Гордість антикорупціонера. Яку користь Шабунін витягнув зі своєї декларації
Не менш передбачуваною виявилося і обурення політичних антикорупціонерів, які тут же почали звинувачувати владу у подвійних стандартах. Мовляв, раз ви так принциповими в питаннях прозорості роботи громадських організацій, то де все те ж саме по відношенню до олігархів на кшталт Ріната Ахметова або Дмитра Фірташа, формули "Роттердам+" і т. д. З іншого боку, ті ж антикорупціонери тут же стали пророкувати української влади сувору кару ЄС. В першу чергу мова йде про скасування безвізового режиму, про що відразу ж після безрезультатних голосувань у Раді заговорив головний парламентський антикорупціонер Сергій Лещенко.
Наскільки Лещенко згущує фарби, буде видно найближчим часом. В Євросоюзі, зрозуміло, будуть стурбовані ситуацією з е-декларуванням для українських громадських діячів, а ось до скасування безвиза справа навряд чи дійде, як мінімум тому, що в цьому немає практичної необхідності. Якщо в ЄС і правда будуть рішуче налаштовані скасувати обов'язкове декларування для громадських антикорупціонерів, то достатньо буде комусь із спікерів серйозного рівня просто пригрозити скасуванням безвиза, щоб українські депутати згнітивши серце проголосували за, якою б неприємною не була ця поступка набридливим антикоррупционерам. Тим більше що в секретаріаті парламенту відповідні законопроекти ще не вичерпалися, і в разі чого операцію по позбавленню від громадських діячів е-декларацій можна провернути більш ніж оперативно.
До того ж в Європі не можуть не розуміти, що ситуація, при якій українці, по суті, стають заручниками розборок роздратованих і скривджених пильною увагою до свого майна чиновників з антикоррупционерами, до багатьох з яких є достатньо обґрунтовані питання на предмет їх багатств, не зовсім справедлива. Вийде, що безпосередньо від скасування безвиза постраждають в першу чергу не народні депутати з дипломатичними паспортами, які не проголосували за скасування е-декларування для громадських діячів, а пересічні українці. Депутати, звичайно, теж зазнають втрат, але швидше електоральні, що буде грати на руку тим українським політикам, хто явно не дивиться у бік Європи. Останнім ЄС теж якось не дуже з руки.
Так що позбавлення нас безвиза — це скоріше страшилка в устах антикорупціонерів, з якої, тим не менш, ті спробують вичавити максимум. Поки тема на слуху, українцям будуть вселяти, що нинішня влада заради своєї шкурній вигоди готова пожертвувати деякими наявними євроінтеграційними досягненнями.
Але скільки б зацікавлені сторони не сгущали фарби, перший досвід декларування для антикорупціонерів-грантоотримувачів показав, що нічого надто страшного для них в цьому немає. Більшість декларантів про свої доходи та майно відзвітували, і ніякої особливої реакції це не викликало, крім подиву не надто присвяченій у специфіку антикорупційної боротьби частини громадян у тому, що боротьба з корупцією може бути дуже прибутковим заняттям (іноді навіть прибутковіше деяких видів корупції). Як виявилося, ніхто громадських антикорупціонерів масово не заарештовує і з обшуками до них не ломиться. І вони цілком можуть продовжувати й далі свою роботу.
Правда, декларації подали не всі громадські, деякі, мабуть, сподівалися, що неприємну для них норму все-таки скасують, а тому від заповнення декларацій утрималися. Але і по відношенню до них поки що жодних репресивних дій ніхто не застосовував, та й малоймовірно, що застосує, щоб уникнути зайвого скандалу. У гіршому для декларантів разі їх лише переконливо попросять декларації нехай і з запізненням, але здати.
Більш того, деякі особливо обдаровані українські борці з корупцією навіть використовують власні декларації у боротьбі з політичними опонентами. Так, відомий глава Центру протидії корупції Віталій Шабунін не втомлюється порівнювати свою декларацію (з точки зору пересічного українця, дуже навіть небедную) з декларацією свого головного опонента від влади генпрокурора Юрія Луценка. Подивіться, мовляв, на рівні наших топ-політиків мій дачний будиночок під Києвом на 122 квадрата, "міцубісі" і більше мільйона доходу — це так, скромний дохід середнього класу. Так що в якійсь мірі е-декларування пішло громадським навіть в плюс.
Зрештою, не потрібно забувати, що багато українців сприймають вимогу громадським обов'язково здавати е-декларації як цілком обґрунтоване і логічне саме з-за масштабів корупції в країні. Адже у тотально корумпованому суспільстві досить складно провести чітку межу між корупцією і боротьбою за неї. Остання може бути непоганим прикриттям для особистого гешефту. Та й антикорупціонери, як не крути, повинні всім подавати приклад прозорості, у тому числі і політикам, яких вони контролюють. А паніка навколо обов'язкового е-декларування показує антикорупціонерів-громадських діячів не в найкращому світлі.
