Дай мільярд. Чому світ не поспішає допомагати Україні відновлювати Донбас
Згідно з останньою оцінкою, озвученою главою Донецької ОВГА Павлом Жебрівським, "на відновлення інфраструктури Донбасу потрібно понад $20 млрд". Проте розміри міжнародної допомоги досі обчислюються навіть не десятками мільйонів доларів.
Масштаби руйнувань
Дані по нанесеному в ході активної фази війни збитку економіці Донбасу носять неповний характер, і не тільки тому, що режим припинення вогню так і залишається мрією. Про те, що насправді діється на території ОРДЛО, в повній мірі не знають, напевно, і самі сепаратисти. Станом на вересень 2014 р. до моменту укладення Мінських угод, Міністерство регіонального розвитку України давало такі дані: у Донецькій та Луганській областях пошкоджено або зруйновано 217 об'єктів освіти, 45 — охорони здоров'я, 51 — культурного та спортивного призначення, 81 адміністративна будівля, 14 об'єктів торгівлі та 132 промислових об'єкта. Серйозно постраждав житловий фонд — на Донеччині було зруйновано і пошкоджено близько 4740 житлових будинків, на Луганщині — близько 690. Без даху над головою залишилися понад 710 тис. чоловік.
Крім того, на ту саму звітну дату були зруйновані і пошкоджені різною мірою 962 км автомобільних доріг загального користування, 24 мосту, 483 об'єкта залізничної інфраструктури (не враховуючи Дебальцевського залізничного вузла), два аеропорти.
За інформацією Міненерговугілля, в результаті бойових дій ушкодження різного ступеня нанесені об'єктам інфраструктури (будівлі, комунікації) всіх семи ТЕС Донбаської енергосистеми: Старобешівської, Слов'янської, Курахівської, Зуївської, Луганської, Вуглегірської та Миронівської. Значно постраждали магістральні та локальні лінії електропередачі та підстанції. Тільки після звільнення Слов'янська вдалося відновити роботу Слов'янської ТЕС.
Серйозної шкоди було завдано газового господарства: у зоні бойових дій було пошкоджено майже 1 тис. розподільних газопроводів, зруйновано 1,4 км газопроводів, один газонаповнювальний пункт.
Значної шкоди зазнала вугледобувна промисловість. З 93 державних шахт регіону лише 24 працювали у нормальному режимі, а ще 58 — в режимі життєзабезпечення (вентиляція та водовідведення). Все це до осені 2016 р. призвело до екологічної катастрофи, пов'язаної з затопленням прилеглих територій і забрудненням підземних вод і питної води. Насамперед це стосується шахт в районі Горлівки і Єнакієве — шахти 2-біс, де захоронені відходи колишнього Микитівського ртутного комбінату, і "Юнком". Оцінити масштаби трагедії дуже складно, так як влади "молодих республік" не допускають в ці райони незалежних спостерігачів.
Ще один характерний приклад — доля шахти "Жовтнева" в межах Донецька. Вперше вона опинилася в епіцентрі бойових дій 26 травня 2014 р., після чого снаряди на селище і територію шахти стали прилітати регулярно. Це призвело до того, що гірники відмовилися виходити на роботу. У підсумку шахта спорожніла, з-за відсутності людей і електрики в перебитих лініях електропередач зупинилася водооткачка. Вироблення почало затоплювати високо розташованими грунтовими водами. На сьогоднішній день її стан невідомо, але повідомлень про відновлення роботи не надходило, та й навряд чи у влади "молодої республіки" знайшлися б гроші і бажання займатися відновленням.
Показова інформація наводиться у документах, знайдених під зламаної поштою "міністерства вугілля та енергетики ДНР" групою хакерів Falcons Flame і оприлюднених відомим міжнародним агентством Inform Napalm. З них випливає, що в різній мірі ліквідації ОРДЛО знаходяться 51 шахта в Донецькій області та 36 — у Луганській. Закриття підлягають шахти: ім. Калініна, "Трудовська", їм. Абакумова, "Жовтневий рудник" (у Донецьку), ім. Леніна, "Бутівська", "Чайкіно", їм. Гайового, їм. Румянцева, їм. Карла Маркса (у Горлівці), "Булавинська", "Ольховатська", "Вуглегірська", "Єнакіївська", "Полтавська" (в Єнакієве), ім. Ткачука в Шахтарську, "Волинська" та "Схидна" в Торезі, "Ударник" в Сніжному. Понад 30 тис. шахтарів будуть звільнені.
Проблема довіри
Розмірковуючи про терміни реалізації планів по відновленню Донбасу, слід зробити важливе застереження, що стосується розмінування територій. Після боїв поля буквально нашпиговані нерозірваними боєприпасами, і на розмінування, за різними оцінками, потрібно кілька років і чимало грошей. Тому цілком очевидно, що як мінімум у 2017-2019 роках Україні доведеться зосередитися на підконтрольній їй частині Донбасу, де немає подібних загроз.
