Термін ніхто не скасовував. Чому G7 знову нагадала Зеленському про борги
Банкова та "слуги народу" найбільше бояться появи е-декларацій нардепів та чиновників за 2021 та 2022 роки у публічному доступі
"Ми рекомендуємо протягом наступних трьох місяців докласти першочергових зусиль задля: відновлення вимоги декларування майна та фінансування політичних партій; посилення НАБУ та САП; та забезпечення конституційного правосуддя", — заявила група послів G7 у своєму офіційному Twitter-акаунті.
Свої рекомендації, схожі на встановлення дедлайну для української влади, посли оформили у документ "Топ судової та антикорупційної реформ. Три пріоритети до 30 вересня 2023 року". Неважко здогадатися, навіщо встановлено саме такий дедлайн. Щоб Єврокомісія встигла врахувати результати у своїх висновках для саміту Європейської ради 26-27 жовтня, який оцінить виконання "семи кроків", необхідних для ухвалення України до Євросоюзу.
Нагадаємо, що до складу G7 входять три найбільші країни Євросоюзу — Німеччина, Франція та Італія. (Інші чотири члени G7 — це США, Канада, Велика Британія та Японія.) У самітах G7 беруть участь президенти двох вищих органів ЄС – Європейської ради та Єврокомісії. Аналогічно до групи послів G7 входять посли семи членів G7 та голова представництва Євросоюзу в Україні.
Також прийшли новини із Венеції. На своїй сесії 9-10 червня Венеціанська комісія дала висновки щодо трьох українських законів: про порядок відбору кандидатів у судді КСУ; про національні меншини (спільноти); про олігархів. Ці закони також згадані у "семи кроках". Отже, ці висновки Венеціанки потрібно імплементувати в українське законодавство до того ж терміну (до 30 вересня).
Загалом влада отримала публічне нагадування, що наступ проти окупанта — це чудово, але потрібно виконувати свої зобов'язання перед Євросоюзом. Інакше жодні перемоги України на фронті не змусять Єврокомісію та Європейську раду сказати, що наша країна зробила ті "сім кроків", яких від неї чекали. Зауважимо, що рекомендації послів G7 та висновки Венеціанки стосуються законодавства — тобто тут не потрібна глибока участь верховного головнокомандувача. Достатньо, щоб Володимир Зеленський дав відповідну команду "слугам народу", а решта — це вже робота Верховної Ради.
За три з половиною місяці виконати досить короткий список вимог G7 і Венеціанки неважко, було б бажання. Але саме з цим можуть бути проблеми.
Рестарт е-декларування
Перший із трьох пріоритетів, про які заявила група послів G7, це відновлення системи декларування майна та звітів про фінансування політичних партій. А саме: "Відновити обов’язок державних службовців (крім мобілізованих і безпосередньо залучених до бойових дій) подавати та оприлюднювати свої декларації про майновий стан і доходи під час воєнного стану; відновити перевірку Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) декларацій про майновий стан і доходи; забезпечити публічний доступ до декларацій про активи з відповідними редагуванням положень про безпеку; і відновити вимоги щодо звітності фінансування політичних партій із відповідним редагуванням положень про безпеку".
Ця вимога не випадково поставлена першою — саме вона має найбільший опір з боку Банкової. Голова фракції "слуг народу" Давид Арахамія ще 23 вересня, тобто майже дев'ять місяців тому, вніс відповідний законопроект №8071. Антикорупційний комітет Верховної Ради 18 жовтня рекомендував нардепам ухвалити цей проект у першому читанні. І на цьому питання зависло. 31 січня журналістка Тетяна Ніколаєнко поділилася інформацією, чому Банкова та "слуги народу" заблокували проект №8071. "Заморожування подання декларацій дозволяє уникнути кримінальної відповідальності за недостовірно вказану інформацію. На початку грудня в Києві була Вікторія Нуланд, і представники української влади їй обіцяли повернути декларування на початку січня. Січень сьогодні закінчується. Декларування ніхто не повернув. За моєю інформацією, на сьогодні готових проголосувати за повернення декларування 100 осіб. При цьому навіть ці готові його повертати лише за умови, що реєстри будуть закриті", — пояснила Ніколаєнко. З того часу минуло понад чотири місяці, але проект №8071 так і не поставлено на голосування.
