За заповітами Януковича? В чому суть першої реформи Саакашвілі
У перші ж дні на новій посаді Саакашвілі публічно проігнорував побажання Зеленського і замість названих ним пріоритетів запропонував якусь підозрілу ідею
Минув вже тиждень з 7 травня, коли Міхеїл Саакашвілі отримав посаду голови Виконавчого комітету реформ. Але ніяких конкретних пропозицій він й досі не висунув. Природно, в соціальних мережах наростає здивування, що переростає в обурення: "Саакашвілі, де реформи?"
14 травня Міхеїл Ніколозович вирішив відреагувати на суспільний запит і назвав свою першу реформу. Виявляється, це новий закон про державно-приватне партнерство (ДПП). Про це він заявив в ефірі програми "Право на владу" на телеканалі "1+1".
Чи відчули всі, хто зачекався реформ від Зе-влади, почуття глибокого задоволення? На жаль, навряд чи. Бо головне питання у сфері ДПП - це якісь свої функції (а також функції місцевого самоврядування) держава має намір передати приватним партнерам. Кожного бізнесмена, що займається тим чи іншим видом діяльності в тій чи іншій галузі економіки, цікавить, відкриються перед ним нові можливості завдяки новому закону про ДПП чи ні. Але Саакашвілі взагалі не вважав за потрібне давати на це запитання якусь відповідь.
Ось дослівно те, що він сказав: "Мені здається, головне, що Україна повинна отримати, - це державно-приватне партнерство. Ми повинні з малим і середнім бізнесом підняти це партнерство і сказати: держава може виконувати тільки ось ці функції, а всі інші функції - це тільки можна разом з людьми, які створюють добробут цієї країни, які створюють 80% робочих місць. Я хочу запропонувати Національній раді реформ новий закон про державно-приватне партнерство, де основні функції повинні належати приватним суб'єктам - дуже кмітливим, дуже розумним, дуже талановитим українцям. Я їх зустрічаю щодня".
Так які основні функції держави він хоче передати малому і середньому бізнесу? Оскільки Саакашвілі соромиться давати конкретну відповідь на це запитання, доведеться шукати відповідь в обхід сором'язливого Саакашвілі.
І ось що виявляється. Зараз діє Закон "Про державно-приватне партнерство", який був прийнятий 1 липня 2010 р., на самому початку президентства Януковича. Янукович тоді теж вдавав із себе великого реформатора, який йде гігантськими кроками назустріч бізнесу. І треба сказати, що закон отримав схвальні оцінки на міжнародному рівні.
Так, у звіті Європейського банку реконструкції і розвитку Concessions/PPP Law Assessment 2011 про законодавство, що регулює сферу ДПП у 34 країнах з перехідною економікою, йдеться, що в 17 країнах, включаючи Україну, спостерігається висока відповідність законодавства про ДПП світовим стандартам, в 10 країнах - середня відповідність, а в семи країнах, включаючи Грузію, - низька відповідність. Україна в цьому списку на 13-му місці, а Грузія - на 33-му, тобто на передостанньому. Нагадаємо, що Саакашвілі був президентом Грузії з 2004 по 2013 рр.
Зрозуміло, що для успіху ДПП важливо не тільки законодавство, але й практика. А з практикою у нас, безперечно, погано. Проте Саакашвілі чомусь говорить про необхідність нового закону. А про необхідності нової практики чомусь мовчить. Підозріло, чи не правда?
У тому ж звіті ЄБРР за 2011 р. 34 країни оцінюються по ефективності законодавства про ДПП. 10 країн, включаючи і Україну, і Грузію, потрапили у категорію з дуже низькою ефективністю.
У ЄБРР є і більш свіжий звіт - PPP Laws Assessment 2017/2018, що охоплює 37 країн з перехідною економікою. Узагальнено щодо відповідності законодавства про ДПП світовим стандартам і за його ефективності Україна і Грузія поділили третє-четверте місця знизу з рейтингом 43% з максимально можливих 100% (гірше за нас тільки Узбекистан з 40% і Туркменістан з 22%). Однак у нас, на відміну від Грузії, як і раніше, головна проблема не в самому законодавстві, а в практиці його застосування. Українське законодавство про ДПП отримало оцінку 69% у відповідності світовим стандартам і тільки 26% ефективності, тоді як Грузія - 48% і 37% відповідно.