Згідно з попередньою оцінкою, зробленою у липні 2014 р. тодішнім прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, збиток, нанесений бойовими діями інфраструктурі двох областей, становить 8,1 млрд грн. З тих пір сума, що описує розмір збитку і, відповідно, розмір коштів, необхідних для відновлення, неодноразово підвищувалася. У липні 2016-го віце-прем'єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Геннадій Зубко повідомив, що орієнтовна вартість відновлення інфраструктури Донбасу, компаній і житлових будинків складе до $15 млрд". А в листопаді глава Донецької ОВГА Павло Жебрівський заявив про те, що на повне відновлення інфраструктури Донбасу потрібно більше $20 млрд. Тут також цікаво відзначити, що, озвучуючи суми, українські урядовці зазвичай не уточнюють, йдеться про деоккупированных територіях або розглядається весь Донбас, який доведеться відновлювати після завершення війни і деокупації ОРДЛО. Таким чином, з настанням ясності з цього питання, загальна сума запитів може рости і надалі.
Природно, Україна ніколи не зможе забезпечити такий фінансовий ресурс без допомоги пулу міжнародних спонсорів. І хоча вже сьогодні ніщо не заважає активно відновлювати інфраструктуру територій, що знаходяться далеко від лінії фронту, спонсори поки тільки декларують готовність допомагати, а де-факто выделаются досить скромні суми. Навчені гірким досвідом багаторічного розкрадання українськими чиновниками проектних грошей, Європа, США і Японія виділяють їх невеликими порціями під конкретні цілі, насамперед, на відновлення конкретних навчальних закладів та інфраструктурних об'єктів Слов'янська та Краматорська. Зокрема, в 2015 р. Японія надала Україні на відбудову Донбасу $4,2 млн. У червні 2014-го після зустрічі з Ангелою Меркель Петро Порошенко повідомив про готовність Німеччини виділити 500 млн євро на відновлення Донбасу. Однак масштаби допомоги поки незрівнянно скромніше: у червні 2016-го уряд Німеччини виділив 6 млн євро в рамках проекту гуманітарної допомоги цивільним особам, які постраждали на сході України. США у 2014-му виділили $7 млн і цим літом обіцяли виділити ще $23 млн.
Програма зависла
Зрозуміло, що проблема не в нестачі вільних грошей у партнерів України, а у відсутності цивілізованого механізму контролю над їх витрачанням. Поки не запрацювало Агентство регіонального розвитку, створене під тиском міжнародних організацій для контролю над виділеними коштами. На сьогоднішній день створені тільки керівні органи, куди увійшли представники Донецької та Луганської військово-цивільних адміністрацій, ПРООН, ЮНІСЕФ, представництва ЄС в Україні, ОБСЄ, Торгово-промислової палати та громадських організацій. За словами Павла Жебрівського, на території Донецької області "агенція повинна виконувати декілька функцій. Перша — стати єдиним замовником робіт з відновлення інфраструктури. Друга — контролювати підготовку проектно-кошторисної документації та експертиз. Третя — забезпечити виконання всіх проектів через систему ProZorro і повний звіт використаних засобів перед донорами. Крім того, взяти на себе функцію формування індустріальних парків в Донецькій області та стажування дрібних підприємців і майбутніх лідерів об'єднаних громад за кордоном. Ці конкретні напрями в результаті повинні сприяти демонополізації економіки регіону".
Впорядкувати процес покликана Державна цільова програма відновлення та розвитку світу в східних регіонах України, концепцію якої уряд затвердив 31 серпня. Її розробники виділили три ключових напрямки фінансування:
— відновлення критичної інфраструктури та соціальних послуг у сферах освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, а також об'єктів енергетики, транспорту, водопостачання та водовідведення;
— здійснення структурних змін та надання підтримки мікро-, малого і середнього бізнесу, розширення доступу до фінансових послуг в сфері кредитування та мікрокредитування, створення нових робочих місць;
— розвиток громадянського суспільства в регіоні шляхом відновлення миру та довіри серед громадян через організацію самодостатніх громад, відновлення довіри між громадянами, а також психологічна допомога населенню.
Програму планується фінансувати за рахунок коштів держбюджету, місцевих бюджетів та міжнародної допомоги. Потреба в коштах оцінюється на рівні $1,26 млрд за першим напрямом, $136 млн — за другим і $127 млн — за третій.
На момент прийняття концепції реалізовувати програму передбачалося в 2017-2020 роках Однак вона досі ще пишеться. Відповідальна за розроблення документа Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб лише 1 листопада "початок ознайомлення з потребами і можливостями східних регіонів щодо формування проектів по відновленню, які будуть фінансуватися за рахунок цільових фондів партнерів". А 7 листопада відзвітувало про організацію семінару у рамках підготовки проекту програми. Робота кипить...
