриття води та проблеми неминучі.

Рішення ж питань стратегічного плану - це повномасштабна війна з застосуванням тактичного ракетного зброї та авіації. І в цьому випадку Європа змушена буде реагувати.

Тому все списати на громадянську війну навіть на рівні пропаганди вже точно не вийде. Фактично це буде повне руйнування післявоєнного устрою Європи, на яке ні ЄС, ні тим більше США піти не можуть.

І ще один суто військовий питання - логістика такого наступу. Росіяни, звичайно, зібрали величезні запаси військового спорядження та майна в Криму, але навіть при локальному настанні 20-тисячного угруповання знадобляться сотні тисяч тонн пального, набоїв та іншого. І тут постає питання - яким чином перекидати. Морем через Азов - довго. По повітрю - з великим ризиком бути збитими і не дуже зрозумілим результатом. Є ще, звичайно, Кримський міст, але це, по-перше, лише автомобільний міст (залізничний ще тільки в проекті), а по-друге, невідомо, як довго він простоїть після початку активних бойових дій - адже в цьому випадку він стане законною метою для нашого будь-якого авіаційного нальоту або для ракети. А "Точки-У" в наших арсеналах все ще є, та й кілька льотчиків для самогубного вильоту ще знайдуться.

І так - втрати у разі настання навіть при відносно слабкому опорі нашої армії (у чому особисто я сумніваюся) будуть колосальні, і це доводить досвід другої світової та громадянської воєн. І якщо тоді втрати обчислювалися десятками тисяч, то зараз при наявності артилерії (а тим більше реактивної) навряд чи вони будуть менше. А питання - як сприйме каравани трун загиблих "за Путіна" російське суспільство - залишається відкритим. Особливо зараз на піку падіння популярності режиму.

Немає сумнівів і в тому, що в разі початку операції з Криму в Чорному морі можуть з'явитися кораблі НАТО, а на українських аеродромах - американські літаки (нехай навіть і з складу Національної Гвардії). Майже не викликає сумнівів, що практично відразу буде як мінімум встановлена "безполітна зона", а решта - це справа техніки, відпрацьованої в Іраку, Югославії та Лівії.

Загалом, підводячи підсумок варто сказати, що, незважаючи на досить загрозливі масштаби підготовки, навряд чи варто побоюватися прямого військового вторгнення. Принаймні до весни наступного року.