Дедлайн для авіації. Можливо реанімувати бойові літаки ВСУ за 10 років
Зрозуміло, що її розвитком всі роки незалежності ніхто не займався, час від часу робили вигляд, що модернізують. Однак і після закінчення активної фази війни на Донбасі в 2015 р. ніхто не зміг чітко викласти концепцію розвитку.
А тим часом "годинничок" радянських машин "цокає" - і дуже скоро Україна стане перед величезною проблемою - зношені донезмоги літаки не зможуть підніматися в повітря.
У військових фахівців є такий термін "прогнозований термін служби", який залежить виключно від втоми металу і закладається ще на етапі проектування літального апарату. Отже, судячи з усього, для Повітряних сил України картина складається досить неприваблива: основний парк якось фронтовий винищувач Міг-29, винищувач-перехоплювач Су-27, штурмовик Су-25, навіть навчально-бойової Л-39 "Альбатрос" може чисто теоретично долітати до 2030 р. Виняток становить тільки військово-транспортний Іл-76, який долітає до 2035 р.
Причому це дата не така вже далека і розрахована на самому "свіжому" літака - машини ранніх випусків виводити з бойового складу треба раніше. Фактично "дедлайн", коли почнуть масово сипатися літаки - це 2025 р. А це буквально через шість років!
Виходів тут може бути два - організація власного виробництва універсального літака, здатного замінити хоча б два-три типу машин. Або ж купівля літаків іноземного виробництва - знову-таки, враховуючи скромні фінансові можливості, максимум двох типів.
Перший варіант можна відкинути відразу - за шість років підняти на крило будь-який літак з нуля нереально - максимум організувати ліцензійне виробництво - і то під великим питанням.
У той же час наші військові і представники воєнпрому замість накопичення коштів і конкретних кроків у напрямку купівлі іноземних машин - а тут, крім всього, доведеться повністю пристосовувати і аеродромну мережу, і логістику, і багато чого пішли шляхом часткової або повної модернізації існуючих радянських літаків.
Причому беруться за все і відразу. Яскравий приклад - остання поїздка міністра оборони Степана Полторака у Львів і Одесу, де він з помпою презентували два проекти модернізації Міг-29 (у варіанті МУ2) і Су-24МР.
Спробуємо об'єктивно оцінити важливість цих проектів для Повітряних сил в даний конкретний момент. Власне, ідея Міг-29-штурмовика з'явилася вже давно стала актуальною у ході війни на Донбасі, коли невеликий парк спеціалізованих Су-25 просто не справлявся з поставленими завданнями.
Тому Львівський державний авіаційно-ремонтний завод став спішно реалізовувати проект модернізації чистого фронтового винищувача для застосування керованої зброї класу "повітря-поверхня". Адже спочатку з літака по наземним цілям можна застосовувати тільки бомби і некеровані ракети.
"Львів'яни" пропонують військовим літак з можливістю застосування або керованих ракет або коректованих авіабомб. Але на озброєнні ЗСУ стоїть єдиний тип ракети класу "повітря-поверхня" - Х-29. Однак дальність стрільби такою ракетою не перевищує 10 км, що піддає її носій підвищеним ризикам з боку засобів ППО. Льотчик фактично не зможе запустити ракету, не входячи в зону дії зенітних систем. У контексті того ж конфлікту на Донбасі це може бути серйозною проблемою.
Авіабомби, які пропонують підвішувати під Міг-29МУ-2, в серійному виробництві просто не існують. Вже довгий час вона створюється в ГосКБ "Промінь". Відомо, що такий виріб оснащується телевізійної головкою самонаведення з можливістю самостійного виходу на ціль. Також, судячи з недавньої оборонній виставці в Києві, "Промінь" пропонує проекти додаткової апаратури для перетворення некерованих бомб в коригована. Однак це все дослідні зразки і серійно вони не випускаються.
Оцінити сучасну кабіну, в якій нібито замінені всі радянські аналогові індикатори на цифрові, без повного циклу державних випробувань зараз не представляється можливим.
В Одесі міністру оборони України, зокрема, продемонстрували ряд проектів модернізації парку Су-24М і Су-24МР. І якщо перетворення середнього бомбардувальника в носій протикорабельної ракети "Нептун" ще можна вітати, то модернізація розвідника Су-24МР, як нам бачиться, мертвонароджений проект.
Хоча той же Полторак заявив, що "після завершення модернізації це буде зовсім інша машина - розвідувальна машина, яка дозволить чітко здійснювати управління Повітряними силами ЗС України в ході ведення бойових дій. Підвищить їх ефективність і найголовніше, що всю інформацію, яка необхідна для прийняття рішень в ході бою, керівник ведення бойових дій буде отримувати в онлайн-режимі".
Однак мало хто звернув увагу, що в числі іншого "одеситами" було заявлено, що перший модернізований літак військові зможуть отримати лише через два (!) року. Як бачиться, у сьогоднішніх умовах це досить великий термін.
І ще. Чи є необхідність у наявності повітряного розвідника у складі Повітряних сил на сьогоднішній день? Адже практично у всіх військово-повітряних силах світу нині відбувається масова заміна спеціалізованих літаків в бік універсального апарату. І так - не варто забувати, що все більше місця займають безпілотні апарати. Причому саме у сфері повітряної розвідки. Дрони, які починали свою історію саме з цієї функції, нині безроздільно її займають. Тому питання, чи варто вкладати кошти в настільки не перспективний проект, залишається відкритим. Принаймні, з точки зору здорового глузду.
Таким чином, з жалем варто констатувати, що запущені відразу кілька програм модернізації радянської авіатехніки поки що просто викачують скромні фінансові ресурси і не мають особливої цінності для Повітряних сил. Чи зміниться ситуація в найближчі роки - поки незрозуміло.
