Медведчук замість закінчення війни. Навіщо Зеленському знадобився референдум по Донбасу

Пресконференція Володимира Зеленського, присвячена дворіччю його президентства, тривала три години. Оскільки хвалитися йому було особливо нічим, він дуже багато говорив про свої плани. І якщо віджати воду, то в сухому залишку залишаться три важливі речі: плани по Донбасу, плани по деолігархізації і плани на другий термін.

Плани по Донбасу

Зеленський, звичайно, підготувався до питань про те, а де ж обіцяне ще два роки тому швидке закінчення війни. І одним своїм планом він поділився. Це — референдум.

Оскільки справа ця важлива і складна, тут двома словами не обійдешся. Проте, Зеленський видав досить-таки звʼязний спіч з юридичними подробицями. Перш за все він підкреслив, що є два варіанти референдуму. По-перше, може бути референдум за народною ініціативою. А по-друге, "що стосується змін до Конституції, то повинна бути ініціатива президента", — підкреслив він.

І далі він перейшов до суті. На його думку, на всеукраїнському референдумі "повинне бути головне питання, яке у нас є, — це ситуація на Донбасі. Я впевнений, що через деякий час (бо у нас кілька планів припинення війни і повернення людей і територій) ми представимо на суд референдум саме за такою тематикою. Це буде другий план, якщо не спрацює перший", — заявив він.

Потім він ще кілька разів повертався до цієї теми, відповідаючи на запитання журналістів. Він підкреслив, що план А (тобто те, що проводиться вже протягом двох років і досі не дало результатів) поки ще триватиме. А в разі референдуму пообіцяв: "Зради не буде. Я гарант Конституції".

Якщо зазирнути в Конституцію, то можна побачити там в статті 106, що президент "призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції". У статті 156 йдеться про те, що президент може подати законопроєкт про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України"; за умови його прийняття не менш як 300 народними депутатами він затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається президентом України.

Отже, насправді Зеленський не має права просто так взяти і оголосити референдум про внесення змін до Конституції. Необхідно, щоб спочатку ці зміни прийняла 300 голосами Верховна Рада. Однак підкреслимо, що спіч про референдум — це була домашня заготовка. І якщо Зеленський сказав, що може знадобитися референдум по Донбасу і що можливий не тільки референдум за народною ініціативою, а й референдум з президентської ініціативи про внесення змін до Конституції, — значить, такий варіант на Банковій зараз всерйоз прораховується.

Про те, як може бути сформульоване питання референдуму, Зеленський категорично відмовився розповідати. І це зрозуміло. Справа в тому, що референдум зараз — це нова опція, яку Банкова виставила на торги з Кремлем, Берліном, Парижем і Вашингтоном.

Якщо Зеленський сторгується з Путіним, то ніякого референдуму, ймовірно, взагалі не знадобиться. А ось якщо план А остаточно зайде в глухий кут, то Банкова може організувати референдум, наприклад, про те, щоб повністю відгородитися від окупованих територій і покласти всю відповідальність за тамтешнє населення на окупантів.

У будь-якому випадку на пресконференції було очевидно, що Зеленський розуміє відсутність у нього великих шансів закінчити війну незабаром. І він дуже не хоче, щоб через рік на аналогічній пресконференції його запитували: ну і де ж закінчення війни, яке було обіцяно три роки тому?

А референдум для нього — чудовий спосіб перекласти свою відповідальність за свою невиконану обіцянку на народ. Головне — питання сформулювати так, щоб українці розкололися на два табори. А Зеленський буде нібито над сутичкою і пообіцяє зробити так, як скаже більшість українців. Після цього він зможе відкидати будь-які претензії з будь-яких сторін і заявляти: я реалізував такий варіант закінчення війни, який вибрала більшість народу.

Плани по деолігархізації

Також Зеленський багато говорив про майбутній законопроєкт про олігархів. "Я думаю, що він зʼявиться на наступному тижні. Головний сенс і філософія — ми не хочемо вбити бізнес, але ми точно вбиваємо вплив олігархічної системи в нашій країні. Впливу на мас-медіа не буде, впливу на політику не буде, впливу на чиновників не може бути. Але якщо це станеться, то вони зʼявляться в спеціальному реєстрі, і вони можуть втратити активи, що знаходяться за кордоном", — заявив Зеленський. Він додав, що олігархам буде надано час, щоб виконати вимоги закону. Тобто, потрібно розуміти, миттєвої деолігархізації не буде.

Навіщо знадобився цей закон, теж цілком зрозуміло. Третій рік піаритися на обіцянках швидкого закінчення війни не можна — народ таке просто не купить. Тому потрібно почати піаритися на чомусь іншому. І Зеленський вже почав — він піариться на боротьбі з олігархами. І в якості першої перемоги видає Медведчука, який сидить під домашнім арештом, хоча підозри йому висунуті зовсім іншого плану — держзрада і пособництво окупантам.

У той же час Зеленський дав зрозуміти на пресконференції, що санкцій проти Коломойського не буде, хоча це питання піднімав держсекретар США Ентоні Блінкен під час недавнього візиту до Києва. "Це феномен нашої "меншовартості", що пан Байден надіслав держсекретаря, щоб я ввів санкції. При мені так не буде", — заявив він, відповідаючи на питання "Схем" (проєкт "Радіо Свобода").

Так що деолігархізація буде дуже вибіркова. Втім, почекаємо, коли зʼявиться обіцяний Зеленським законопроєкт. Напевно там знайдеться багато родзинок.

Плани на другий термін

Незважаючи на численні прямі питання, Зеленський кокетував і робив вигляд, то він ще не вирішив, чи порушувати своє слово, яке він дав народу в своїй передвиборчій програмі: "Відразу хочу запевнити — йду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього. Торгувати принципами, репутацією, країною заради збереження влади не стану". Тому всім було зрозуміло, що йти на другий термін він хоче. Ніякої інтриги тут уже немає. Але є інтрига в тому, на що він готовий заради збереження влади.

Звичайно, він знає, що його успіх залежить від телевізора. Тому для збереження влади він хоче, по-перше, отримати важелі впливу на медіа і, по-друге, мати площадку для регулярного піару.

Що стосується медіа, то одним з важелів впливу на телеканали якраз і стане закон про олігархів. Іншим важелем — майбутній закон про медіа. І ще одним, специфічним, — Центр протидії дезінформації, який вже створений в системі РНБО указами Зеленського.

Правда, на пресконференції Зеленський про свої плани встановити жорсткий контроль над медіапростором докладно не говорив. Як і будь-яка монополізація, справа ця тиха, шуму не любить.

Зате він, не соромлячись, прямо розповів, який майданчик буде їм використовуватися для регулярного піару: РНБО. "Ви побачите ще багато всього, дивіться нас щопʼятниці", — порадував він журналістів.

Деякі журналісти, до речі, допитувалися у нього, чому він використовує РНБО, якщо є правоохоронні органи. Дитячі питання. СБУ, прокуратура і т.п. мають своїх начальників, які і отримують головний піар на успіхах своїх відомств (якщо, звичайно, є чим хвалитися). А в РНБО голова — сам Зеленський, і головний піар дістається йому. А успіхи завжди легко намалювати, не потрібно ні суду, ні навіть слідства, підписав указ про санкції — і вуаля! — по всіх телеканалах розповідають про те, як караюча рука Зеленського наздогнала контрабандистів, злодіїв в законі або ще якихось персон, яких підказали піарники президента.