Дефіцит бронетранспортерів. Як "Хорунжий" допоможе БТР-4
Швидко наситити війська новою технікою зараз набагато важливіше, ніж розбиратися з логістикою та постачанням запасних частин і комплектуючих
Днями з'явилася інформація, що збройні сили Латвії почали отримувати перші бронетранспортери колісної формули 6х6 виробництва фінської компанії Patria. Це перші поставки за контрактом, укладеним у серпні 2021 р. В Україні проблема переозброєння стоїть ще гостріше, ніж у Латвії, проте наша оборонна промисловість має можливості для випуску подібної техніки самостійно. Йдеться про такий вдалий проєкт, як БТР-4.
Прототип БТР-4 вперше був представлений у червні 2006 р. на виставці "Авіасвіт-ХХІ" у Києві, а незабаром розпочалося серійне виробництво — в інтересах іноземного замовника (Республіка Ірак). Щоправда, перед початком війни на Донбасі Багдад відмовився від закупівлі кількох партій бронетранспортерів через їхню низьку якість. І вже навесні 2014 р. ці машини були передані силовим структурам і брали активну участь у боях.
Незабаром було розміщено і замовлення для армії. В процесі експлуатації конструкція БТР-4 була доопрацьована, з'явилися сучасні модифікації, наприклад БТР-4МВ1. Однак при замовленні великих партій виявилося, що все виробництво корпусів для бронетранспортерів залежить від одного виробника — приватного підприємства "Лозівський ковальсько-механічний завод". Причому власне технологічний процес відбувається за вкрай застарілою технологією часів СРСР із максимальним використанням ручних зварювальних робіт. Максимум, що могло давати підприємство на піку своїх можливостей, — 20 корпусів на місяць, що спричинило загрозу зриву державного замовлення.
Спочатку проблему намагалися вирішити шляхом відрядження бригади кваліфікованих зварювальників із Харкова, з державного ХКБМ. Це певною мірою дозволило стабілізувати ситуацію, проте було тимчасовим рішенням.
2018 р. "Укроборонпром" зібрався розгорнути самостійне виробництво корпусів БТР на власних потужностях, щоб не залежати від ЛКМЗ.
Довгий час про цей проєкт нічого не було чути, і лише на початку листопада цього року пресслужба "Укроборонпрому" заявила про те, що на ДП "Житомирський бронетанковий завод" розпочато серійне виготовлення корпусів для українських броньованих машин БТР-4Е. Тут же було зазначено, що за результатами випробувань підприємство підтвердило здатність якісно та в задані терміни виготовляти корпуси для вітчизняних колісних бронетранспортерів. Мало того, стверджується, що першу партію корпусів буде передано Харківському конструкторському бюро з машинобудування ім. О. А. Морозова ще до кінця року.
Якщо повідомлення відповідають реальності, то це серйозна підмога для харків'ян, які отримали контракт на 2021 р. на виробництво 75 одиниць БТР-4Е, проте не вкладаються у терміни. Утім, така ситуація вже не вперше — досить згадати, що контракт 2016 р. на 45 одиниць БТР-4Е було закрито лише влітку 2020-го.
Але для армії потрібні не десятки, а сотні бронетранспортерів. Тому не від хорошого життя як додатковий армійський зразок Міністерство оборони розглядає БТР "Хорунжий" від приватного НВО "Практика". Зрозуміло, що ухвалення ще одного зразка на озброєння лише ускладнить обслуговування парку бронетранспортерів, який і нині дуже строкатий — БТР-60, БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4. Проте швидко наситити війська новою технікою зараз набагато важливіше, ніж розбиратися з логістикою та постачанням запасних частин і комплектуючих.
"Хорунжий" просувається "Практикою" з 2016 р., і виріс він із проєкту модернізації БТР-60М. Однак фактично від БТР-60 тут нічого не залишилося — внутрішнє начиння повністю перекомпоноване. І нарешті з'явилася кормова апарель — її відсутність була дуже великою вадою всіх бронетранспортерів радянської конструкції. Таке рішення стало можливим завдяки встановленню в передній частині нового дизельного двигуна Deutz з автоматичною коробкою передач Allison. У результаті збільшився внутрішній обсяг, що дозволяє розглядати конструкцію як недорогу базову платформу для створення машин спеціального призначення, зокрема, командно-штабних, медичних або навіть самохідного міномета.
Але це проєкти майбутнього, а поки що "Практика" ударними темпами прагне довести машину до відповідності технічному завданню ЗСУ. Так, 5 листопада на полігоні навчального центру "Десна" за участю посла Республіки Туреччина в Україні Ягмура Ахмета Гюльдере та генерального директора турецької компанії Aselsan Халука Гергюна відбулися початкові заводські випробування бойового модуля SARP KPVT турецького виробництва, встановленого на БТР "Хорунжий".
Як основне озброєння SARP KPVT використовує 14,5-мм кулемет КПВТ і має можливість перезаряджання кулемета зсередини машини. Під час випробувань екіпажі Збройних сил України та представники компаній "Практика" й Aselsan виконали вправи із практичної стрільби з ходу та з місця по цілях. Перевірялися як вогнева потужність озброєння, так і працездатність елементів бойового модуля, які складаються з приладів спостереження з можливістю денного і нічного бачення, лазерного далекоміра. Було відпрацьовано коригування балістики відповідно до метеорологічної інформації та типу боєприпасів, дистанційне управління тощо.
Зрозуміло, що це ще не державні випробування, які можуть затягнутися надовго, але щонайменше один із досить важливих етапів на шляху прийняття нового БТР на озброєння пройдено.