День прокурора. Чому Луценка не відпустять з Генпрокуратури

Генпрокурор Юрій Луценко вранці 1 грудня на своїй Facebook-сторінці відзвітував про виконання поставленого перед ним завдання. На цьому посту він, нагадаємо, з 12 травня 2016 р. "Півтора роки тому перед моєю командою стояло завдання: демонтувати пострадянську каральну систему ГПУ, різко активізувати боротьбу з корупцією, дати результат у справах Майдану і збити розгул злочинності", - констатує генпрокурор. За його словами, за цей час були затримані 9,1 тис. корупціонерів, 2,8 тис. - в судах, 815 з них - отримали вирок. Крім того, у власність держави вдалося повернути засобів і майна на 53 млрд грн, в т. ч. 80 тис. га вкраденої землі.

"Указ президента про нову символіку, яким замінено залишки зловісного щита з мечами часів ВЧК-КДБ, - не просто зміна прапора ГПУ. Це фінальний крок ліквідації сталінської моделі единоначальной всевладної машини", - підсумував Луценко. І в кінці додав: "Працюємо далі".

Дату для підбиття підсумків своєї роботи генпрокурор вибрав не випадково: 1 грудня в Україні відзначається День працівників прокуратури. Але і його слова про те, що він виконав поставлене перед ним завдання, теж не випадкові. Відчувається, що він хоче піти.

Причини для такого бажання є. Справа в тому, що в найближчі кілька місяців Генпрокуратурі належить перетворитися на досить маловпливові відомство, хоча досі вона була одним із самих могутніх силових органів.

Нагадаємо, Конституція України, прийнята в 1996 р. визначила прокуратуру як самостійну гілку влади і відвела їй спеціальний розділ VII, поряд з Верховною Радою (розділ IV), президентом (розділ V), виконавчої влади (розділ VI) та судовою владою (розділ VIII). Цим не могло похвалитися жодне інше силове відомство.

Правда, у перехідних положеннях Конституції було сказано, що прокуратура повинна позбутися двох своїх найважливіших функцій - функції нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - після введення в дію законів, які передадуть ці функції іншим органам. Проте конкретних строків виконання цієї обіцянки встановлено не було, і воно повисло в повітрі на 20 років.

У червні 2016-го справу начебто зрушила з мертвої точки. Тоді до Конституції були внесені зміни, які взагалі скасували розділ VII "Прокуратура" за непотрібністю. При цьому статус прокуратури був зведений до рівня всього лише однією із сторін судового процесу, поряд з адвокатурою. Прокуратура, яка представляє сторону обвинувачення, і адвокатура, яка представляє сторону обвинувачених, отримали кожна власну статтю у розділі VIII "Правосуддя" - на рівних правах.

Але в перехідних положеннях Конституції залишилося записано, що прокуратура продовжує виконувати функції досудового розслідування і нагляду за дотриманням законів, поки ці функції не будуть передані іншим органам. А створювати ці органи влада не поспішала, хоч її і квапили західні партнери. Зокрема, два роки залишався нереалізованим закон про Державне бюро розслідувань (ДБР), ухвалений ще 12 листопада 2015 р. Саме до ДБР повинна перейти від Генпрокуратури функція досудового розслідування стосовно суддів, правоохоронців, народних депутатів і високопоставлених чиновників. Конкурс на посади в керівництві ДБР був оголошений ще 10 травня 2016 р., але переможців назвали лише через півтора року - 16 листопада 2017-го.

І ось тепер те, що відтягувалося 20 з гаком років, нарешті настав. Генпрокуратура вже передає частину своїх кримінальних проваджень НАБУ, решту доведеться передати ДБР, коли він буде сформований. Нехай на це буде потрібно кілька місяців чи півроку, але ця додаткова маленька відстрочка вже нічого принципово не змінить.

У будь-якому випадку ГПУ втратить функції досудового розслідування і до президентських виборів, і навіть до офіційного початку виборчої кампанії. І напередодні найважливіших подій Юрій Луценко ризикує виявитися далеко не в епіцентрі політичного життя. А це навряд чи підходить такого маститому політику.

У цьому контексті варто звернути увагу на те, що Луценко став особливо прислухатися до громадської думки і коригувати свою риторику. Наприклад, він помітив народне обурення тим, що підозрювані у корупції чиновники регулярно відпускаються під заставу. Раніше коментарі прокуратури зводилися до нагадування про те, що такий запобіжний захід, - це не поступка і не примха суддів, а норма КПК. Але тепер Луценко каже: "Це викликає масове, фактично тотальне обурення населення, коли людей, які вчора взяли на отриманні хабара, відпускають додому, - заявив генпрокурор на тій же конференції. - Ми повинні рахуватися з тим, що успіх правоохоронної діяльності значною мірою залежить від довіри населення. Населення сьогодні тотально не довіряє нинішній ситуації з запобіжними заходами".

Інший приклад. Луценко підтримав Закон "Маски-шоу стоп", прийнятий Верховною Радою 16 листопада, хоча знаючі люди кажуть, що спочатку він був категорично проти цієї законодавчої ініціативи Кабміну, оскільки вона передбачає обов'язкову відеофіксацію обшуків у підприємців в ході досудових розслідувань.

Судячи по цій зміні риторики, Луценко шукає для себе нову політичну нішу. Однак зараз у Луценка на прикметі немає такої посади, яку він міг би зайняти. Правда, він міг би просто подати у відставку (скажімо, за станом здоров'я) і повернутися до активної політичної діяльності, очоливши якусь громадську ініціативу. Але таке бажання, швидше за все, залишиться нездійсненною.

Є дві причини, по яким президент його не відпустить. По-перше, Петру Порошенку буде дуже непросто знайти нову кандидатуру на посаду генпрокурора, а потім провести її через затвердження парламентом. По-друге, Луценко потрібен на своєму нинішньому посту, щоб контролювати Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) і НАБУ, а в подальшому і ДБР. Після всіх змін у законодавстві Генпрокуратура все ж має важелі впливу на ці органи.

Зокрема, в законі про ДБР записано, що нагляд за дотриманням ДБР законів "здійснює генеральний прокурор безпосередньо та через уповноважених ним прокурорів". Нагляд за НАБУ здійснює САП, але її керівник, принаймні, формально підпорядковується генпрокурора. Крім того, у випадку спорів про підслідність справ між НАБУ та ДБР арбітром, згідно з КПК, повинен виступати генпрокурор або його заступник Нагадаємо, після створення НАБУ було кілька гострих конфліктів між НАБУ і ГПУ з питання про підслідності. Тепер подібних конфліктів слід чекати між двома бюро: НАБУ та ДБР. І в повноваженнях генпрокурора буде забирати справи у НАБУ і передавати їх ДБР.

До того ж саме зараз розгорівся конфлікт між силовиками з-за "спецоперації під прикриттям", яку проводило НАБУ за згодою САП і яку, як стверджує НАБУ, зірвали ГПУ і СБУ. Метою операції, за версією НАБУ, було виявлення організованого злочинного угруповання у Державній міграційній службі. Однак, якщо буде доведено, що НАБУ займалося провокацією підкупу, то це - кримінальний злочин, передбачене ст. 370 Кримінального кодексу України. І поки ця історія не буде доведена до логічного кінця, ніхто Юрія Луценка з посади генпрокурора, звичайно, не відпустить.