Війна та справедливість. Чому влада тільки зараз зібралася скорочувати захмарні виплати чиновникам

Удари по кадрах

Скандал навколо інвалідів та пенсіонерів у прокуратурі перейшов на нову стадію. Першою стадією були кадрові рішення. Слідом за ними вже почалися системні заходи для виправлення ситуації. Зрозуміло, що двигуном усіх цих процесів є бажання влади погасити народне обурення. Насамперед вона пожертвувала чиновником, який опинився в епіцентрі скандалу, — керівником Хмельницької обласної прокуратури Олексієм Олійником. Як з'ясували журналісти, він сам та ще півсотні підлеглих йому прокурорів оформили собі інвалідність. 17 жовтня генпрокурор Андрій Костін звільнив Олійника з адміністративної посади за власним бажанням.

Потім були нові публікації. Аналіз е-декларацій виявив в органах прокуратури у 22 регіонах України 221 високопоставленого пенсіонера. З'ясувалося, що пенсіонери віком від 42 до 52 років очолюють обласні прокуратури у 14 областях. Далі – більше. 22 жовтня "Економічна правда" оприлюднила результати аналізу понад 8 тисяч е-декларацій працівників прокуратури: кожен п'ятий вказав у е-декларації наявність пенсійних виплат. Серед рядових прокурорів вказали на отримання пенсії 19%, а серед керівного складу (начальники та заступники начальників у прокуратурах) — 38%.

Влада була змушена йти на нові жертви. 25 жовтня Костін оголосив, що написали заяви про звільнення керівники Запорізької, Рівненської, Тернопільської, Харківської, Черкаської обласних прокуратур та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону. "Всі вони отримували підвищені пенсії у зв’язку з вислугою років, призначені за рішенням суду", — констатував генпрокурор.

Сам він подав у відставку 22 жовтня після засідання РНБО. 29 жовтня Верховна Рада дала згоду, і 31 жовтня Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Костіна.

Після приходу нового генпрокурора, мабуть, ще будуть чистки керівництва обласних прокуратур від пенсіонерів. Проте влада бачить, що цього замало. Скандал навколо інвалідів та пенсіонерів у прокуратурі торкнувся хворого нерва суспільства — почуття справедливості, яке під час великої війни стало особливо загостреним.

І вже почалися системні відповіді на народну потребу у справедливості. Почалися, наголосимо, попри відчайдушний опір усередині самої влади.

Удари по системі

Першим полем бою став проект держбюджету на 2025 рік, де планувалося підвищити зарплати прокурорів на 37% — сумарно на 3 млрд грн. Володимир Цабаль із "Голосу" вніс поправку №155 про відміну цього підвищення. Цю поправку було схвалено робочою групою, яка готувала проект до першого читання. Проте 28 жовтня бюджетний комітет на вимогу першого заступника генпрокурора Олексія Хоменка, голови Ради прокурорів Анатолія Єжова та членів комітету з питань правоохоронної діяльності відхилив поправку №155. Це викликало в соцмережах нову хвилю обурення прокурорською жадібністю.

І влада вирішила показати справедливість. 30 жовтня Верховна Рада, розпочавши обговорення проекту бюджету-2025, насамперед прийняла поправку №155, тобто викреслила підвищення зарплат прокурорам. За це проголосували 242 нардепи, у тому числі 159 "слуг народу".

Раніше влада анонсувала ще кілька системних заходів. Рішення РНБО, затверджене указом Зеленського 22 жовтня, зобов'язало Кабмін "невідкладно" розробити та внести до парламенту два законопроекти. По-перше, це законопроект щодо перегляду системи та механізму нарахувань пенсійних виплат посадовим особам державних органів для забезпечення справедливості у відповідній сфері — його Кабмін має розробити разом із Мінсоцполітики.

По-друге, це законопроект щодо унормування порядку нарахування заробітних плат і пенсій працівникам органів прокуратури України — його Кабмін має розробити разом із Офісом генпрокурора. 25 жовтня Костін повідомив, що Рада прокурорів підтримала внесення змін до закону "Про прокуратуру", які покликані унеможливити для прокурорів отримання пенсій одночасно із заробітною платою. Очевидно, це той варіант, який вигадали на РНБО.

