Так буде карнавал! Винен чи Вакарчук у перемозі Зеленського?
Заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Саме ці стадії сьогодні проходить безліч українців, спостерігаючи за результатами першого туру парламентських виборів. Прогресивна громадськість в Facebook з жахом дізналася, що результати соцопитувань можуть підтверджуватися на практиці, що кожен третій учасник виборів віддав свій голос за коміка і що - про, жах! - цих людей вони щодня бачать в метро, магазинах і своїх під'їздах. "Хто голосував за Зеленського, негайно вийдіть самі з моїх друзів", - стрічка рясніє Facebook відчайдушними закликами.
Демократія по-українськи — це коли вибору два: моя і неправильна. Втім, ці вибори насправді такі українські, що по них можна писати підручник з українознавства. Наприклад, розділ про широту душі: деякі кандидати гордо заявили про те, що знімають свої кандидатури на користь інших учасників, але зробили це вже після того, як їх прізвища можна було виключити з бюлетенів. Або про запасливості: якраз під час кампанії виявилося, що один з кандидатів начебто випадково приховав премію, отриману разом з колегами і обіцяну військовим на фронті.
А вже про загадковості українського виборця і кандидата можна зовсім сагу писати. Нинішній фаворит гонки з театральним драматизмом оголосив про намір балотуватися в новорічну ніч, та ще й так, що півкраїни так і не зрозумів - це він пожартував або всерйоз? Півкраїни досі не розуміє, за кого проголосувала, - за Володимира Зеленського або Василя Голобородька? Головне, що ми прагнемо до нового! Тут була б доречна глава про ходіння по граблях як про національний вид спорту, але куди цікавіше наступний розділ - вибори як шоу-бізнес.
Ще рік тому і журналісти і блогери напівжартома міркували про те, чи підуть на вибори Іво Бобул та Олег Винник. Не пішли, чим, безсумнівно, позбавили українців епічних пісенних дебатів і взагалі свята. Зате свято приніс Володимир Зеленський - його численні проекти вискакували як чорт з табакерки в ефірі "плюсів", на Ютюбі, на екранах в автобусах і поїздах. Антагоністом Зеленського бачили Святослава Вакарчука - адже він такий-сякий рокер, інтелігент, син ректора, вчився в Америці.
Сьогодні в середовищі тих, хто розчарований перемогою Зеленського-Голобородько, вже починають звучати звинувачення в бік Вакарчука - мовляв, у суспільстві був запит на нове обличчя, а Вакарчук на вибори не пішов і тим самим усі лаври віддав Зеленському. Тут, правда, слід зауважити, що в публічних виступах Вакарчук, як і Зеленський, не сильний - всі його промови настільки сповнені натяків і недомовок, що часом виникає враження, ніби він і сам вже не пам'ятає, про що починав говорити. Пам'ятаєте дитячу гру, в якій не можна говорити "так" і "немає"? Святослав Вакарчук напевно був би у ній чемпіоном. Навіть у пісні, яку лідер "Океану Ельзи" презентував одразу після виборів, одні натяки.
"І ми продовжуєм нести свій прапор, а не хрест. Ми продовжуєм іти на власний Еверест" - це слова із нового треку. Про все і ні про що. Вірніше, за все хороше проти всього поганого. Це, між іншим, гасло всіх учасників виборчої гонки - навряд чи більшість людей, які віддали свої голоси конкретним кандидатам, читали їх програми. У коментарях до відео Вакарчука щосили звинувачують у тому, що "здався без бою" і тепер все летить в тартарари. А уявляєте собі дебати лідера "Океану Ельзи" і Зеленського, якби Вакарчук таки пішов на вибори? Один каже: "Річ, яка мені подобається в моєму рок-минулому, - можливість тримати в очікуванні". А другий: "Відро помиїв. Не готовий. Сім'я не готова! Ще відро, так це ж не Я! Не виправдовуйся - слабкість. Ще відро - вже не так і пахне!"
Звичайно, звинувачувати Вакарчука у перемозі Зеленського все одно, що ображатися на асфальт, здерши коліно. Поки естети з огидою морщать носики і порівнюють Зеленського з Петросяном, простір країни захоплює карнавальна культура, та сама, яка в середні століття вважалася народною. Грубі жарти, акцент на черевоугодництві і сластолюбии (згадайте "Гаргантюа і Пантагрюеля"), можливість всмак покритикувати ненависних правителів - все це звідти, з середньовічного карнавалу. Проблема в тому, що після нестримного веселощів завжди починається строгий піст.
