Ворог Трампа. Чому Ситнику пора подавати у відставку
У велику політичну гру навколо Дональда Трампа, де держава Україна виявилося прямо залучено під внутриамериканские розборки між республіканцями і демократами зі своєю порцією компромату, включився зараз позафракційний народний депутат, а в минулому член Партії регіонів Андрій Деркач. У середу, 9 жовтня, він скликав прес-конференцію, на якій оприлюднив листування між Посольством США в Україні часів Марі Йованович і НАБУ, з якої випливає, що НАБУ на постійній основі інформувало американське посольство про хід розслідування резонансних кримінальних справ, в тому числі і тих, матеріали по яких мали гриф "секретно".
Головним фігурантом скандалу виступив відомий заступник директора НАБУ Гізо Углава, який, як стверджує Деркач, через свою помічницю передавав США інформацію, яка є важливою частиною пазла втручання у вибори в США і міжнародної корупції".
Серед переданих матеріалів, як стверджує Деркач, були і по справі екс-міністра екології та власника Burisma Group Миколу Злочевського. Саме цю справу, нагадаємо, є ключовим для президента США Дональда Трампа в його протистоянні з демократом і віце-президентом Джо Байденом.
Крім того, Деркач стверджує, що має докази незаконного збору НАБУ персональних даних тодішнього генерального прокурора України Віктора Шокіна, який зараз нібито готовий виступити в якості головного свідка проти Байдена перед Конгресом США.
Сам Андрій Деркач — особистість, зрозуміло, з далеко небездоганною репутацією. Крім того, що Деркач — екс-"регіонал", який голосував за "диктаторські закони", він ще й випускник московської Академії безпеки Росії і гарячий поборник ідей російського православ'я. Так що вкрай малоймовірно, що, вступаючи в цю гру, Деркач керувався мотивами захисту української держави або загостреним почуттям справедливості. Тим не менш оприлюднені ним документи вимагають найпильнішої вивчення. Адже попередні висновки з документів Деркача дозволяють стверджувати, що керівництво НАБУ політично ангажоване, виконує свою головну функцію, якою є боротьба з корупцією, вибірково і не дотримується таємницю слідства. У цивілізованих країнах одного тільки підозри в цьому більш ніж достатньо, щоб вимагати відставки першого керівника НАБУ Артема Ситника та його заступника Углавы.
Що ж стосується обвинувачення Ситника втручання у вибори в США, то тут все одними лише документами Деркача не обмежується. Паралельно з ним у мережу потрапила якась аудіозапис, де людина з голосом, схожим на голос Ситника, прямо зізнається в тому, що допомагав на виборах Хілларі Клінтон, оприлюднивши інформацію по Полу Манафорту, якого в результаті цього засудили в США. Зрозуміло, стверджувати, що ця аудіозапис достовірна, поки не можна, але загальний потік звинувачень на адресу Ситника і НАБУ за втручання у вибори в США вже, схоже, досяг критичної маси.
Всі ці матеріали вписуються в канву інших скандалів, в яких виявилося замішано керівництво НАБУ за свою недовгу історію. Тут варто згадати головний скандал президентської виборчої кампанії про корупцію в "Укроборонпромі", торкнулася відомство Ситника самим безпосереднім чином. Тоді, нагадаємо, НАБУ звинувачували не тільки в свідомому затягуванні розслідування і приховування матеріалів справи, але і безпосередньо в корупції. Оприлюднені записи листування між фігурантом розслідування корупції в "Укроборонпромі" Андрієм Рогозою та керівником головного підрозділу детективів НАБУ і кумом Ситника Андрієм Калужинским давали підстави підозрювати останнього в отриманні від бізнесменів неправомірної вигоди, що стало підставами для відсторонення Калужинского. Однак для Углавы, який також безпосередньо фігурував у скандалі з "Укроборонпромом", і Ситника, який як керівник відповідає за дії своїх підлеглих, ніяких наслідків не було.
Не встиг остаточно вщухнути скандал з корупцією в оборонці, як вже особисто Ситник став об'єктом звинувачень у корупції. Мова йде про скандальну відпочинку Ситника в мисливських угіддях в Рівненській області, за який платили місцеві бізнесмени. Справа навіть дійшла до суду, де Ситник так і не зміг виразно пояснити, чому не платив за надані йому послуги самостійно. У цій історії директор НАБУ відбувся чисто символічним штрафом за адміністративне правопорушення. І хоча серйозних юридичних наслідків це рішення суду для Ситника не мало, сам факт того, що керівник головного антикорупційного відомства країни визнано винним у корупційному правопорушенні, більш ніж красномовний.
І всі ці скандали, нагадаємо, відбуваються на тлі якщо не провальною, то далеко не самої успішної роботи НАБУ по своєму головному напрямку — боротьбі з корупцією. Справи, які розслідують детективи бюро, або затягуються на роки, або розвалюються вже в судах. Жодного обвинувального вироку щодо гучного корупційного справі НАБУ так і не отримало, а вічні відмовки на погані суди, недосконале законодавство, відсутність права на прослуховування і стеження не можуть спрацьовувати вічно. За великим рахунком НАБУ під керівництвом Ситника систематично продукує тільки скандали.
Природним виходом з цього глухого кута для Ситника, якого майже неможливо за законом звільнити, було би добровільно піти у відставку, щоб з'явилася можливість перезавантажити Антикорупційне бюро. В іншому випадку, особливо якщо міжнародний скандал навколо НАБУ набере обертів, справа може дійти до того, що єдиною можливістю його відставки стане "вступ в силу обвинувального вироку суду".
