Справа на $2 млрд. Навіщо Зеленський вирішив вплутатися у війну з профспілками

Апетити Зе-команди

Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради законопроекти №6420 "Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об'єднань (організацій) колишнього Союзу РСР" та №6421 "Про мораторій на відчуження майна загальносоюзних громадських об'єднань (організацій) колишнього Союзу РСР". Проект №6420 дозволяє забрати у профспілок те нерухоме майно, яким вони володіють із радянських часів. А проект №6421 забороняє профспілкам продавати своє майно, доки його у них не відібрала держава.

Це вже друга спроба команди Зеленського конфіскувати у профспілок їхню нерухомість. Першу було вжито на самому початку роботи нинішнього парламенту. Голова комітету з питань соцполітики Галина Третьякова та ще 41 "слуга народу" у грудні 2019 р. внесли законопроект №2681 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (про окремі питання діяльності професійних спілок)", який запропонував цілу низку антипрофспілкових заходів. Однією з норм цього проекту є: "Майно профспілок, їх об'єднань колишнього Союзу РСР та УРСР, розташоване на території України і яке на 24 серпня 1991 року перебувало у їх віданні, володінні та/або користуванні, є державним майном. Порядок відчуження, передача в користування такого майна визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України".

Проект Третякової, до речі, залишається для "слуг народу" актуальним. Вони від нього не відмовилися і навіть включили до порядку денного нинішньої сесії. Але це проект не тільки про майно, в ньому багато інших норм, у тому числі відверто антиконституційних (наприклад, вимога про те, що "на одному підприємстві, в установі, організації може бути утворено не більше двох первинних профспілкових організацій"). Проти проекту Третьякової виступила Європейська конфедерація профспілок. Комітет Верховної Ради з питань інтеграції України з Євросоюзом встановив, що цей проект "не відповідає зобов'язанням України за Угодою про асоціацію, Європейську соціальну хартію (переглянуту) та конвенції Міжнародної організації праці №№ 87, 135, 158".

Зважаючи на ці проблеми з проектом №2681, команда Зеленського вирішила окремо зайнятися питанням про профспілкову нерухомість. Так з'явилися законопроекти №6420 та 6421. Обидва вони спираються на той юридичний факт, що ще у лютому 1994 р. Верховна Рада ухвалила: "Встановити, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, вказане майно є загальнодержавною власністю". Обіцяного там "законодавчого визначення суб'єктів права власності" досі не відбулося, а з ухваленням проекту №6420 це нарешті буде зроблено.

Проект проголошує, що майно загальносоюзних громадських об'єднань (організацій) колишнього Союзу РСР є державною власністю та підлягає витребуванню у судовому порядку. Кабмін зобов'язаний за поданням ФДМ затвердити перелік цього майна і потім забезпечити його витребування.

Галина Третьякова у червні минулого року прямо заявила журналістам, що Зе-команда хоче конфіскувати профспілкову нерухомість, щоб потім її продати. За її словами, вартість цього майна оцінюється у $2 млрд: це будівлі профспілок, готелі "Турист", санаторно-курортні комплекси. "Це все — державне майно, — проголосила Третьякова. — Що це означає для нас як для громадян України? Це означає, що приватизувавши це майно, ми можемо отримати, якщо продамо ці комплекси, $2 млрд додаткових доходів до нашого бюджету".

Взаємні збитки

Законопроекти, подібні до №6420, пропонувалися і в епоху Леоніда Кучми, і за часів Віктора Ющенка, і в роки правління Януковича, і в президентську каденцію Петра Порошенка. Але щоразу влада не наважувалася радикально сваритися із профспілками. Тепер це може стати дійсністю.

З юридичного погляду закон не поставить крапку щодо профспілкового майна. Адже у проекті №6420 немає списку об'єктів, які будуть конфісковані у профспілок. Список має скласти Кабмін — і після цього кожен об'єкт може бути оскаржений у судовому порядку.