Своїми силами
Поки системна спонсорська допомога затримується через вітчизняної бюрократії, Україна знаходить внутрішні ресурси на відновлювальні роботи. Тут обсяги обіцяного і виділеного також відрізняються, хоча і не настільки значно. У жовтні 2015 р. Порошенко говорив, що "українська влада зосередила більше 10 млрд грн, які може направити на відновлення інфраструктури". 9 червня 2016 р. президент підписав Закон України "Про внесення зміни до підпункту 4 пункту 24 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України", згідно з яким завислі в Держказначействі гроші місцевих бюджетів міст Донбасу, перетворилися після окупації в ОРДЛО, дозволено спрямувати до місцевих бюджетів підконтрольних Україні територій на відновлення інфраструктури. Йшлося про суму близько 3,2 млрд грн. Порошенко і Жебрівський один за іншим озвучили напрями витрачання коштів: ремонт і реконструкція 21 опорної школи, будівництво і відновлення 23 амбулаторій та 29 дитячих садків, а також ремонт доріг, об'єктів водопостачання і водовідведення та ін. У Донецькій і Луганській областях ці кошти потроху освоюються, за словами Жебрівського, відповідні проекти будуть фінансуватися до весни 2017 р.
Природно, в першу чергу місцева влада займається відновленням житлових будинків. Причому варто відзначити, що державні кошти виділяються виключно на багатоквартирні будинки. Відновлення особистих домоволодінь здійснюється за рахунок приватних спонсорів, таких як закордонні неурядові гуманітарні організації Danish Біженець Council та "Карітас-Німеччина".
Відновлення в ОРДЛО
Отримуючи гуманітарну допомогу від міжнародних організацій та Росії у вигляді будматеріалів і маючи практично безкоштовну робочу силу у вигляді відвідувачів центрів зайнятості, ведуть деякі відновні роботи і окупаційні влади ОРДЛО. Зокрема, "влада ДНР" розповідають про програму "2000 будинків", в рамках якої нібито завершено будівництво 111 нових приватних будинків замість зруйнованих Дебальцеве, Вуглегірську, Іловайські, Зугресі та Шахтарську.
У самопроголошеній ЛНР масштаби вдвічі менше: тут діє програма "100 будинків", будівництво ведеться в населених пунктах Новосвітлівка, Хрящувате, Чорнухине, Георгіївка.
За інформацією місцевих жителів, практично відновлені всі школи і дитячі садки на окупованих територіях, пошкоджені під час літніх боїв 2014 р.
Що стосується промислового сектора, то тут спостерігається зворотний процес. Окупаційні власті продовжують "націоналізацію" підприємств з подальшим демонтажем обладнання і вивезенням її в Росію. А якщо рентабельність такої форми крадіжки занадто низька, йде порізка на металобрухт. На початку листопада з посиланням на власне інформоване джерело інформаційне агентство "Укрінформ" повідомило про плани "керівництва ДНР" здійснити демонтаж виробничих потужностей одного з найбільших підприємств Донецького регіону — горлівського хімічного концерну "Стирол". Причому, щоб уникнути акцій протесту серед місцевого населення процес ліквідації концерну тримається в таємниці, а ліквідаційні бригади по демонтажу обладнання завозяться з Тореза, Сніжного і Шахтарська.
Децентралізація як предтеча деокупації
Для України повернення контролю над окупованими територіями Донбасу є справою принципу. Після тисяч смертей здача цих територій буде однозначно розцінена суспільством як плювок в пам'ять кожного загиблого героя. Однак, повернувши собі ці землі, Україна неминуче поверне і проживає на ній населення.
Як центральної влади вибудовувати наново відносини з місцевими громадами, може допомогти досвід децентралізації. Вона бачиться як проведення місцевих виборів в кожному окремо взятому районі, а не в ОРДЛО в цілому, як мріє Кремль. У підсумку такий процес призведе до того, що Київ зможе розмовляти безпосередньо окремо з Донецьком, Луганськом, Макіївкою, Горлівкою, Харцизькому і т. д. тобто ніякого статусу (а тим більш особливого) ці територіальні громади мати не будуть.
Зрозуміло, що нова влада окремих районів Донеччини та Луганщини не будуть проукраїнськими, а як і раніше стануть прислухатися до вказівками з Кремля. І тут важливим аргументом повинні стати гроші на відбудову Донбасу, які обіцяні іноземними партнерами України. Можна сказати, тут криється головний механізм деокупації — розподіляти їх буде Київ, а не Путін. Тобто фактично військовий важіль тиску на колишніх сепаратистів буде частково замінений економічним. Це буде якийсь "пряник", який дозволить "привчити" тих умовно адекватних представників місцевих громад, які прийдуть на місце теслярських з захарченко.
