• USD 41.3
  • EUR 43
  • GBP 51.7
Спецпроєкти

Як буде відбуватися "націоналізація" Ахметова в ОРДЛО

Використовуючи ресурси Ріната Ахметова, Україна могла впливати на ситуацію в ОРДЛО, а з-за псевдопатриотв-блокадників цієї можливості позбудеться
Фото: glagol.su
Фото: glagol.su
Реклама на dsnews.ua

У ОРДЛО залишилося 20 великих виробництв, на яких працюють близько 75 тис. осіб. Три з них належать корпорації "Індустріальний союз Донбасу", вісім — компанії "ДТЕК", дев'ять — групі "Метінвест". Таким чином, переважна частина з цієї двадцятки входить до групи "ДТЕК" і "Метвинвест" - обидві належать одному господареві і являють собою відповідно енергетичний і металургійний підрозділу компанії СКМ, кінцевим бенефіціаром якої є Рінат Ахметов.

Принади режиму

Ще на початку лютого лідери самопроголошеної ЛНР по суті зобов'язали всі підприємства, розташовані на території "республіки", але зареєстровані в Україні, тобто так званих "нерезидентів", в термін до 31 березня укласти договори з місцевими податковими службами і вже з другого кварталу сплачувати всі податки в бюджет "республіки". В іншому випадку ці підприємства очікує "націоналізація". Через кілька днів абсолютно передбачувано аналогічна ініціатива вийшла від керівництва ДНР.

Зрозуміло, першою реакцією української сторони (і політиків, і ЗМІ, і представників великого бізнесу) стали тривожні повідомлення про можливу зупинку низки великих підприємств, скорочення працівників, порушення міжнародних договорів, майбутній соціальний вибух, скорочення в Україну валютної виручки та надходження податків. Зокрема, за словами Юрія Тандита, у 2016 р. підприємствами, які продовжують працювати на непідконтрольної Україні території, було сплачено понад 30 млрд грн податкових платежів.

Багато писалося і про неможливість реєстрації цього бізнесу на території невизнаних республік, про неможливість цими псевдодержавними утвореннями здійснювати експортну діяльність (а для металургії це, безумовно, важливий фактор).

Але потрібно відзначити, що в "республіках", власне, і не вимагали (пере)реєстрації. Хоча малий і середній бізнес таку "перереєстрацію" таки пройшов - ще в 2014 р., коли була створена своя база зі своїми кодами. Великого ж бізнесу пропонують підписати договори з податківцями і платити податки. Реєстрацію в "республіках" їм не нав'язують, від них насамперед хочуть отримувати податки.

Драма і трагедія

Реклама на dsnews.ua

Відзначимо один фактор, який дозволяє поглянути на ситуацію з меншим драматизмом. Є Авдіївський коксохімічний завод - це головний коксохімічний завод імперії СКМ і він же головний коксохім України. А кокс - це умовно центр горезвісної ланцюжка " вугілля—кокс—метал. Цей гігант залишився на підконтрольній Україні стороні. Також під контролем України знаходиться і Маріуполь, де розташовані два великих металургійних комбінати Донбасу ("Азовсталь" і ММК ім. Ілліча). І, що дуже важливо, саме в Маріуполі розташований великий торговий порт.

Багато політики і аналітики вже висловили свою думку, що такого роду заяви, мовляв, можуть бути просто елементарним блефом з боку "лідерів республік". Вперше їм блефувати? Але 27 лютого з'явилося нове рішення глав республік", ще більш ультимативну і форсирующее їх же попередню ініціативу: "Ми змушені оголосити, що якщо до середи 1 березня 2017 р. блокада не буде знята, то ми введемо зовнішнє управління на всіх підприємствах української юрисдикції, що працюють в ДНР і ЛНР". Про це йдеться в спільній заяві Олександра Захарченко та Ігоря Плотницького.

Також у заявах йдеться про створення штабів для контролю перекладу українських підприємств під зовнішнє управління "республіки". Причому в кожній республіці свій штаб і навіть вже готуються списки їх членів. Захарченко також зазначив, що після переходу підприємств "з української юрисдикції в правове поле ДНР", республіка зможе наповнювати за рахунок цих підприємств до 70% бюджету.