Наголосимо, що найбільший страх на Банковій та у "слуг народу" викликає не те, що НАЗК відновить перевірки декларацій, а те, що е-декларації з'являться у відкритому доступі. Саме це зазначила Ніколаєнко, говорячи, що нардепи можуть проголосувати за повернення е-декларування лише за умови, що реєстри будуть закриті. А посли G7 знають про ці страхи та спеціально уточнюють, що необхідно "забезпечити публічний доступ до декларацій про активи".
На даний момент, за інформацією НАЗК, лише 40 нардепів та чотири члени Кабміну подали е-декларації за 2021 рік. Із деклараціями за 2022 рік ситуація ще гірша.
Обізнані люди пояснюють, чому Банкова та "слуги народу" бояться появи е-декларацій депутатів та чиновників за 2021 та 2022 роки у публічному доступі. Головна причина страху в тому, що ці декларації стануть предметом пильного вивчення для журналістів та політичних опонентів. Достатньо порівняти їх з е-деклараціями за 2020 рік, щоб вирахувати, хто з діячів нинішньої влади різко розбагатів під час великої війни. І хто незадовго до 24.02.2022 розпродав своє майно в Україні (і, можливо, переказав валюту в іноземні банки або обзавівся активами за кордоном).
Незалежність САП та НАБУ
Другий пріоритет групи послів G7 — інституційна незалежність САП та НАБУ. Від Верховної Ради вимагають прийняти нові законодавчі акти, спрямовані на вдосконалення процедур відбору керівника та ключових посадових осіб САП, посилити спроможність регулювати її організаційну діяльність, зокрема бюджетну та штатну, а також створити механізми дисциплінарної відповідальності та підзвітності керівництва САП шляхом запровадження окремої дисциплінарної комісії та незалежної ревізійної комісії. Тут напрошується питання, навіщо потрібні ці механізми, які можна використовувати проти нинішнього керівництва САП. Відповідь у тому, що G7 хоче таких механізмів (окремої дисциплінарної комісії та незалежної ревізійної комісії), які були б непідконтрольні Офісу президента та Офісу генпрокурора. А що вийде врешті-решт — це вже інше питання.
Що ж до НАБУ, то для нього G7 вимагає удосконалення законодавчої та нормативної бази шляхом збільшення штатної чисельності та забезпечення належного фінансування, забезпечення можливостей незалежного прослуховування телефонних розмов та створення інституту судової експертизи при НАБУ. Наразі НАБУ в питаннях прослуховування залежить від СБУ, а в питаннях судової експертизи — від установ Мін'юсту, МВС та СБУ.
Меритократія КСУ
Третій пріоритет — добір конституційних суддів. G7 вимагає "прийняти та запровадити законодавство щодо прозорого відбору суддів Конституційного Суду України на меритократичній основі, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки доброчесності та професіоналізму кандидатів відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії". Меритократія, як відомо, це "влада гідних". Чинний закон про відбір суддів КСУ, ухвалений 13 грудня 2022 р., цю вимогу не задовольняє — інакше група послів G7 не вимагала б ухвалення нового закону. Втім, тут необхідно перейти до нових рекомендацій Венеціанської комісії.
Закон про уточнення положень про конкурсний відбір кандидатур на посаду судді КСУ вже підготовлено — це проект №9322, внесений 25 травня головою комітету з питань правової політики Денисом Масловим та ще шістьма членами того ж комітету. Це компроміс між Єврокомісією та Банковою. За чинним законом, відбір кандидатур проводить Дорадча група експертів (ДГЕ) у складі шести членів, з яких три запропоновані міжнародними організаціями та Венеціанською комісією. Єврокомісія хотіла сьомого члена від міжнародних організацій, але задовольнилася пропозицією Банкової про те, щоби у патових ситуаціях західні експерти мали вирішальний голос. 10 червня Венеціанка схвалила цей компроміс, хоч і висловила жаль, що ідея про сьомого члена ДГЕ не реалізована. У рекомендаціях запропоновано кілька дрібних правок і, головне, йдеться, що після ухвалення закону Венеціанка буде згодна взяти участь у формуванні ДГЕ.
10 червня Верховна Рада ухвалила проект №9322 у першому читанні. Дрібні правки від Венеціанки мають бути враховані під час підготовки проекту до другого читання. Отже, ця проблема незабаром має вирішитись.