Головною жертвою нового закону має стати Федерація профспілок України (ФПУ). Проте вона, як видно з її назви, не має і ніколи не мала загальносоюзного статусу. Вона була заснована у жовтні 1990 р. (ще за часів СРСР) і стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок. Тому не факт, що суди автоматично ідентифікуватимуть об'єкти нерухомості ФПУ як "майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР". І навіть якщо потрібні рішення прийматимуть суди, підконтрольні Банковій, всю гру може поламати Верховний Суд (крім того, сам закон може бути оскаржений у Конституційному суді України).

Уряд, до речі, усвідомлює, що чекають тривалі судові процеси. У пояснювальній записці до проекту №6420 перший віце-прем'єр — міністр економіки Юлія Свириденко визнає: "До статутного капіталу товариства "Укрпрофздравниця", згідно з актом приймання-передачі від 24.01.1992, увійшли понад 310 об'єктів державної власності станом на 01.01.1992… Сумарний максимум судового збору щодо повернення у державну власність майна, переданого станом на 01.01.1992 вказаному товариству, може становити близько 198,639 млн грн". Але цю суму, у розмірі майже 200 млн грн, не передбачено у держбюджеті на 2022 рік.

Втім, у цієї історії важлива не лише юридична, а й політична складова. Можна припустити, що влада має намір діяти швидко і з позиції сили, тим більше, що гроші їй потрібні вже зараз. Вона може розраховувати на те, що профспілки маловпливові і ніхто не стане на їхній захист.

Це, звичайно, так, але примітно, що незгоду з проектом №6420 висловили не лише профспілки (особа Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні), а й роботодавці (особа Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні). Позиція роботодавців зрозуміла: якщо влада конфіскує та продасть профспілкові санаторії та профілакторії, то із соціального пакету для працівників доведеться викреслити пільгові профспілкові путівки. І тоді роботодавцям доведеться демонструвати турботу про здоров'я працівників іншими способами, які можуть вимагати значних витрат.

Потрібно розуміти також, що профспілковий апарат структур ФПУ утримується переважно саме за рахунок доходів від господарської діяльності, тобто від експлуатації та здачі в оренду профспілкового майна. Профспілкові внески витрачаються головним чином у первинних організаціях. Тому конфіскація профспілкової нерухомості означатиме, що ФПУ та її структури втратять кошти для існування. У них навіть офісів не буде.

Звичайно, широкі маси найманих робітників практично нічого не відчують. Принаймні сумнівно, щоб ФПУ змогла вивести на свій захист сотні тисяч людей. Та й десятки тисяч теж сумнівно (хоча, втім, це буде можливо, якщо підпишуться роботодавці).

Проте градус ненависті до влади підвищиться у будь-якому разі. Усі знатимуть, що влада забрала у людей профспілкові путівки та взагалі вкрала профспілкове майно.

Водночас підвищиться конкуренція у профспілковому середовищі через те, хто краще захищає найманих працівників. І хто ефективніше бореться проти цієї антипрофспілкової влади.

ФПУ та її структури звикли фокусуватися на господарській діяльності, і цим вони завжди були зручними для будь-якої влади. Саме тому вони не можуть розраховувати на реальну масову підтримку. Але якщо влада завдасть нищівного удару по ФПУ, то завдяки цьому зміцніють радикальніші протестні сили. І не факт, що вони почнуть протестувати проти роботодавців. До того ж роботодавці мають великий досвід у тому, як каналізувати невдоволення працівників на протест проти влади.

Тобто, за мізерний виграш команда Зеленського може отримати велику проблему. А виграш, напевно, буде мізерним — справді, хіба хтось повірить, що ця команда зможе продати профспілковий конфіскат за $2 млрд? Питання швидше в тому, чи зможе вона покрити судові витрати, витрати на юристів та інші неминучі статті видатків.