Сама ідея "націоналізації", треба зауважити, аж ніяк не нова. Раніше в ЛДНР вже були "націоналізовані" такі великі підприємства, як мережа супермаркетів АТБ, мережа автозаправок "Паралель", Шахта ім. Засядька (після аварії в березні 2015 р.), а також більшість ринків, віддані під контроль так званого ДП "Ринки Донбасу". Зрозуміло, націоналізація дуже віталася переконаними прихильниками "народних республік", бо крім власне сепаратистких, антиукраїнських настроїв важливим аргументом для них звучали і такі посили, як "народність республік" і "боротьба з олігархами".

На сьогоднішній день зазначені вище підприємства продовжують працювати. Гучного і справедливого обурення від власників цих ніби "націоналізованих" підприємств ми не чули. Вивіски проте помінялися. Наприклад, магазини АТБ працюють під вивіскою "Перший республіканський супермаркет". В самому супермаркеті - товари будь-яких виробників: донецьких, луганських, російських і українських. Цікава деталь: на касовому чеку товарні позиції написані російською, а внизу розташована бухгалтерська інформація українською мовою: "сума", "ПДВ", "сума з ПДВ".

Керуючим націоналізованої мережі АТБ в ДНР називали найманця з Абхазії, помічника Захарченко Ставроса Багателию, а в ЛНР - нібито аналогічної мережею керує дочка Ігоря Плотницького.

ТОВ "Паралель-М", за інформацією джерел в самій ДНР, було націоналізовано "Республіканської паливною компанією", що підкоряється "міністерству палива та енергетики ДНР". На сайті самої компанії йдеться: "Наше держпідприємство РТК розпочало свою діяльність у складний час 2015 р., коли на Донбасі велися активні військові дії. Відновлюючи обладнання і відбудовуючи заново будівлі, зруйновані українською армією, ми докладали максимум зусиль, щоб запустити їх в експлуатацію. Будучи єдиним паливним оператором ДНР, на сьогоднішній день мережа АЗС представлена 42 діючими пунктами".

Так кому ж насправді належить сьогодні ці підприємства, хто справжній власник? Достовірний відповідь на це питання на сьогодні дати не може ніхто. Точніше - майже ніхто. Очевидно одне: "народ Донбасу" ніяких акцій і прав власності не отримав. Схоже, що дійсно відпрацьована певна схема, коли українське підприємство створює дочірнє: під іншою назвою, спеціально для діяльності в ЛДНР. Відомо, приміром, що кондитерське підприємство "Конті" близького Ахметова Бориса Колесникова з літа 2015 р. працює в Донецьку під назвою "Тор", а продукцію іншої відомої кондитерської фабрики — "АВК" — можна придбати під маркою "Лаконд". Є в цих "нових" підприємств і свої сайти з доменом ua".

Але що таке міністерства в ДНР, яким підпорядковуються тепер так звані "державні підприємства"? Що це за "закриті акціонерні товариства"?
А може бути вся ЛДНР - це одна чорна діра, що надає безмежні можливості для сірого бізнесу, належить цілком конкретним власникам, а не фіктивним "міністерствам" з паралельних світів? А для більш повного уявлення згадаймо, що на Донбасі було і залишається безліч так званих копанок, тобто, по суті, нелегально працюють вугледобувних підприємств". Там теж працюють люди, теж видобувають вугілля і отримують зарплати. Податки, самі розумієте, в бюджет України не йшли і тепер вже тим більше не йдуть.

Чому ж бойовики не зважилися на "націоналізацію" раніше? Як відомо, готелі Ахметова, стадіон "Донбас-арена", базу ФК "Шахтар" на Кірша до останнього моменту ніхто не чіпав. Цих великих і ласих об'єктів мародерство не торкнулося. Резиденцію Ахметова біля Ботанічного саду теж не віддали ні дитячим будинкам, ні залишилися без даху над головою мешканців "республіки", ні під екскурсії, як це зробили в Україні з резиденцією Януковича в Межигір'ї.

Доречно буде згадати, як Ахметова характеризують самі донеччани. Вони кажуть: "По-перше, Рінат вміє домовлятися. По-друге, Рінат вміє домовлятися з усіма". Ахметов не потрапив в число тих "регіоналів", які були змушені переховуватися в Росії. Він не посідав державних посад. Він, як кажуть, вийшов з води сухим.