Цього законопроекту ще немає, але вже з'явилося "доповнення" до нього, спеціально для прокурорів з фіктивною інвалідністю. 24 жовтня зареєстровано законопроект №12149 "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури". Його авторами виступили 18 нардепів (по шість з "Голосу" та "слуг народу", три з "Європейської солідарності", два позафракційні, один із "За майбутнє"). Він пропонує викреслити у законі "Про прокуратуру" норму про те, що прокурорам з інвалідністю І або ІІ групи призначається пенсія по інвалідності у розмірі 60% від суми їх місячної заробітної плати за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Отже, на нас чекають ще кілька захоплюючих парламентських дискусій навколо державних виплат прокурорам та іншим категоріям чиновників. Ці дискусії мають завершитися ухваленням як мінімум двох законів — тих, яких зажадав РНБО 22 жовтня.

Ймовірно, влада розраховує, що цих законів буде достатньо, щоб задовольнити суспільну спрагу справедливості. Із цим можна було б погодитись, якби не одна проблема: у дорученнях Кабміну, затверджених рішенням РНБО, взагалі не згадується і не враховується факт війни.

Ніби немає ніякої війни

У скандалі навколо прокурорів влада зайняла оборонну позицію. Суть її в тому, щоб кивати на попередників: це вони заварили кашу, яку ми розхльобуємо. Наприклад, візьмемо "слугу народу" Владлена Неклюдова, який очолює підкомітет з питань діяльності органів прокуратури парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності. 29 жовтня перед голосуванням Верховної Ради за згоду на звільнення Костіна Неклюдов заявив: "Інваліди з'явилися не за часів Костіна, а за часів інших генпрокурорів".

Справді, прокурори-інваліди з'явилися раніше. Але за Костіна вони продовжили з'являтися. Також Костін продовжив практику призначення головами обласних прокуратур пенсіонерів.

А головне, ситуацію під час воєнного стану взагалі не можна прирівнювати до мирного часу. Раніше українців не сильно обурювали високі зарплати, спецпенсії та всякі привілеї для чиновників, бо це мало свої виправдання: матеріальні блага на службі у держави повинні були (принаймні теоретично) відвернути чиновників від думок про корупцію та від бажання перейти на роботу у приватні компанії.

Однак після 24.02.2022 все змінилося. Державі знадобилися величезні гроші на війну. Людиною номер один у країні став воїн на фронті. І весь народ погодився на те, що пріоритетом у державних виплатах мають стати виплати воїнам.

Здавалося б, влада повинна була думати так само. І насамперед — перевести систему державних виплат на воєнні рейки. Локомотивом цього процесу мала стати Верховна Рада, бо саме вона ухвалює закони.

Воєнний стан дав парламенту карт-бланш на внесення до законодавства будь-яких змін. Відомо, що стаття 46 Конституції гарантує громадянам право на соціальний захист, а стаття 22 каже, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.. Однак у воєнний час на це можна не звертати уваги. Стаття 64 Конституції говорить, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Також у статті 64 є перелік статей Конституції, на які ця можливість не поширюється, але ані стаття 22, ані стаття 46 до цього переліку не входять, тобто їхню дію обмежувати можна — але не назавжди, а на конкретний термін. Наприклад, до кінця дії воєнного стану.

Тому Верховна Рада з першого дня великої війни має повну можливість економити на всіх посадових особах, які отримують зарплати та пенсії від держави, включаючи і мешканців Банкової, і народних депутатів, і працівників органів виконавчої влади, і суддів, і прокурорів, і діячів місцевого самоврядування. Абсолютно справедливе рішення — встановити всім однакову верхню планку сумарного розміру доходу, який отримується від держави (зарплата, пенсія, допомога тощо), на рівні 100 тисяч гривень на місяць, доки не закінчиться війна. Хочеш більше — йди добровольцем до ЗСУ.

Якщо називати речі своїми іменами, то чиновники (не всі, але чимало) окрім своїх офіційних доходів мають під час воєнного стану ще й додаткову пільгу: бронь від мобілізації. І для багатьох чиновників це зараз взагалі головна цінність їхньої посади. Звісно, якщо просто обрізати їм зарплати, то вони можуть організувати якийсь опір чи саботаж. Тому потрібно скорочувати не лише зарплати, а й кількість чиновників, залишаючи лише тих, хто працює досить ефективно.

Зрозуміло, що для цього потрібна політична воля. Воля до перемоги. Верховній Раді ще не пізно її проявити.