Перевірений прийом. Чому Ситник може і далі ігнорувати суд у справі про "елітний відпочинок"
Нинішнє засідання суду над звинуваченим у корупції директором НАБУ Артемом Ситником пройшло без присутності журналістів, тобто він дав свідчення в закритому режимі. Навіщо така секретність, нікому дізнатися так і не вдалося, в результаті розгляд справи на прохання голови НАБУ перенесли, причина виявилася вкрай серйозною - у головного антикорупціонера виявилися "невідкладні справи на роботі".
Тут варто коротко нагадати, в чому, власне, звинувачують директора НАБУ. У травні цього року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження стосовно Ситника, звинувачуючи його в тому, що він безкоштовно відпочивав в елітних мисливських угіддях господарства "Поліське-Сарни" у Рівненській області, а рахунок за нього оплачував його друг, бізнесмен Микола Надейко. Мало того, Ситник ще і не відобразив шикарний відпочинок в декларації. Тут потрібно обмовитися, що отримання безкоштовних послуг або послуг за явно заниженою вартістю у всіх цивілізованих країнах кваліфікується як хабар і має всі ознаки корупційного правопорушення.
Власне, головним свідком звинувачення проти Ситника став бізнесмен Надейко, чиї свідчення про відпочинок директора ДБР були повністю оприлюднені в ЗМІ. З протоколу допиту Надейко стало відомо, що з 2017 по 2019 роки Ситник відпочивав в угідді в Рівненській області п'ять разів, і за кожен такий відпочинок було нібито заплачено в середньому близько 100 000 гривень. Забезпечував відпочинок директора НАБУ Надейко який видавав гроші не лише на проживання в готелі, але і на їжу, алкоголь і дорогі розваги на зразок катання на квадроциклах.
Допомагав "добрий чоловік" Ситнику не безпосередньо, а через посередника, свого дядька Миколи Клевака. Щоб не залишати документальних "хвостів", делікатеси та елітні напої нібито поставлялися в обхід офіційної кухні. У ЗМІ також писали, що під час останнього відпочинку Ситник з товаришами розбили два квадроцикла вартістю 8500 доларів кожен, за які теж заплатили "спонсори".
Поліція не раз викликала Ситника на допит по справі, але щоразу його відволікали відрядження та інші важливі справи. Так і не дочекавшись директора НАБУ до себе в гості, поліцейські вирішили діяти нестандартно, і вручили протокол про підозру прямо на трасі під Полтавою, чому він, природно, чимало здивувався. Якщо факт відпочинку за чужий рахунок буде доведено в суді, Ситнику теоретично загрожує до п'яти років позбавлення волі, але тільки теоретично. Після сьогоднішнього судового засідання, де Ситник давав пояснення по відеозв'язку, а особливо після його короткого брифінгу після суду ситуація виглядає так, що Ситнику не надто варто побоюватися за своє майбутнє.
Так, згідно з поясненнями директора НАБУ, в адмінпротоколів, складених стосовно Ситника ні про які сотнях тисяч гривень вже не йдеться, а є лише 25 тисяч, заплачених за проживання в готелі. При цьому Ситник не заперечує, що за його проживання платив Надейко, але в його версії все виглядає так, ніби Ситник просто попросив одного оплатити його відпочинок, але потім повернув тому всі витрачені гроші. Отже, ні про яке отриманні безкоштовних послуг не йдеться. При цьому Ситник запевняє, що володіє якимись доказами повернення грошей Надейко, але на пряме запитання, чи є у нього чеки або інші документи, які це підтверджують директор НАБУ відповів, що мовляв, немає, але обов'язково б зберіг їх, якби заздалегідь знав, чим усе обернеться.
І хоча судова історія з Ситником ще не завершена - розгляд справи перенесено на 20 серпня - від нього вже зараз віє легким ефектом дежавю, адже не дивлячись на різні деталі, по суті своїй воно дуже нагадує неприємну історію з квартирою товариша Ситника Сергія Лещенка та сумнівними доходами нардепа від "Народного фронту" Євгена Дейдея.
Лещенко, напомнимм, придбав елітну нерухомість у центрі столиці вартістю близько 200 тис. доларів, що не зовсім відповідало доходам депутата, відображеними в декларації. Виправдовуючись, Лещенко заявив, що позичив гроші у колег по журналістській діяльності Олени Притули, але такі притягнутими за вуха пояснення хоч і не задовольнили громадськість, але цілком задовольнили антикорупційні органи. Адже довести протилежне їм виявилося не під силу.
З Дейдеем все сталося приблизно так само. Свої доходи невідомого походження він теж, згідно з його поясненням, позичив у друзів, і це пояснення усі компетентні органи цілком задовольнило.
Як бачимо, як би не розвивалася в Україні антикорупційна інфраструктура, і як би не посилювалися вимоги до чиновників, у них завжди є можливість все пояснити безвідплатною допомогою друзів і родичів. А для високопоставленого чиновника знайти достатньо забезпеченого "друга", який усе підтвердить звичайно ж нескладно. Цей прийом, не дивлячись на всю його невигадливість, як показали історії Лещенко і Дейдея, вкрай ефективний і схоже подібне ми будемо спостерігати ще не один раз.
