Правий крен. Що Порошенко міг би перейняти у Фійона і вкрасти у Путіна
Франція поступово втягується в президентську виборчу кампанію і поряд з питанням, кому під силу зупинити лідера Національного фронту Марін Ле Пен, провідні світові видання The Wall Street Journal, The Economist, Financial Times, Newsweek звертають увагу на нову економічну програму Франсуа Фійона, екс-прем'єра Франції (2007-2012), який став кандидатом від правоцентристської партії "Республіканці".
Програма Фійона, якого в Україні впевнено записали в "путіністи" (втім, як і Дональда Трампа) побудована на ідеях вільного ринку, конкуренції й ефективності, що м'яко кажучи, зовсім не характерно для Франції.
Чи не з часів знаменитого економіста-ліберала Фредеріка Бастіа (1801-1850) захищати ринок і капіталізм у французів якось не прийнято. Вони, як і українці, все більше вважають за краще міркувати про соціальний захист, що велич нації і, звичайно, про соціальну справедливість. Справа це, звичайно добре і навіть дуже приємне, тільки от вести бізнес у Франції відважуються відверто відчайдушні хлопці. Теж майже як в Україні, з тією різницею, що ми набагато біднішими і з судами справи у нас йдуть ще гірше.
Треба сказати, що Фійон і сам за свою досить довгу і успішну кар'єру, як правило виступав, так би мовити, з державницьких позицій - більше держави в економіці, захистимо всіх, бізнес має бути відповідальним перед працівниками та чиновниками і т. д. Тепер все змінилося. Як зазначає The Economist Фійон пропонує скоротити півмільйона робочих місць в держсекторі і урізати соціальні допомоги і все для того, щоб знизити бюджетний дефіцит і компенсувати зниження податків для компаній.
Що сталося? Чому така зміна? Сам Фійон заявив Financial Times, що змінив переконання, після того, як повною мірою усвідомив крихкість фінансового становища Франції. Ще трохи і, як кажуть, кердик...
Це сталося ще в 2007 році, незабаром після свого призначення на посаду прем'єр-міністра. Під час поїздки на Корсику Фійон слухав скарги місцевих фермерів на недостатні субсидії від держави. Мало, мовляв, допомагаєте,"село гине", дайте грошей. Фійона раптом прорвало і він заявив, що фактично керує державою, яке у фінансовому сенсі є банкрутом. Чверть століття держава не може збалансувати бюджет. Мовляв, так не може більше тривати.
Як зазначає The Economist від спокійного, навіть флегматичного прем'єра такої емоційної спалаху ніхто не очікував. Вона викликала переполох навіть у таборі його прихильників, а через кілька тижнів тодішній президент Франсуа Саркозі публічно розкритикував Фійона за нерозуміння трудящих. Однак Фійон уперся, залишився при своїй думці. Більш того, зустріч на Корсиці підтвердила його зростаючі побоювання щодо життєздатності французької економіки.
Паралельно компанії мають отримати податкові пільги на 50 млрд євро. The Wall Street Journal відзначає, що це одне з найбільш радикальних пропозицій економічних перетворень в історії сучасної Франції.
"У нас мільйони безробітних і гори боргів. Якщо ми не прискоримо економічне зростання зараз, я сумніваюся, що ми взагалі зможемо за це взятися", - цитує слова Фійона WSJ.
Подібну політику спрямовану на стимулювання громадян до праці, а бізнесу до інвестицій проводили свого часу Рональд Рейган в США, Маргарет Тетчер у Великобританії, а Лешек Бальцерович у Польщі. Скорочувати податки і створювати стимули до праці намірився і Дональд Трамп в Америці.
Правда в той період, коли в Британії і США проводилися реформи, коли Німеччина либерализаровала ринок праці та підвищували пенсійний вік Франція або страйкувала, вимагаючи пільг, або блаженствувала насолоджуючись ними. Її економіка не піддавалася реформуванню протягом 30 років. Тетчер у Великобританії і Рональд Рейган в США проводили лібералізацію економіки, а у Франції під управлінням Франсуа Міттерана запанували соціалістичні ідеали.
В результаті державні витрати становлять 57% французького ВВП, більше половини припадає на соціальні допомоги та інші виплати. У Франції один з найнижчих в Європі показників робочого часу в перерахунку на одного співробітника, а негнучкий ринок праці гальмує інвестиції і обмежує потенційні темпи зростання економіки, які часто оцінюються не менш ніж у 1% в рік.
"Я довгий час вважав, що нашу країну важко реформувати. Але якщо продемонструвати профспілкам свою рішучість, якщо використовувати президентську кампанію для обговорення реформ і провести їх відразу після обрання - це цілком можливо", - цитує Фійона Financial Times. У разі перемоги на президентських виборах Фійон обіцяє почати реформи.
Якби українська еліта цікавилася чимось окрім боротьби з корупцією, то на ідеї Фійона варто було б звернути увагу.
На жаль, проблеми створення в Україні умов для швидкого економічного зростання не особливо хвилюють політичний клас. Куди цікавіше міркувати про боротьбу з бідністю. Так і слухати це куди приємніше, але рано чи пізно комусь доведеться повідомити неприємну звістку, що працювати доведеться більше, податки платити треба всім, а соціальну допомогу виплачувати тільки дійсно бідним. Втім, якщо до Франсуа Фійона в 2007 році дійшло, що Франція фактично банкрут, то і в нас хтось з політичного класу колись додумається, що не може такого бути, щоб в країні із населенням у 42 мільйони осіб значилося 20 мільйонів пільговиків.
Поки ж простіше міркувати на тему про те, що Фійон "путинист". До речі, історія відносин Фійона і Володимира Путіна також дуже кумедна і повчальна для представників українського політичного класу. Як розповідають журналісти Newsweek, ще в далекому 2008 році, під час візиту Фійона до Москви Путін особисто більше трьох годин розважав французького прем'єра. Запросив на дачу в Ново-Огарьово пограти в більярд, а коли в 2014 році у Фійона померла мати, то хоча він був вже просто екс-прем'єром, Путін надіслав йому пляшку вина Mouton Rothschild урожаю 1931 року, того самого, в якому народилася Ганні Фійон. Ясна річ, що такий особистий підхід до справи працює куди краще, ніж нескінченні міркування про загальні цінності та обіцянки в найкоротший час викорінити всю корупцію.
Треба сказати, що після прочитання того, що пишуть про нового кандидата в президенти Франції від правоцентристів, важко позбутися враження, що деякі ідеї українському політичному класу варто було б перейняти.
