Дерегуляція оптом. Щоб прорватися в Doing Business 40, доведеться наступити на горло депутатам
Поліпшення інвестиційного клімату в Україні є одним з ключових завдань як парламенту (в рамках коаліційної угоди), так і уряду, якщо судити по його програмі. Окрему увагу питанню поліпшення показників України в рейтингу Doing Business приділено президентської стратегії Україна-2020.
Однак практика значно менш райдужна. За останній рік рейтинг України збільшився на три позиції— до 80-го місця, та й то багато в чому за рахунок зміни методології — в Україні традиційно не обмежують жінок-підприємців за гендерною ознакою. Що, безумовно, добре. Якщо ж говорити про суть реформ, то всі ключові законопроекти, спрямовані на покращення інвестиційного клімату, лежать в парламенті з початку 2015 р. В кращому разі вони потрапляють до порядку денного, але так і не доводяться до голосування. Причина банальна — немає голосів. Адже кожен із проектів — то новий закон про банкрутство, то проект про автоматичної реєстрації платників ПДВ — зменшує обсяг адміністративної ренти і позбавляє того чи іншого депутата, а іноді і цілу фракцію, джерел існування. А адже жити за зарплату депутати, судячи з їх е-декларацій, звикнуть ще не скоро.
Усвідомлюючи складність з проходженням реформаторських, а точніше антикорупційних законів через парламент, прем'єр Володимир Гройсман вирішив змінити тактику: об'єднати десяток законопроектів в один пакет, внести його в парламент від імені уряду і, заручившись підтримкою президента, примусити депутатів проголосувати за реформи.
Зараз складно оцінювати успішність обраної тактики, але за задумом авторів ідеї до кінця року проект буде в парламенті, в січні його включать до порядку денного, у лютому проголосують у першому читанні, потім у другому читанні та в цілому, а до квітня проект буде підписаний президентом і опублікований. Щоб встигнути потрапити в звіт Світового банку. Тоді восени наступного року, коли буде опублікований черговий рейтинг Doing Business, Україна зможе вдвічі покращити свої показники і піднятися з 80-го на 40-е місце. За умови, якщо наші сусіди не покажуть проривних реформ, а методологія рейтингу не буде змінюватися.
За що боремось
За чинним законом середній термін банкрутства підприємства становить майже три роки, а кредитори банкрута в середньому отримують лише 8,3% суми боргу. При цьому вартість послуг різноманітних посередників та арбітражних керуючих становить гігантські 42% від активів банкрута. Фактично кошти від продажу активів підприємства-банкрута йдуть не його кредиторам, а різноманітним посередникам. Новий закон змінить ситуацію на протилежну — банкрутство буде проходити швидко і без зайвих витрат. Мета — знизити середній термін процедур банкрутства до двох років, апетити посередників і консультантів будуть помірні (мета — до 10% від активів банкрута), а самі боржники зможуть отримати значно більшу частку заборгованості (мета — до 40% від обсягу боргу).
Аналогічний механізм зараз апробуються на банках-банкрутах, їх активи почали продавати через систему Prozorro. У разі прийняття нового законодавства про банкрутство через цю систему можна буде продавати активи звичайних банкрутів.
Відповідний закон "висить" у парламенті вже два роки, а саму реформу системи банкрутства намагаються провести років п'ять. Результату поки немає. З простої причини — чинне законодавство дозволяє продавати майно підприємств-банкрутів "своїм" в два-три рази дешевше ринку. Ціна питання —мільярди "лівого" заробітку на перепродажу активів
Результат: за показником якості процедури банкрутства Україна ділить з Камбоджею 161-162-е місця серед 165 країн. Гірше, ніж у нас, складається ситуація для кредиторів тільки в Центрально-Африканській Республіці, Сполучених Штатах Мікронезії, Венесуелі і Бурунді.
Варто зазначити, що, згідно з чинним законодавством, будь-який інвестор, який хоче побудувати, зобов'язаний заплатити так званий пайовий внесок. Податок у місцевий бюджет сумі 4-10% від вартості будівництва. У минулому році обсяг будівництва становив 56 млрд грн, з них 38 млрд інженерні споруди (пайового внеску немає), 13,5 млрд житло (0,54 млрд пайового) та 14,4 млрд комерційної нерухомості (1,44 млрд пайового).
Теоретично місцеві бюджети повинні були отримати близько 2 млрд грн надходжень в якості пайового внеску, в реальності отримали близько 700 млн грн, з них половину — Київ. Практика показує, що пайовий внесок сплачують тільки "чужі", "своїм" місцеві ради надають пільги, знижки або взагалі звільняють від сплати внеску. Таким чином, пайовий внесок, з одного боку, перетворився на податок на "чужих" інвесторів, з іншого — спосіб додаткового "заробітку" для місцевих депутатів. За експертними оцінками пільги по пайовому внеску на суму 1,3 млрд грн за минулий рік обійшлися інвесторам в 300 млн грн кешем, який потім поповнив е-декларації місцевих депутатів.
Скасування пайового внеску різко зменшить інтерес до місцевим радам з боку політичних партій, особливо це стосується міст-супутників, таких як Ірпінь або Бровари, і різко покращить показники України у рейтингу Світового банку. За даними Doing Business, існування пайового внеску збільшує витрати на адміністративні процедури у будівництві в Україні (за умови будівництва промислового об'єкта) до 15,2%. За показником вартості регуляторних процедур Україна серед 185 країн світу займає почесне 175-е місце. Гірше, ніж у нас, ситуація склалася тільки в Гвінеї-Бісау (15,7%), Гаїті (15,7%), Зімбабве (25,2%), Мадагаскарі (30,8%) та Афганістані (76,6%).
Крім цих ключових блоків, в пакеті законів Doing Business 40 є ще з десяток позицій — збільшення компетенції третейських судів, остаточне скасування печаток, спрощення реєстрації платником ПДВ, новий порядок присвоєння поштової адреси, новий порядок експертної грошової оцінки земельної ділянки та посилення вимог до архітекторам. Ці позиції менш резонансні, можливо, менш важливі для обивателя і вітчизняного підприємця — ми вже до всього звикли, але не менш важливі для іноземного інвестора.
Зараз у світі надлишок капіталу, вільної робочої сили, сировини, і Україна повинна не просто показувати потенційним інвесторам існування прийнятних правил ведення бізнесу, але й конкурувати, іноді жорстко конкурувати за інвестиції, тобто за нові робочі місця та нових платників податків, зі своїми сусідами. Румунія зараз знаходиться на 36-му місці в рейтингу, Білорусь на 37-му, Молдова-на 44-му, ну і наш гібридний партнер Росія на 40-му місці. Наше потенційне місце в четвертому десятку країн буде означати тільки те, що ми обходимо Росію і не гірше Білорусі. Це відмінний крок (у разі реалізації), але далеко не завершення гри.
Інвестиційний клімат сьогодні у нас не тільки повинен бути краще, ніж вчора, і краще, ніж у путінській Росії, але і краще, ніж у Польщі (24-е місце). Просуваючись в рейтингу на один-два пункти або приймаючи в парламенті з боями по одному-два рішення в місяць, ми не зможемо конкурувати із сусідніми країнами.
Нам потрібні швидкі і гучні перемоги, навіть якщо серед постраждалих опиняться і самі депутати. Адже з новим законодавством про банкрутство і після скасування пайового внеску їх е-декларації в наступному році помітно схуднуть.
