Та прибуде з тобою "третя сила". Чому Льовочкін угледів в Гриценко свого технічного кандидата
Поки Петро Порошенко і Юлія Тимошенко лише розминаються перед виборчим ривком на президентських виборах, Анатолій Гриценко вже у всю веде свою кампанію, приміряючи роль "єдиного опозиційного кандидата в президенти, який уособлює собою "третю силу" і "нове обличчя", хоча в політиці він вже більше півтора десятка років.
Після показового об'єднання з партією "Альтернатива" вигнаного з БПП Єгора Фірсова та анонсу інших об'єднань з дрібними і середніми політсилами Анатолій Степанович у кожному інтерв'ю говорить про "єдиного кандидата" (маючи на увазі, зрозуміло, себе), якого підтримає цілий сонм політичних легковаговиків. Зокрема, мова йде про "Народний контроль" Дмитра Добродомова, "Рух нових сил" вигнанця Міхеїла Саакашвілі, "ДемАльянсе" Василя Гацько, партії "Хвиля" Віктора Чумака, Аграрної партії Віталія Скоцика, ну і головному важковаговику всій цій компанії "Самопомочі" Андрія Садового. Причому датою дедлайну для висунення єдиного кандидата Гриценко називає це літо, щоб з початком нового політичного сезону "розгортати штаби".
Як і всякі політичні союзи в Україні, Гриценко з гіпотетичними партнерами вже у всю торгується за шкури з ще не роздобутих вищих державних крісел. За інформацією "ДС" інформації, в даний час компанія навколо Гриценко розглядає іншу конфігурацію замість попередньої схеми распределения портфелів, про яку "ДС" вже писала. При Анатолія Степановича президента прем'єром буде лідер Аграрної партії Віталій Скоцик (його партія має в своєму розпорядженні досить значними фінансовими ресурсами і певною мережею місцевих осередків), головою парламенту — Андрій Садовий, а Віктор Чумак — генеральним прокурором. Для партнерів Гриценко подібні пропозиції, зрозуміло, вкрай привабливі, але вони оформляти союз з лідером "Громадянської позиції" не надто поспішають. По-перше, шанси Гриценко на перемогу в президентській гонці, незважаючи на всі його рейтинги та матеріали в ЗМІ, не такі вже й високі. По-друге, ніхто не забуває, що однієї тільки волі президента явно мало для отримання посад прем'єра, спікера або генпрокурора, потрібно ще і парламентська більшість, з чим все ще менш райдужно. І якщо для Гриценка третє місце на президентських виборах, поклавши руку на серце, можна буде вважати великим успіхом і відкриє деякі подальші перспективи, то для всієї його групи підтримки такий результат можна буде вважати нульовим.
І поки тривають всі ці танці навколо "об'єднання малюків", у Гриценка з'явився дещо несподіваний політичний союзник — Сергій Льовочкін, екс-глава Адміністрації президента Януковича, а нині один з лідерів распорошенного "Оппоблока", який не пошкодував для "першого непрохідного" компліментів. Мовляв, якщо Гриценко зможе "об'єднати "демократичних малюків", то у нього хороші шанси, і не просто хороші, а можливість вийти у другий тур і навіть перемогти там будь-якого суперника, в тому числі і "єдиного кандидата від південно-сходу" Юрія Бойка".
Як бачимо, піаром Гриценко зайнялися навіть конкуренти і принципові ідеологічні противники, що, незважаючи на всю одіозність Льовочкіна, має потішити самолюбство Анатолія Степановича. Правда, принциповими супротивниками Льовочкіна Гриценко можна називати з досить формальної точки зору. У Сергія Володимировича найчастіше спостерігаються досить складні і заплутані стосунки з іншими політичними гравцями, так що виключати можливість своєрідного підкилимного взаємовигідного альянсу між екс-"регіоналом" і колишнім міністром оборони, напевно, не варто. А виходить так, що "єдиний кандидат від опозиції" Гриценко на сьогоднішній день цілком в інтересах Льовочкіна. Як неважко помітити, Сергій Володимирович, як і Анатолій Степанович, мріє про "єдиного кандидата", тільки в даному випадку "від південно-сходу".
Якщо в дореволюційні часи "синьо-біла команда" виглядала єдиною і монолітною на тлі вічно котрі лаються між собою "помаранчевих", то сьогодні від монолітності Партії регіонів залишилися лише спогади, а майбутні президентські вибори розглядаються як поле бою між виключно Порошенко і Тимошенко, на якому немає місця "кандидату від південно-сходу". Тому, щоб вклинитися в боротьбу Порошенко і Тимошенко, "Оппоблоку" потрібно ліквідувати монополію цих двох на президентські амбіції, і Гриценко в іпостасі "третьої сили" може бути вигідний Льовочкіну. Гриценко в такому випадку виступає своєрідним технічним кандидатом, який виконує класичну технічну функцію — дробить електорат націонал-демократів, що дає певний шанс того ж Бойка. Як мінімум на вихід у другий тур, що без голосів з окупованих Криму і Донбасу зовсім непросто навіть для "єдиного кандидата від південно-сходу", яким Бойко, швидше за все, не стане.