Але і це ще не все. У світовій практиці найбільш великим видом ДПП за обсягом приватних інвестицій є концесія. У звіті ЄБРР за 2017-2018 рр. серед українських негативів відзначаються протиріччя між законодавством про ДПП та законодавства про концесії. Так от, "слуги народу" вже встигли цим перейматися. Ще 3 жовтня 2019 р. був поспіхом прийнятий новий Закон "Про концесії" (взамін поганого старого, прийнятого за часів Кучми), розроблений "слугами народу" і позначений Володимиром Зеленським як невідкладний. Завдяки цьому рейтинг українського законодавства про ДПП в рейтингу ЄБРР повинен піднятися ще вище.
Отже, навіщо ж Саакашвілі терміново знадобився новий закон про ДПП, причому саме в контексті малого і середнього бізнесу? Настільки терміново, що він зробив його своєю першою реформою, хоча Зеленський 9 травня назвав йому зовсім інші пріоритети: дерегуляцію бізнесу, реформу митниці, залучення іноземних інвесторів, пенсійну реформу. Ні про яке ДПП Зеленський не згадав, тобто це чисто вигадка Саакашвілі.
Які ж державні функції Саакашвілі раптом терміново захотів передати приватному бізнесу? Тут є два варіанти.
Перший варіант - це якщо Саакашвілі захотів розширити перелік, наявний у чинному законі про ДПП. Зараз в число сфер застосування ДПП входять: виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води; охорона здоров'я; туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; поводження з відходами, крім збору та перевезення; виробництво, розподіл та постачання електричної енергії; надання соціальних послуг, управління соціальним закладом, установою; виробництво та впровадження енергозберігаючих технологій, будівництво і капітальний ремонт житлових будинків, повністю або частково зруйнованих внаслідок бойових дій на території проведення антитерористичної операції; встановлення модульних будинків та будівництво тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб; надання освітніх послуг і послуг у сфері охорони здоров'я; управління пам'ятками архітектури та культурної спадщини.
"Якихось реформ... тобі ще не вистачає?" - можна було б вигукнути, але ми на всякий випадок уточнимо, що все-таки залишилися ще сфери, які не охоплені ДПП. І у Саакашвілі цілком може вистачити розуму запропонувати віддати їх у приватні руки. Це Збройні сили, СБУ, Нацгвардія і Нацполіція, в'язниці, суди, органи прокуратури, податкові та митні органи, обласні і районні держадміністрації.
Другий варіант - це якщо Саакашвілі захотів якісь з нинішніх сфер ДПП віддати конкретно малому і середньому бізнесу. І прописати в законі якісь дуже вигідні для малого і середнього бізнесу умови. Плюс усунення всякого контролю з боку держави. Тоді, звичайно, все зрозуміло.
Беремо першу сферу з вищенаведеного переліку: виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу. Своїми силами малий бізнес цю сферу не потягне, та й середній теж. А ось малі та середні підприємства, які створить який-небудь газовий олігарх типу Сергія Курченка, цілком можуть взяти цю сферу на себе і навіть витіснити звідти всіх конкурентів, які не пов'язані з Саакашвілі.
У будь-якому випадку дуже підозріло, що Саакашвілі в перший же тиждень на новій посаді вирішив публічно ігнорувати побажання Зеленського і замість названих ним пріоритетів запропонувати якусь дивну ідею. Яка навряд чи просто так прийшла в голову.
Утім, можливо, що все пояснюється просто невгамовною багатослівністю Саакашвілі. Мовляв, захотілося йому що-небудь пообіцяти малому і середньому бізнесу, ну, щоб привернути його до себе з перших же днів. Пообіцяти кредити? Так Зеленський вже понаобіцяв кредитів під 5-7-9%. Пообіцяти податкових пільг? Так Зеленський ж і вб'є, бо в державному бюджеті діра і без того зяє. Пообіцяю я ДПП, звучить красиво, "піпл повинен схавать".
Якщо справді розрахунок був на це, то Саакашвілі міцно прорахувався. Бо після року правління Зе-влади народ вже ситий по горло обіцянками, такими як зарплати за $4 тис. для вчителів, зростання ВВП на 40%, надбавки до 300% для медиків і ось останній хіт - 500 тис. нових робочих місць за місяць. До Саакашвілі ще не дійшло, що зараз народ, коли чує нову обіцянку від Зе-влади, тільки зло і нервово сміється.
Коротше, порожні обіцянки вже не проходять. Хочеш сподобатися - говори конкретно: що саме, хто саме і коли саме отримає. Якщо придумав обіцяти ДПП малому і середньому бізнесу - говори конкретно: які саме функції держави будуть передані, якому саме малому і середньому бізнесу і на яких саме умовах. А якщо цієї конкретики ще не придумав, краще мовчи, бо всі подумають, що ти всього-на-всього вирішив по-швидкому задовольнити інтереси Курченка.