• USD 41.2
  • EUR 44.8
  • GBP 53.5
Спецпроєкти

Демарш прокурора. Чому Луценко впевнений, що його не звільнять

Рішення Юрія Луценка написати заяву про відставку на тлі скандалу навколо смерті Катерини Гандзюк ще не означає, що відставка генпрокурора відбудеться
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Смерть Катерини Гандзюк, яку в липні облили сірчаною кислотою, як і очікувалося, спровокувала загострення політичного скандалу, головною мішенню якого стали правоохоронні органи. Адже саме на керівників силових відомств обрушився головний удар. Їх звинуватили як мінімум в небажанні розслідувати резонансну справу, а як максимум - навіть у співучасті в цьому жахливому злочині.

Як результат, у парламенті створили Тимчасову слідчу комісію у справі Гандзюк, а глави ГПУ, СБУ і МВС були викликані в парламент на килим, де Юрій Віталійович і заявив, що пише заяву про відставку і просить депутатів розглянути його негайно - на цьому тижні.

Це заява Луценка супроводив досить емоційним спічем, в якому в черговий раз запевнив, що "за владу ніхто не тримається", а справа Гандзюк успішно розслідується, звинувативши своїх критиків у цинічному піару на крові в боротьбі за владу. "Коли правоохоронну систему знищують бездоказово, навіть за розкриті злочини, я собі допустити не можу... Сьогодні подам заяву, а вам вирішувати, Мустафа Найєм буде керувати слідством і встановлювати з екрану телевізора винних або правоохоронні органи", - підсумував генпрокурор.

Власне, і загальна тональність заяви Луценка, і те, що однієї заяви для неї явно недостатньо (потрібно щоб відповідне подання в парламент направив президент, а парламент знайшов 226 голосів), сприяли тому, що в серйозність намірів Юрія Віталійовича не надто повірили. Той же Найєм, виступаючи з трибуни, назвав слова Луценка звичайним піаром, висловивши, однак, боязку надію, що було б дуже непогано, якби генпрокурор все-таки пішов.

Примітно, що лідер Радикальної партії Олег Ляшко, який виступав після заяви Луценка, не тільки традиційно проклинав правоохоронців за неефективні реформи, але і дав зрозуміти, що категорично проти "піару на крові" і спроб повісити всіх собак на силовиків, і чітко закликав не заважати правоохоронцям працювати. Тобто дав зрозуміти, що він скоріше на боці Луценка, ніж умовного Найєма і навряд чи його фракція голосуватиме за відставку генпрокурора. Тільки цього разом з коаліційними голосами "Народного фронту" і БПП цілком вистачало, щоб зробити відставку Луценка неможливою.

Що і підтвердилося досить швидко. Питання довіри Луценко був поставлений на голосування. Не всерйоз, звичайно, а в форматі сигнального голосування. І відставку глави ГПУ підтримали аж 38 нардепів. Що стало серйозною моральною перемогою як самого генпрокурора, так і влади в цілому.

Таким чином, Луценко, хоч питання недовіри генпрокурору і не розглядалося по-справжньому, не тільки отримав карт-бланш на подальшу роботу, але і підтвердження правильності своїх дій. Це голосування, по суті, підтвердив те, що Юрій Віталійович докоряв своїх критиків, - всі звинувачення прокуратури розганяє купка активістів з явно політичною метою, в той час як депутатський корпус у цілому претензій до генпрокурора не має. Тепер можна, звичайно, говорити, що багатьох депутатів не було в залі під час сигнального голосування, і спробувати підготувати переголосування за недовіру генпрокурору вже не в сигнальної формі, але результат, як кажуть, на табло.

Реклама на dsnews.ua

При цьому Луценко, заявляючи про відставку, чудово розумів, що за півроку до президентських виборів він дуже потрібен Порошенка в якості віп-агітатора і глава держави навряд чи готовий міняти його в такий відповідальний момент. Зараз на фінішну пряму виходить суд у справі про держзраду Віктора Януковича, який повинен бути засуджений до п'ятої річниці Майдану, і обезглавлення ГПУ може зім'яти весь ефект від цього заходу. До того ж імовірність провести через парламент нового генпрокурора до президентських виборів явно прагне до нуля, і якщо Луценко піде у відставку, то його обов'язки буде виконувати перший заступник генпрокурора Дмитро Сторожук з "Народного фронту", у чому президент категорично не зацікавлений.

Так що заява Луценка про відставку виявилося спланованим і досить ефектним демаршем. При цьому генпрокурор вміло зіграв на випередження, не давши різного роду "активістам", як громадським, так і політичним, як слід розігнати тему відповідальності Луценка за смерть Гандзюк. Ті ж, хто намагався отримати від смерті херсонської активістки політичні дивіденди, у свою чергу, отримали урок, що велика політика - це не тільки активність у соцмережах і протести, але й ефективна робота з кадрами.

    Реклама на dsnews.ua