Десакралізація газу. Як проросійські ЗМІ в Україні "спалилися" на вітряках Руслани

Відносне затишшя на донбаському театрі бойових дій аж ніяк не означає, що російські "боти", які ведуть інформаційну війну з Україною, мають збавляти оберти. Путінські "музи" повинні волати незалежно від того, що там відбувається з гарматами. В іншому ж російська інформаційна артилерія майже ні чим не відрізняється від артилерії реальної - старанно слухаючись своїх командирів, вона б'є по визначених заздалегідь цілях інформаційними залпами, працюючи злагоджено, одностайно та методично.

Підтвердження останньої тези довго шукати не треба. Приміром цього тижня в українському інформаційному просторі сталася не надто визначна для українців подія, яка натомість чудово продемонструвала, як працюють російські пропагандисти в Україні.

Мова йде про соціальний ролик за участі співачки Руслани, в якому переможниця Євробачення-2004 спробувала пояснити українцям, чому впровадження нової ціни на газ було необхідним, і як важливо розвивати енергозберігаючі технології. Власне, ролик Руслани був одним з кількох аналогічних, але російських пропагандистів він зацікавив найбільше, адже Руслана виявилася найбільш зірковим персонажем з усіх, та й розгулятися "кремлеботам" було де.

Наступного дня після появи в відео з Русланою в мережі російські пропагандистські сайти та українські сайти проросійського спрямування вибухнули новинами та псевдоаналітикою, обігруючи цей інформпривід. Якщо ж порівняти всі ці матеріали, то можна зробити кілька доволі цікавих спостережень.

По-перше, більшість матеріалів побудовані на кількох простих тезах, як то: українцям намагаються довести, що підвищення тарифів - це добре (наголошуючи на очевидній абсурдності подібної постановки питання); дуже багата Руслана вчить жити злиденних українців (провокуючи низькі почуття заздрості та ленінську "класову ненависть"); подібні агітаційні ролики викликали масове обурення простих українських користувачів соцмереж (мовляв, терпець українців ось-ось надірветься, а там і до сумнозвісного третього Майдану недалеко); головна агітаторка Руслана - дама, м'яко кажучи ексцентрична, що погрожувала вчинити само спалення (натякають, що агітувати за високі тарифи можуть тільки люди не сповна розуму).

По-друге, всі ці одноманітні, а іноді майже ідентичні, матеріали присвячені ролику Руслани розмішують як відверто проросійські сайти, розташовані в Росії (приміром, Anna-news, "Украина.ру" чи сайт militariorgucoz.ru, що прославляє російських окупантів на Донбасі), так і українські псевдооб'єктивні ресурси, проросійська орієнтація яких, тим не менш, доволі очевидна і всім в Україні відома ("Весті", "Страна.ua"), так зрештою і сайти що позиціонують себе як дуже патріотичні, але опозиційні до чинної влади (наприклад такий собі "патріотичний" сайт - Опозиційний голос правди). Також до цього дійства не могли не долучитися і ватні блогери - Мирослава Бердник та Анатолій Шарій. Спектр сайтів, що пройшлися по Руслані, також вельми широкий за критерієм професійності - від "зливних бачків" до "важковаговиків" типу тих же "Вестей", "Украины.ру" чи "Страны. ua".

По-третє, майже всі публікації з цього приводу цитують досить обмежене коло прикладів "народного обурення" роликом Руслани - це відома подружка терористів адвокатеса Тетяна Монтян та такий собі журналіст Олексій Довбуш (практика вигадувати собі нікнейми з відсилкою до українських народних месників дуже типова для прокремлівських мережевих агітаторів), який позиціонує себе як журналіста, що працює у Верховній Раді України, при цьому його стрічка містить переважно перепости української зрадофільської спрямованості.

Ну, і по-четверте, особливої уваги усі пропагандисти приділяють персонально Руслани, не соромлячись вдаватися до особистих образ та не шкодуючи типово ватних лексем, типу "спалахуйки" чи "кастрюлєголових".

Як бачимо, ролик Руслани збудив російських пропагандистів не на жарт, в той час як українці поставилися до нього доволі спокійно. Варто відзначити, що за тиждень відео набрало на "Ютубі" 65,5 тис. переглядів, що, навіть за скромними українськими мірками, не особливо вражає. Приміром, останнє відео гумористичного каналу "Чоткій паца", де вистачає політичних жартів, за час вдвічі менший набрало втричі більше переглядів, і це без шаленої реклами, яку влаштували соціальному ролику Руслани російські пропагандисти.

Чому ж "кремлеботів" так зачепила соціальна реклама від Руслани. Окрім "зрадофільської" теми підвищення тарифів, за допомогою якої дуже зручно розхитувати ситуацію в середині України, роздмухуючи тему невдоволення владою, Руслана ще й посягнула на одну зі скрєп російської державності. Як відомо, газ в Росії - більше ніж газ, це системо- та державоутворюючий елемент не гірше, а то й важливіше православ'я, самодержав'я і народності. Газ для сучасного росіянина це і доказ, особливої божої ласки до його "імперії світла" (не дарма ж господь наділив Росію таким багатством), і зброя покарання норовливих (не будете слухатись відключимо газ), і інструмент підняття з колін (а де ще брати гроші на забезпечення імперської величі - іскандери, кримнаш, підкорення космосу, фільми Міхалкова). Отже газ - річ вочевидь сакральна, такий собі святий дух Путіна. І Руслана, як і Україна загалом, зазіхнула на святе - намагається десакралізувати російський газ, принизивши його до рівня звичайного викопного палива, що є чистим святотатством, до якого ніяк не можна бути байдужим і яке вимагає обов'язкового та показового покарання.