Його імперія продовжує свою роботу. У той час як низка українських банків в 2015-2016 рр. пішла з ринку, ПУМБ живий і, за даними за 2016 р., навіть у прибутку. І обсяг держоблігацій в портфелі банку збільшується, тобто банк кредитує Україну. У червні 2016 р. голова НБУ Валерія Гонтарєва повідомляла про те, що не проти придбання Ахметовим "дочки" одного з російських банків. Глава НБУ також характеризувала ПУМБ банк, "не має ознак моделі олігархічного бізнесу".

Є думка, що в ДНР існує як би дві впливові групи, і одна з них - це саме люди Ахметова. Це тільки припущення. Теоретично груп може бути й більше двох. Але факт є факт: в Донбасі, особливо в ДНР, є маса людей, які якщо не позитивно, то цілком лояльно ставляться до Рінату Леонідовичу. Третина жителів Донецької області або працювали на підприємствах Ахметова, або були з ними пов'язані. Половина Донецька і зараз мріє, щоб у місто повернувся футбольний клуб "Шахтар". "Донбас-Арена" використовувалася як пункт видачі гуманітарної допомоги "Благодійного фонду Ріната Ахметова". І його гуманітарку отримують практично всі пенсіонери - на відміну від російської "гумпомощи". "А раз продовжує возити вже третій рік, значить, тримає цей район під себе" - це теж одна з поширених в Донбасі переконань.

Є навіть підстави вважати, що сьогодні рейтинг Ахметова в Донецьку випередив би і Захарченко, і Януковича, і Таруту, і Жебрівського. І будь-якого іншого. Інша справа - що самому Ринату це губернаторство навряд чи потрібно. Ще до подій 2014 р. в Донецьку багато говорили: "навіщо йому сидіти в обладміністрації, якщо у нього своя резиденція, звідки він і так всім управляє".

Є інформація, що "влада ДНР" планують створити "державний холдинг "Метэнерго", в який увійдуть "націоналізовані" підприємства олігарха Ріната Ахметова. Тут по всій видимості ключових питань буде два.

Перший - де буде зареєстрована цей холдинг? Можливо, в Росії, можливо, на якихось островах, можливо, якийсь острів навіть визнає незалежність республік. І прецеденти вже є (наприклад з Абхазією), та й взагалі зараз нічого не можна виключати.

І друге - хто буде співзасновниками холдингу?

Не виключено, що співвласником або навіть основним співвласником "нового холдингу" залишиться колишній господар цих підприємств. Не виключено, що якусь частку його змусять відступити. Це все питання великих домовленостей. Схем існує багато, схеми відшліфовують і вдосконалюють. І домовлятися великі бізнесмени вміють.
А якщо домовляться, то будуть працювати всі ці підприємства так само, як і сьогодні працюють. Ніхто ж не напише в документах "зроблено в ДНР" - це можна писати тільки на товарах для внутрішнього користування на радість місцевої ваті. В документах буде написано, що власник - такий-то холдинг, ці холдинги і будуть цілком легальними.

Варто відзначити, що, за останньою інформацією, ЛНР, не чекаючи 1 березня, вже ввела зовнішні адміністрації на трьох підприємствах, які належать Ахметову: "Краснодонвугілля", "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит".

Цікавий факт: в одній заяві Теслярської та на офіційних сайтах ЛНР немає інформації, що ж це за ЗАТ "Внешторгсервис", якому доручено почесна і відповідальна роль зовнішнього адміністрування великих промислових підприємств. Чи жарт управляти підприємством, тим більше в період, коли воно відчуває труднощі? А власне це і мається на увазі під "зовнішнім управлінням", а не націоналізація, як багато зараз трактують. Це тимчасова міра, перехідний період. Так ось про це ЗАТ невідомо поки нічого: хто засновники ЗАТ, які його види діяльності, досвід, репутація. Все це залишається великою загадкою. За запитом в Google зазначеного підприємства в Луганську не виявляється, зате пошукач пропонує таке підприємство:

"Внешторгсервис", ЗАТ

Адреса: 366506, Чеченська Республіка, Урус-Мартановский район, с Мартан-Чу, Піонерська, д. 40
Керівник: Генеральний директор - Духаєв Магомед Хас Магометович
Статутний капітал:10 тис. руб. Кількість засновників: 2

    Реклама на dsnews.ua