Дефіцит нової броні. Чому радянський БРДМ-2 залишається основним бронеавтомобілем нашої армії
"Козак-2М1" і "Дозор-Б" залишаються рідкісними гостями в ЗСУ, хоч і з різних причин
Досить пізніше за часом виділення фінансування за програмою Державного оборонного замовлення на 2020 р. привело до того, що практично кожен день у ЗМІ з'являється інформація про передачу армії тих чи інших озброєнь або обладнання.
Наприклад, НВО "Практика" передало армії кілька десятків бронеавтомобілів "Козак-2". Варто нагадати, що це одна з небагатьох машина класу 4х4, що пройшла державні випробування і офіційно прийнята на озброєння ЗСУ.
Створена на базі повнопривідного шасі Iveco EuroCargo, вона має клас мінного захисту STANAG Level-ІІ і модульну конструкцію. У турелі можуть встановлюватися кулемети калібру 7,62 або 12,7-мм, автоматичний гранатомет АГС-17 або УАГ-40.
Однак на сьогодні "Козак-2" не є основною машиною, так як поставляється виключно на озброєння десантно-штурмових військ. Та й кількість їх явно недостатня — за інформацією від виробника, всього вітчизняним силовикам поставлено 240 одиниць, але в цю цифру входять також броньовики для Держприкордонслужби (як мінімум сім машин) і Нацгвардії (з відкритих джерел відомо про закупівлю партії в 22 одиниці).
Цікаво відзначити також, що Міністерство оборони закуповує не продвинуту версію — "Козак-2М1", а більш дешеву "Козак-2". Але ж "Козак-2М1" набагато ближче до ідеальної армійської машині, так як має не рамну конструкцію, як її ранній варіант, а відрізняється несучим корпусом-монококом, на якому встановлена незалежна підвіска (чеського виробництва). Таке рішення, до речі, дуже близьке до конструкції бронеавтомобіля легкого класу "Дозор-Б", що розроблявся під вимоги військових, а не був пристосований під існуючі шасі, як ранні "Козаки" або інші вітчизняні бронеавтомобілі.
У той же час потреби армії в бронеавтомобілі просто колосальні і покрити їх вітчизняні виробники поки не в змозі. Саме тому на озброєнні ЗСУ находиться ціла лінійка різноманітних бронеавтомобілів.
На сьогодні можна констатувати, що довоєнна програма розробки і виробництва броньовика "Дозор-Б" фактично провалилася. Станом на осінь 2020 р. у 95-ї аеромобільної бригади експлуатується дослідна партія з 10 машин, яку час від часу ремонтує Львівський бронетанковий завод. Виробничих недоліків у ній було так багато, що військові й надалі вважали за краще купувати польську машину "Онциллу" — ліцензійну копію нашого "Дозору-Б".
Повідомлень про закупівлю додаткових партій бронеавтомобілів інших виробників на даний момент немає, тому обережно можна говорити про те, що епоха "Варти" на цивільному шасі МАЗ або "Барс-8" на базі Ford F-550 в армії поступово добігає кінця. З недавніх повідомлень є інформація про інтерес військових і закупівлі невеликої партії легшої і маневреної "Варти-Новатор" (ймовірно для Сил спеціальних операцій).
Ну а основним броньованим транспортом на першій лінії протистояння на Донбасі як і раніше залишається старенький БРДМ-2 ще радянського виробництва. Тому немає нічого дивного в тому, що останнім часом наші військові зосередилися саме на модернізації парку цих машин — це набагато дешевше, ніж покупка нових.
Капітальний ремонт і модернізацію БРДМ-2 під найменуванням БРДМ-2Л1 освоїв Миколаївський бронетанковий завод, який тільки за останній рік передав армії мінімум 50 таких машин. У процесі модернізації миколаївці значно поліпшили тактико-технічні характеристики машини за рахунок демонтажу додаткових коліс, установки нових бічних люків, тепловізорів, а також сучасних засобів зв'язку і навігації. При цьому не можна не сказати, що це вкрай бюджетний варіант, який не впливає на моторно-трансмісійну частина броньовика.
Хоча сьогодні є варіанти модернізації з установкою нового двигуна, що дозволило б отримати кардинально нову машину. Тут і компанія "Техімпекс" зі своїм БРДМ-2Т (дизельний двигун Д245.30Е2), 45-й експериментальний механічний завод з БРД-2И (двигун від компанії Isuzu), ну і БКМ "Азов" від інженерної служби "Азова" (двигун General Motors). Також всі варіанти модернізації передбачають установку бічних дверей для десанту (що реалізовано в миколаївському варіанті), нові колеса з безкамерними шинами, а також сучасне радіоустаткування. Залежно від фінансових можливостей замовника є опції або залишити існуючий комплект озброєння, або посилити його установкою сучасного бойового модуля.