Гроші Шредінгера. Янукович пообіцяв жителям Донбасу дірку від бублика
Віктор Янукович завжди відчував когнітивні труднощі з формальною логікою, примудряючись регулярно веселити громадян різного роду дурницями. Російського прозаїка Чехова зробить українським поетом, т,про щоб не говорити про погане, пропонує це погане робити, то гроші на реформи обіцяє дістати з тумбочки, то можливу парусність вінка в умовах високої легковажності не розрахує...
На чужині, де Віктору Федоровичу доводиться ховатися останні три роки від народного гніву, здатності президента-втікача нести нісенітницю, схоже, лише посилився. Що тому провиною - постійний стрес із-за страху за своє життя, зловживання алкоголем або якісь інші шкідливі звички - для нас за великим рахунком вже не важливо. Однак своїм останнім перлом, сказавши, правда, вустами прес-секретаря свого сина, Віктор Федорович продемонстрував не лише свою особисту, особливу логіку, але і нетривіальний цинізм по відношенню так гаряче улюбленому (принаймні на словах) "народу Донбасу".
Коментуючи слова президента України Петра Порошенка про швейцарських банківських рахунках Януковича, Віктор Федорович видав воістину шедевральний силогізм: ніяких грошей у Януковича в Швейцарії немає, але якщо гроші все-таки існують, то Янукович від щирого серця дарує всі ці гроші "на допомогу жителям Донбасу, постраждалим від громадянської війни".
Як тут не згадати вислів одного із соратників Віктора Федоровича, нині вже покійного Михайла Чечетова - "Оцініть красу гри".
Янукович примудрився одним пропозицією спростувати факт наявності у нього грошей на закордонні рахунки і зробити широкий благодійний жест стосовно жителів Донбасу, подарувавши їм неіснуючі гроші.
В Україні такий вид подарунків традиційно називається "діркою від бублика", а демонстративне її дарування вважається знущанням, совешенным з особливим цинізмом. Але Янукович, мабуть, керувався принципом, що "головне не подарунок, головне - увага". Мовляв, подивіться який я молодець, і грошей не крав, і все накрадене роздав бідним...
Тим часом десь у далекому Шервудському лісі заворушився непримітний горбок з останками Робіна з Локслі... Адже герою англійських балад, щоб стати кумиром простолюдинів і забезпечити собі місце в історії, доводилося все награбоване у багатих віддавати бідним, що, погодьтеся, не надто гешефтно. Робін Гуд просто не був знайомий зі "схемою благородного розбою" від Януковича, ось і доводилося йому працювати собі в збиток. Та що з нього взяти - звичайний європейський "шлеппер"...
Віктор Федорович з Єнакієвого - це зовсім інша справа. Мало того, що гроші, які він великодушно "подарував" жителям Донбасу, одночасно існують, і не існують. Але якщо раптом виявиться, що вони все-таки швидше є, ніж ні, і їх знайдуть, то всі ці гроші відразу ж опиняться в державному бюджеті України без будь-якої участі Януковича в цій транзакції. І тут Віктор Федорович зможе не тільки повторити своє знамените "Астанавитесь!", але і розійтися на повну. Мовляв, я благородно віддав всі неіснуючі гроші багатостраждального народу Донбасу, але і тут проклята "київська хунта" відібрала у людей "шматочок щастя", якого не було, тому що грошей насправді немає, а якщо і є, то ці гроші не мої, але якщо з'ясується, що все-таки мої, то тепер точно не мої, бо я їх подарував народу, але гроші вже і не народні, бо "хунтою" у народу вкрадені. Ось що злочинна влада творить з простими людьми...
Нам же залишається побажати Януковичу не дуже заплутатися в своїх міркуваннях, хоча, знаючи його пристрасть до абсурду, не надто віриться, що йому це вдасться.