Назустріч Угорщині та Румунії
Складніша ситуація з двома іншими законами України, які розглянула Венеціанка на сесії 9-10 червня, — про національні меншини (спільноти) та про олігархів. Тут попереду ще довгий шлях — спочатку мають бути підготовлені законопроекти, в яких будуть враховані рекомендації Венеціанки, а потім, можливо, доведеться пройти по другому колу процедуру погодження з Єврокомісією та Венеціанкою (саме так було із законом про відбір суддів КСУ).
Закон про національні меншини (спільноти) був прийнятий 13 грудня 2022 р. і має набути чинності 1 липня 2023 р., тобто через три тижні. З критикою цього закону виступили Угорщина та Румунія. Вони як члени ЄС можуть взагалі заблокувати подальшу євроінтеграцію України, доки не будуть враховані їхні вимоги. Водночас ідея розширення прав нацменшин у місцях їхнього компактного проживання малопопулярна у Верховній Раді. Подальші перспективи можна буде обговорювати, коли з'явиться законопроект про внесення змін до цього закону.
Кінець закону про олігархів
Закон про олігархів було ухвалено ще 23 вересня 2021 р., тобто майже два роки тому. 29 червня 2022 р., вже під час великої війни, на виконання цього закону РНБО затвердила положення про реєстр олігархів, і того ж дня Зеленський своїм указом ввів це рішення в дію.
У "семи кроках", які має зробити Україна, Єврокомісія записала, що впровадження закону про олігархів "має бути зроблено юридично обґрунтованим чином з урахуванням майбутнього висновку Венеціанської комісії". Венеціанка кілька разів переносила винесення свого вердикту. Нарешті 9 червня міністр юстиції України Денис Малюська повідомив, що "ключове рішення, яке ухвалила Венеційська комісія: рекомендувати Україні відкласти імплементацію закону про олігархів з огляду на війну". Потім в ефірі телемарафону він пояснив: "На думку Венеційської комісії, закон про олігархів наразі є неактуальним і не зовсім адекватно відображає реалії, які зараз склалися в Україні. Вони зазначили, що в цьому вигляді, в цій ситуації, в цій редакції імплементацію цього закону потрібно відкласти. А вже після війни потрібно буде переоцінити ситуацію і далі вирішити, наскільки радикально закон змінювати, чи, може, він взагалі не буде потрібен…"
Іншу інтерпретацію висновку Венеціанки дав нардеп від "Батьківщини" Сергій Власенко, який також був присутнім на засіданні 9 червня. "Висновок дуже негативний для України. Ключова дискусія велася про те, чи рекомендувати Україні скасувати весь закон, чи рекомендувати вносити зміни в його більшу частину, видаливши весь механізм "визнання олігархами". Лише тому, що в Україні йде війна, це був "лише" нищівний висновок, а не вбивчий", — розповів Власенко.
Він наголошує на тому, що комісія не рекомендувала зупинити антиолігархічний закон до кінця війни. "Венеційка рекомендувала "юридично відкласти виконання цього закону". Без зазначення дати. І далі йдуть рекомендації перейти від "індивідуального підходу" до "системного підходу" в боротьбі з олігархією", — пояснює Власенко. За його словами, системний підхід — це системні зміни в антимонопольному, anti-money-laundering (проти відмивання грошей), антиофшорному, антикорупційному законодавстві. Він додає, що "також було піддано критиці можливість "визначення олігархами" за рішенням РНБО".
І ось із усім цим теж щось доведеться робити. Як мінімум необхідно зупинити дію закону. Але для цього Рада має внести до закону зміну. І тут все знову впирається у питання про політичну волю Зеленського. Адже закон про олігархів був його улюбленою іграшкою, за допомогою якої він хотів переділити як політичний ринок, так і медіа. Тому зараз немає сенсу гадати, що буде із законом про олігархів. Предмет для обговорення з’явиться, коли сам Зеленський чи голова профільного комітету Олександр Завітневич запропонує проект змін до цього закону.
Поки що, якщо підсумувати все вищесказане, тріумф України на саміті Європейської ради 26-27 жовтня виглядає, м'яко кажучи, негарантованим. Власне, саме тому і змушена була виступити зі своїм попередженням група послів G7.