Коли ми побачимо європейських поліцейських на Донбасі
Президент України Петро Порошенко неодноразово заявляв про необхідність поліцейської місії ОБСЄ на окупованих територіях. Проте ні Москва, ні Париж з Берліном, на це не погоджувалися. Пояснення європейських учасників "нормандської четвірки" було логічним - поки йдуть бойові дії, ні про яку поліцейської місії мова йти не може. Ніхто не хоче ризикувати життям своїх громадян. Тому результат нічних телефонних консультацій учасників переговорів дещо здивував.
Як заявили в прес-службі українського президента, керівники України, Франції, Німеччини і Росії висловили підтримку розгортання поліцейської місії ОБСЄ на Донбасі і початку консультацій з цього питання. Також відзначена необхідність повного виконання Мінських домовленостей, включаючи створення передумов безпеки для проведення місцевих виборів у деяких районах Луганської та Донецької областей на основі українського законодавства та норм БДІПЛ/ОБСЄ.
Показово, що на російських информресурсах тривалий час була відсутня офіційна реакція Москви, там посилалися виключно на прес-службу Порошенко. Зате оперативно з'явилася заява Володимира Путіна: "ЗСУ повинні негайно припинити обстріли населених пунктів Донбасу... Ключовим елементом врегулювання має стати прямий діалог Києва з Донецьком і Луганськом... Партнерам по "нормандскому формату" переданий погоджений з ДНР і ЛНР пакет пропозицій щодо місцевих виборів, особливого статусу, амністії і децентралізації, які слід було б уважно розглянути в Контактній групі". Тобто, риторика Кремля нітрохи не змінилася.
Лінія поведінки Росії прогнозована, її складові зрозумілі. Перше: грати в труднощі перекладу. Поліцейська місія ОБСЄ? Ні, не чули. Розширення мандата діючої спеціальної моніторингової місії можливо, але не більше того.
Друге: немає виборів в ОРДЛО - немає і поліцейської місії. Москва буде активніше тиснути на Меркель і Олланда, щоб ті в свою чергу схиляли офіційний Київ до поступок з питання виборів на окупованих територіях. Кремлю необхідно, щоб тема виборів дестабілізувала ситуацію в Україні, підживлюючи "зрадофилов". Кожне необережне заяву представників Заходу або наших політиків одразу ж буде розтиражовано з коментарями на кшталт, "Мінськ-2 веде до капітуляції".
Третє: надання окупованим територіям особливого статусу, причому, із закріпленням його в Конституції. Навряд чи хтось сумнівається, що в Кремлі і далі мають намір просувати ідею босниезации України, щоб не допустити поглиблення інтеграції нашої країни з ЄС та НАТО. У розкол України вкладаються величезні кошти.
Четверте: в українські ЗМІ регулярно вкидатися різні страшилки: Захід зрадить, він не захоче відправляти своїх поліцейських під кулі; за таку місію доведеться платити самим українцям, а це недешево; європоліцейські нічого не змінять, ніякого толку від ОБСЄ немає і не буде; якщо Росія погодилася на поліцейську місію, значить під її вивіскою легалізує своїх найманців і т. д. Головне завдання таких вкидань - підірвати довіру суспільства до ініціативи президента України, створюючи в суспільстві критичну масу незадоволених подвешенностью ситуації.
Лінія поведінки Німеччини і Франції теж зрозуміла. Ні вони, ні ми не можемо відмовитися від Мінських угод. Інакше - війна тільки посилитися. Тому, швидше, консультації з приводу поліцейської місії ОБСЄ - спроба змінити дискурс переговорів у "нормандському форматі" напередодні рішення про продовження санкцій проти РФ. Воно, нагадаємо, зараз дається досить складно. Тепер же Путін і його інформаційна камарилья можуть скільки завгодно надувати щоки і качати права, але їх відмова від введення на Донбас поліцейської місії ОБСЄ - сигнал тим країнам, лідери які придумують зачіпки, щоб якщо не скасувати санкції, то хоча б їх пом'якшити. Якщо ж Росія не погоджується на запропонований варіант припинення конфлікту, значить, санкції залишаються.
